33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
29 лютого 2016 р. Справа № 918/1395/15
Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"
про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором на купівлю-продаж природного газу в сумі 1 770 866,41 грн.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_2 (довіреність №14-182 від 15.07.2014р.).
Від відповідача : ОСОБА_3 (довіреність №10/18 від 04.01.2016р.).
ОСОБА_4 (довіреність №10/20 від 04.01.2016р.).
Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 256 442 грн. 92 коп. 3% річних та 1 514 423 грн. 49 коп. інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 17.12.2015р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження, розгляд справи призначено до слухання на 12.01.2016р.
20.10.2014р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою суду від 12.01.2016р. розгляд справи відкладено на 28.01.2016р.
В судовому засіданні 28.01.2016р. оголошувалась перерва до 11.02.2016р.
10.02.2016р. відповідач, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, подав доповнення до відзиву на позовну заяву, в якому зазначає, що в порушення п.3.4. договору, позивач не повернув підписані зі сторони НАК "Нафтогаз України" акти прийому-передачі природного газу, а відтак відповідно до п.6.1. у ПАТ "Рівнегаз" не виникло обов'язку проводити кінцеву оплату до 20 числа наступного за місяцем поставки
За клопотанням відповідача в порядку ст. 69 ГПК України ухвалою суду від 11.02.2016р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів - до 29.02.2016р., розгляд справи відкладено на 25.02.2016р.
В судовому засіданні 25.02.2016р. оголошувалась перерва до 29.02.2016р.
В судовому засіданні 29.02.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав вказаних у позовній заяві, а представники відповідача заперечили проти позовних вимог з підстав вказаних у відзиві на позов та додаткових поясненнях.
Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.
В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд
31.01.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (покупець) укладено Договір №13/397-ПР купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір; а.с. 10-14).
Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах Договору.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.
За умовами п. 3.3. Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до умов п. 3.4. Договору не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві однин примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Пунктом 5.2. Договору ціна за 1 000 куб.м газу становить 3 509 грн. 00 коп. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того податок на додану вартість за ставкою - 20%. До сплати ціна за 1 000 куб.м. газу - 3 509 грн.00 коп., крім того ПДВ - 20% - 701 грн. 80 коп., усього з ПДВ 4 210 грн. 80 коп.
Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (п. 6.1 договору).
За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (п. 7.1. договору).
Пунктом 11.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.
Додатковими угодами № 1 від 10.07.2013 року, № 4 від 15.05.2014 року, № 5 від 05.09.2014р., № 6 від 10.11.2014р., № 7 від 08.12.2014р., № 10 від 10.03.2015р., № 12 від 03.04.2015р., №13 від 12.05.2015р., №14 від 03.06.2015р сторонами змінено ціну газу.
31.12.2013р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 16-17), якою п.п. 1.1., 2.1., 5.2., 6.1., 7.2. та статтю 11. вказаного договору виклали в новій редакції.
Так, п. 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу.
28.04.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 18), якою п.п. 5.2., 6.1., 9.1., 9.2. вказаного договору виклали в новій редакції.
Так, п. 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.
22.12.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №8 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 23-24), якою п.п. 1.1., 2.1., 7.2., та статтю 11. вказаного договору виклали в новій редакції.
05.02.2015р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №9 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 25), якою п.п. 2.1., 5.1. вказаного договору виклали в новій редакції.
27.03.2015р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №11 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 27), якою п.2.1. та статтю 11. вказаного договору виклали в новій редакції.
19.06.2015р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" укладено Додаткову угоду №15 до договору купівлі-продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. (а.с. 31), у відповідності до якої, сторони визначили, що договір №№13/397-ПР від 31.01.2013р. припинив дію в частині поставки природного газу з 01 липня 2015 року.
Договір №13/397-ПР від 31.01.2013р. та Додаткові угоди підписані повноважними представниками та скріплені відтисками печаток сторін.
На виконання умов договору позивач в період з січня 2013 року по квітень 2014 року, передав, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" прийняло природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу наявними в матеріалах справи (а.с. 32 - 38).
Однак, як вказує позивач, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" належним чином взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого природного газу не виконало, розрахунки за поставлений природний газ проводило невчасно.
На підставі ст.ст. 625 ЦК України та враховуючи порушення ОСОБА_1 акціонерним товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" термінів виконання грошових зобов'язань, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 1 514 423 грн. 49 коп. та 3% річних в розмірі 256 442 грн. 92 коп. (розрахунок а.с. 45-48).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із вимогами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ОСОБА_1 акціонерним товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" Договір купівлі - продажу природного газу №13/397-ПР від 31.01.2013р. є договором поставки.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Згідно p ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, 31.01.2013р. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" уклали Договір №13/397-ПР від 31.01.2013р. на купівлі-продажу природного газу .
В подальшому сторонами було укладено 15 Додаткових угод до Договору.
На виконання умов договору позивач в період з січня 2013 року по квітень 2014 року, передав, а Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" прийняло природний газ на загальну суму 83 447 669 грн. 75 коп.
Станом на 27.11.2014р. відповідач повністю сплатив позивачу вартість реалізованого природного газу.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що всупереч п. 6.1. Договору, відповідач неодноразово порушував строки оплати поставленого природного газу, виконував зобов'язання неналежним чином, з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У зв'язку з чим нараховано відповідачу 3% річних в розмірі 256 442 грн. 92 коп. та інфляційні втрати в розмірі 1 514 423 грн. 49 коп. на підставі ст.625 ЦК України.
Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013р. п. 6.1. Договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. "
Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014р. п. 6.1. Договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".
Згідно п. 3.4. Договору, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві однин примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Таким чином, сторони в договорі визначили взаємні права та обов'язки. Обов'язком відповідача було надати підписані та скріплені печаткою акти приймання-передачі природного газу, а обов'язок позивача полягав у поверненні підписаних зі своєї сторони актів, наданих відповідачем, або наданням письмової відмови від підписання акта.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на виконання п. 3.4. Договору надіслано на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" акти приймання-передачі природного газу, докази містяться в матеріалах справи.
Факт приймання-передачі природного газу підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які, на виконання п. 3.4. Договору, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" та надіслані на адресу позивача, а саме:
- Акт приймання-передачі природного газу від 31 січня 2013 року на суму 15 264 461 грн. 60 коп. (газ, прийнятий у січні 2013 року);
- Акт приймання-передачі природного газу від 30 червня 2013 року на суму 9 990 350 грн. 39 коп. (газ, прийнятий у червні 2013 року);
- Акт приимання-передачі природного газу від 31 липня 2013 року на суму 8 942 811 грн. 43 коп. (газ, прийнятий у липні 2013 року);
- Акт приимання-передачі природного газу від 31 серпня 2013 року на суму 7 678 710 грн. 20 коп. (газ, прийнятий у серпні 2013 року);
- Акт приимання-передачі природного газу від 28 лютого 2014 року на суму 15 406 021 грн. 58 коп. (газ, прийнятий у лютому 2014 року);
- Акт приимання-передачі природного газу від 31 березня 2014 року на суму 13 211 842 грн. 21 коп. (газ, прийнятий у березні 2014 року);
- Акт приимання-передачі природного газу від 30 квітня 2014 року на суму 12 953 472 грн. 34 коп. (газ, прийнятий у квітні 2014 року);
Підписані двома сторонами акти приймання-передачі природного газу долучені позивачем до позовної заяви, що підтверджує факт їх отримання від ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз". ОСОБА_2, вищезазначені примірники підписаних актів НАК "Нафтогаз України" за жоден місяць не повернув.
Згідно п. 1.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові.
При цьому, подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.
Тому, факт подання позовної заяви в суд із долученням підписаних актів приймання-передачі природного газу не є підтвердженням їх повернення ОСОБА_1 акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", що стало б підставою для проведення остаточних розрахунків.
Твердження позивача про те, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз", своєчасно склавши та направивши на адресу позивача акти приймання-передачі природного газу сам підтвердив факт постачання йому природного газу не заслуговують на увагу, у зв'язку з тим, що, враховуючи особливості функціонування єдиної газотранспортної системи України (надалі ЄГТСУ), яка пов'язана з безперервністю її роботи, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 420 від 19.04.2012 року (надалі - Постанова) (чинною на час укладення договору та складання актів приймання-передачі природного газу) введено термін балансування обсягів природного газу в ЄГТСУ, який забезпечується фізичним та комерційним балансуванням (п.2.9. Постанови).
Так, для підтвердження позиції, що природний газ, який отримує Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" із загального потоку не обов'язково є газом отриманим від ПАТ "НАК "Нафтогаз України" відповідач надав копії договорів купівлі-продажу природного газу із Товариством з обмеженою відповідальністю "РГК Трейдінг", Закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРГАЗ", який теж йшов із загального потоку газу (копії договорів додано до матеріалів справи). Таким, чином до підписання актів приймання-передачі природного газу неможливо встановити, чий саме газ із загального потоку газу отримано Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз".
Як зазначено вище, Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі.
Додатковою угодою № 2 від 31.12.2013р. п. 6.1. Договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу. "
Додатковою угодою № 3 від 28.04.2014р. п. 6.1. Договору викладено у наступній редакції: "Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць".
Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" на виконання п.3.4. Договору надіслано на адресу позивача підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" акти приймання-передачі природного газу. Позивач підписаних актів не повернув. В даному випадку договором та законом передбачено, що обидві сторони повинні підписати акти приймання-передачі природного газу (вчинити двосторонній правочин у відповідній формі).
Обов'язок провести остаточний розрахунок виникає не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним за умови, якщо до цього часу Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Крім того, ст. 613 ЦК України передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 538 ЦК України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
У зв'язку з невиконанням позивачем свого обов'язку за Договором щодо повернення підписаних актів приймання-передачі природного газу, у нього не виникло право вимоги виконання зустрічного зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку за фактично переданий газ до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, оскільки такий здійснюється на підставі підписаного Сторонами акту приймання-передачі газу, якого позивач не повернув відповідачеві.
В даному випадку мова йде про неповернення підписаних позивачем актів приймання-передачі природного газу на підставі яких, відповідно до п. 6.1. Договору, здійснюється остаточний розрахунок.
Крім того, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Тобто, первинний документ у даному випадку акт приймання-передачі природного газу має підтверджувати факт здійснення господарської операції отримання природного газу за місяць. У зв'язку із цим, на актах приймання-передачі природного газу зазначено дату останнього дня місяця, в якому здійснювалось отримання природного газу.
Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до ОСОБА_1 акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 256 442 грн. 92 коп. 3% річних та 1 514 423 грн. 49 коп. інфляційних втрат є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Судовий збір у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення підписане суддею “04” березня 2016 р..
Суддя Горплюк А.М.