Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2016 р.Справа № 922/149/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Вознюк С.В.
розглянувши справу
за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків
до Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", м. Харків
про стягнення 252 493,50грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. № 01-42юр/3208 від 30.04.2015р.;
відповідача - ОСОБА_2, дов. № 2 від 04.01.2016р.
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 229 481,46грн., 3% річних в розмірі 13 680,19грн., збитки від інфляції в розмірі 9 331,85грн. за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 37 від 19.03.2012р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.
В судовому засіданні 22.02.2016р., в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 01.03.2016р. Після перерви судове засідання продовжено.
Представник позивача позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивач, під час розрахунку пені та 3% річних невірно визначив початок періоду прострочення відповідачем по оплаті заборгованості, внаслідок чого, згідно контррозрахунку останнього, загальний розмір пені за період липень, серпень, жовтень, листопад 2015 року складає 223 992,59грн., 3% річних - 13 305,94грн. Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, відповідач просить суд в цій частині відмовити, посилаючись на те, що інфляційні втрати за спірний період мають від'ємне значення, оскільки в липні 2015р. індекс інфляції становив менше одиниці (0,99), тобто мала місце дефляція.
Також відповідач просить суд зменшити розмір пені на 50%, посилаючись на те, що підприємство відповідача є неприбутковою організацією, затримка виконання зобов'язань за договором відбувається не з вини підприємства, а з підстав несвоєчасного та недостатнього перерахування коштів з Державного бюджету України.
Представник позивача проти клопотання відповідача щодо зменшення розміру пені заперечує.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
19.03.2012р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач) та Комунальним підприємством "Міськелектротранссервіс" (відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії № 37 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару, в обсягах, визначених договором, а відповідач своєчасно оплачувати вартість спожитої (купленої) електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами договору.
Пунктом 5 додатку № 2 до договору (в редакції додаткової угоди від 02.06.2015р. до договору) сторони погодили, що остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється протягом 25 операційних днів з дня отримання рахунку, виставленого позивачем.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.
Оскільки з боку відповідача за період із лютого 2015р. по травень 2015р. та з серпня 2015р. по вересень 2015р. було допущено порушення виконання грошового зобов'язання, позивач за період із 01.07.2015р. по 12.08.2015р. та з 21.10.2015р. по 30.11.2015р. нарахував відповідачу пеню в розмірі 229 481,46грн. та 3% річних в розмірі 13 680,19грн., та за липень 2015р. розрахував збитки від інфляції в розмірі 9 331,85грн., які просить стягнути з відповідача на свою користь.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".
Відповідно до Закону України "Про електроенергетику" від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
За приписами ч.7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.
Як встановлено судом, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно, за отриману відповідачем електричну енергію за період із лютого 2015р. по травень 2015р. та з серпня 2015р. по вересень 2015р. розрахувався з порушенням строків, визначених договором.
За умовами п.4.2.1 договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених п.2.2.5 договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується відповідачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків" до дня сплати заборгованості включено та зазначається в рахунку окремим рядком.
Пунктом 6 додатку № 2 до договору про постачання електричної енергії сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань, позивач проводить відповідачеві нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції.
За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).
Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а саме процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Позивачем наданий обґрунтований розрахунок 3% річних за період із 01.07.2015р. по 12.08.2015р. та з 21.10.2015р. по 30.11.2015р. в розмірі 13 680,19грн.
Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Позивач, відповідно до п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п.6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання за період із лютого 2015р. по травень 2015р. та з серпня 2015р. по вересень 2015р. нарахував відповідачу пеню за період із 01.07.2015р. по 12.08.2015р. та з 21.10.2015р. по 30.11.2015р. в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за час прострочення, для кожного періоду окремо та із врахуванням шестимісячного терміну, розмір якої в сумі склав 229 481,46грн.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає умовам договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Однак, розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%, суд вважає його таким, що підоягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд зазначає, що при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З огляду на наданий позивачем розрахунок заборгованості по пені, судом вбачається, що строк прострочення розрахунків з позивачем за отриману електричну енергію є незначним, сума заборгованості виплачена відповідачем в повному обсязі.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що установа відповідача є неприбутковою та фінансується виключно з Державного бюджету України, а причиною несвоєчасної сплати заборгованості за електричну енергію є затримки в перерахуванні субвенцій, що підтверджується спільними протокольними рішеннями про організацію розрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за травень, серпень, вересень 2015р. та платіжними дорученнями до них, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України зменшити розмір пені на 50%.
