Справа № 758/12222/15-ц
Категорія 38
(ЗАОЧНЕ)
04 лютого 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді -Ларіонової Н. М. ,
при секретарі - Матіос А.О.,
за участю представників позивача ОСОБА_1 та адвоката Білан І.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в Подільському районі м.Києва в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, який є батьком позивача. Факт смерті стверджується свідоцтвом про смерть, виданим 01.04.2015 р. відділом РАЦСу адміністрації міста Оленєгорськ з підвідомчою територією Мурманської області (Росія), а також довідкою про смерть, виданою 01 вересня 2015 року тим же органом. Факт родинних відносин позивача з спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 15 вересня 2015 року. Позивач є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_5 31 жовтня 2011 року в місті Оленєгорськ Мурманської області Російської Федерації, посвідчений Роднянською Надією Олександрівною, нотаріусом нотаріального округу міста Оленєгорськ Мурманської області. Відповідно до заповіту померлий ОСОБА_5 - спадкодавець заповів сину - позивачу квартиру, яка знаходиться за адресою: .Україна, АДРЕСА_2. Спадщину позивач прийняв в межах шестимісячного строку, шляхом подання 24.09.2015 року заяви про прийняття спадщини до чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказану квартиру. Тому, позивач реалізувати своє право на спадщину, отримати свідоцтва про право на спадщину не може, оскільки відсутні травовстановлюючі документи на квартиру. Відповідно до витягу з Рішення №134 Київської міської Ради народних депутатів від 19.03.1991 року ОСОБА_5 надано двокімнатну №15 площею 29,8 кв.м. у зв'язку з приєднанням звільненої кімнати у цій квартирі. Згідно довідки (форма 3), виданої ЖБК «Верстат-8» Подільського району міста Києва №103 від 25.09.2015 року, власником особового рахунку житлової площі кооперативної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5. Згідно довідки, виданої ЖБК «Верстат-8» Подільського району міста Києва, ОСОБА_5 є членом ЖБК «Верстат-8» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів 06 травня 1978 року №650; ОСОБА_5 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, сума пайового внеску сплачена ОСОБА_5 у 1992 році повністю. У зв'язку з чим, для захисту порушеного права, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові обставинам. Додали, що інших осіб, які б претендували на цю спадщину, після смерті ОСОБА_5 не має. Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину була обмовлена тим, що за своє життя спадкодавець не зареєстрував у БТІ довідку про сплату в повному розмірі пайових внесків за вищевказану коопертиавну квартиру, тому позивач вимушений звернутися до суду.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про день, місце та час розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду невідомі. Відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, з ухваленням заочного рішення.
Суд, з'ясувавши обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких підстав.
Як встановлено судом, відповідно до витягу з Рішення №134 Київської міської Ради народних депутатів від 19.03.1991 року ОСОБА_5 надано двокімнатну № 15 площею 29,8 кв.м. у зв'язку з приєднанням звільненої кімнати у цій квартирі, що розташована в будинку №18 ЖБК Верстат-8» по АДРЕСА_1 (а.с. 5).
Згідно довідки, виданої ЖБК «Верстат-8» Подільського району міста Києва, ОСОБА_5 є членом ЖБК «Верстат-8» на підставі рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів 06 травня 1978 року №650; ОСОБА_5 є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1, сума пайового внеску сплачена ОСОБА_5 у сінчі 1992 році повністю (а.с. 6).
У відповідності до довідки (форма 3), виданої ЖБК «Верстат-8» Подільського району міста Києва №103 від 25.09.2015 року, власником особового рахунку житлової площі кооперативної квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5. Інших осіб у вказаний квартирі не зареєстровано (а.с. 8).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, факт смерті стверджується свідоцтвом про смерть, виданим 01 квітня 2015 року відділом РАЦС у адміністрації міста Оленєгорськ з підвідомчою територією Мурманської області Російської Федерації (а.с. 14), а також довідкою про смерть, виданою 01 вересня 2015 року тим же органом (а.с. 15).
Факт родинних відносин позивача з спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 15 вересня 2015 року (а.с. 17).
На підставі ст.1235 ЦК України позивач є спадкоємцем за заповітом, складеним ОСОБА_5 31 жовтня 2011 року в місті Оленєгорськ Мурманської області Російської Федерації, посвідчений Роднянською Надією Олександрівною, нотаріусом нотаріального округу міста Оленєгорськ Мурманської області. Відповідно до заповіту померлий ОСОБА_5 - спадкодавець заповів сину - позивачу квартиру, яка знаходиться за адресою: Україна, АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Спадщину позивач прийняв в межах шестимісячного строку, шляхом подання 24.09.2015 року заяви про прийняття спадщини до Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори. Дана обставина стверджується витягом зі спадкового реєстру на наданою нотаріальною конторою копію спадковох справи № 635/2015, однак 23.10.2015 р. нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказану квартиру (а.с.45-68).
Позивачу було відмовле нонотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що спадкоємцем не надані правовстановлюючі документи, які б підтверджували право власності померлого на вищевказану квартиру (а.с. 16).