За таких обставин, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 114 740,73грн.
Суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що несвоєчасне фінансування з Державного бюджету України не звільняє боржника від відповідальності або зменшення розміру пені за порушення договірного зобов'язання.
Однак зважаючи на те, що підприємство відповідача забезпечує електропостачання міського електротранспорту (трамваї, тролейбуси), тим самим надає можливість здійснювати послуги по перевезенню пасажирів в м. Харкові, а також враховуючи збитковість господарської діяльності відповідача через державне регулювання його діяльності та у зв'язку з наявністю значної заборгованості інших боржників перед відповідачем за отриману електричну енергію, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру пені на підставі п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо невірного визначення позивачем початку періоду прострочення оплати за період вересень 2015р. на суму 4 553 238,52грн. при розрахунку 3% річних та пені, оскільки ці твердження є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що останній день сплати заборгованості припадає на 22.11.2015р., що є неробочим днем, у зв'язку з чим вважає, що відповідно до ч.3 ст.51 Господарського процесуального кодексу України, розрахунок пені та 3% річних повинен здійснюватися з наступного за ним робочого дня, тобто з 24.11.2015р.
Однак, судом вбачається, що відповідач невірно розраховує кінцевий строк оплати ним заборгованості за період вересень 2015р., виходячи з наступного.
Відповідно до абз.5 п.5 додатку 2 "Порядок розрахунків" до договору у разі неявки відповідача для отримання рахунків позивач направляє рахунки рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими відповідачем з дня відправлення.
Оскільки відповідач, в порушення умов договору, рахунок за вересень 2015р. самостійно не отримав, позивач 16.10.2015р. надіслав його на адресу відповідача.
Таким чином, саме з дня відправлення позивачем рахунку на адресу відповідача, починається перебіг строку (25 операційних днів), протягом якого відповідач повинен сплатити вартість спожитої електричної енергії, у зв'язку з чим останній день сплати заборгованості, відповідно до умов додаткової угоди до договору, припадає на 20.11.2015р., що є робочим днем (п"ятниця), та саме з 23.11.2015р. починається період прострочення по сплати заборгованості за вересень 2015р.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем вірно визначений період прострочення заборгованості за вересень 2015р. з боку відповідача саме з 23.11.2015р., а не з 24.11.2015р., як помилково вважає відповідач.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості. Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічної позиції притримується Вищий господарський суд України в Постанові від 05.04.2011р. за № 23/466 та в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права».
Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті "Урядовий кур'єр".
Разом з тим, із встановлених обставин справи вбачається, що позивач здійснив свій розрахунок інфляційних втрат з порушенням приписів ст.625 Цивільного кодексу України, не за весь за період існування заборгованості, оскільки згідно даної норми вказані втрати розраховуються за весь час прострочення. При цьому наведена норма не надає позивачу права вибору періоду в межах якого може бути здійснено нарахування інфляційних втрат, а визначає його конкретно - за весь час прострочення.
Натомість позивачем при обчисленні розміру інфляційних втрат не було враховано індекс інфляції за липень місяць, який становив менше одиниці (мала місце дефляція), а враховано індекс інфляції за червень 2015р., внаслідок чого визначений ним розмір інфляційних втрат в розмірі 9 331,85грн. є неправомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення пені в розмірі 114 740,73грн. та 3% річних в розмірі 13 680,19грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу, що у разі зменшення розміру пені судовий збір в цій частині покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.202, 233, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального України, суд -
В позові відмовити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс", код ЄДРПОУ 37761936 (61001, м. Харків, вул. Актюбінська, 24, р/р 37121002005084 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго", код ЄДРПОУ 00131954 (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_3 Аваль" м. Київ, МФО 380805) - 114 740,73грн. пені, 13 680,19грн. 3% річних, 3 647,42грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків від інфляції в розмірі 9 331,85грн. та пені в розмірі 114 740,73грн. відмовити.
Повне рішення складено 09.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_4