Судом було досліджено копію спадкової справи № 635/2015, заведеної після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо майна померлого, з якої вбачається, що інші спадкоємці після смерті спадкодавця з заявами про прийняття спадщини не звертались, крім того, спадкоємців першої черги у спадкодавця не має (а.с. 45-68).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
На підставі ст.ст.1268, 1269 ЦК України позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Як вбачається з наданих документів, позивачем після прийняття спадщини здійснювалась оплату житлово-комунальних послуг за вищевказану квартиру.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Згідно ч. 1 ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Згідно п. 212 Наказу Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5 «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за N 283/8882 (надалі за текстом - Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України) нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців обов'язково вимагаються відповідні документи. Так, факт смерті і час відкриття спадщини підтверджуються свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця. Доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану; копії актових записів; записи в паспортах про другого з подружжя; копії рішень суду, що набрали законні сили, про встановлення факту родинних та інших відносин. Факт перебування на утриманні підтверджується рішенням суду, що набрало законної сили, про встановлення факту перебування непрацездатної чи неповнолітньої особи на утриманні. Непрацездатність утриманця, пов'язана з віком, перевіряється за паспортом, свідоцтвом органу цивільного стану про народження; непрацездатність, пов'язана зі станом здоров'я, - за пенсійною книжкою або довідкою, виданою відповідним органом медико-соціальної експертизи. Якщо один або кілька спадкоємців за законом позбавлені можливості подати документи, що підтверджують наявність підстав для закликання їх до спадкоємства за законом, вони можуть бути за письмовою згодою всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину і подали докази родинних, шлюбних чи інших відносин зі спадкодавцем, включені до свідоцтва про право на спадщину. Така згода спадкоємців оформляється у вигляді письмової заяви, підпис спадкоємців на якій має бути засвідчений у відповідності до правил, викладених у пункті 207 цієї Інструкції. Місце відкриття спадщини (пункт 185 цієї Інструкції) підтверджується: свідоцтвом органу реєстрації актів цивільного стану про смерть спадкодавця, якщо останнє постійне місце проживання і місце його смерті збігаються; довідкою житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу про його постійне місце проживання; записом у будинковій книзі про постійне проживання спадкодавця, а якщо місце проживання померлого невідоме - документом (витягом з Реєстру прав власності та ін.) про місцезнаходження нерухомого спадкового майна або його частини. Якщо об'єктів нерухомого майна декілька й їх місцезнаходження різне, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження одного із об'єктів цього майна за вибором спадкоємців. За відсутності нерухомого майна місцем відкриття спадщини є місцезнаходження основної частини рухомого майна, що може бути підтверджено відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію транспортного засобу, витягом з реєстру прав власності на цінні папери тощо. У разі відсутності у спадкоємців зазначених документів нотаріус вимагає копію рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення місця відкриття спадщини.
Відповідно до п.п. 4 п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлювального документа, витяг з Реєстру прав власності.
У відповідності до п. 8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат" і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вести нотаріальне діловодство та архів відповідно до встановлених правил, дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву, не допускати їх пошкодження чи знищення, надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства, постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, встановлених Законом, проходити підвищення кваліфікації і виконувати інші обов'язки, передбачені цим Законом. На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру, одержувати плату за надання консультацій правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та за надання додаткових інформаційно-технічних послуг. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.
Згідно ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач по справі не оформила спадщину у нотаріальній конторі, оскільки правовстановлюючий документ - довідка про виплату пайових внесків - не була при житті ОСОБА_5 зареєстрована в Бюро технічної інвентаризації м.Києва, яким на той час призводилася реєстрація нерухомого майна. Крім того, діючий на той час ЦК України (в ред.1963 р.) не передбачав обов'язкову реєстрацію та не пов'язував набуття права власності на нерухомість з її реєстрацією в БТІ. Після смерті ОСОБА_5 такий документ не може бути зареєстрований, оскільки згідно ст. 346 п. 11 ЦК України право власності припиняється у зв'язку зі смертю власника.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст.16 ч.2 п.1 ЦК України способом захисту цивільних справ є визнання права.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач позбавлена іншої можливості захистити свої спадкові права, крім визнання їх права власності в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положення вказаної статті Конституції більш детально до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 6-зп від 25.11.1997 р. «Щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України» ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
П.1 Листа Вищого спеціалізованого суду від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» спадкові відносини в Україні гегулюються Цивільним кодексом України 2003 року, законами України "Про нотаріат", 'Про міжнародне приватне право".
Відповідно до П. 4. Постанови Пленуму ВСУ N 7 від 30.05.2008 «Про судову "тактику у справах про спадкування» право на успадкування нерухомого майна, згідно зі статтею 71 Закону України "Про міжнародне приватне право", регулюється -іконодавством країни, на території якої знаходиться це майно. Згідно ст. 71 Закону країни «Про міжнародне приватне право» спадкування нерухомого майна регулюється ттавом держави, на території якої знаходиться це майно, а майна, яке підлягає іержавній реєстрації в Україні, - правом України.
Відповідно до п.1 ч.І ст.77 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України.
Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 59 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь.
З урахуванням вищезазначених положень законодавства, оскільки позивач подав заяву про прийняття спадщини, згідно положень ч. 1 ст. 1296 ЦК України, має право на отримання свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно. Відповідно до вимог ст. 46 Закону України «Про нотаріат» були витребуванні всі необхідні відомості та документи для вчинення нотаріальної дії, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.15-16, 328,392, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 ст. ст. 3 - 14, 27 - 30, 57, 59 - 61, 64, 79, 208, 209, 212 - 215, 218, 223, 294 ЦПК України, -
Позов громадянина Російської Федерації ОСОБА_4 до Київської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на квартиру АДРЕСА_3 в Подільському районі м.Києва, яка складається з 2 кімнат, житловою площею 29,9 кв.м, загальною площею 57,0 кв.м, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2
Заочне рішення може бути переглянуто Подільським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до районного суду протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н. М. Ларіонова