Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"01" березня 2016 р.Справа № 922/156/16
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Чистякової І.О.
при секретарі судового засідання Сінченко І.В.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліо", м. Харків
про стягнення 22453,16 грн.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, довіреність №1992 від 28.12.2015р.;
відповідача - не з'явився
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліо" 14034,62 грн. заборгованості з орендної плати, 3552,16 грн. пені, 4538,78 грн. інфляційних втрат та 327,60 грн. 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 389-19/Є від 30.09.2011р.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 січня 2016 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09 лютого 2016 року о 11:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 лютого 2016 року розгляд справи відкладено на 01 березня 2016 р. о 10:00 год.
В судовому засіданні 01.03.2016 представник позивача підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в призначене судове засідання не з'явився, а також свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав.
Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача: 61001, м. Харків, пр. Гагаріна 1, оф.503 Е, яка зазначена позивачем у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, проте повернута підприємством зв'язку до господарського суду з посиланням на закінчення терміну зберігання.
Копія ухвали господарського суду Харківської області від 09 лютого 2016 року про відкладення розгляду справи на 01 березня 2016 р. о 10:00 год. надіслана на адресу відповідача 11 лютого 2016 року і не повернута підприємством зв'язку.
Відповідно до п.п.1) п.1 Розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 р. N 958 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.
Згідно п.2 Розділу ІІ Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судам України надано роз'яснення, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаком" (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 389-19/Є (Договір), відповідно до умов якого Орендодовець передає, а Орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення (ОСОБА_1), розташоване на третьому поверсі в ЛАЗ Споживачів Інтернет дев'ятиповерхового нежитлового будинку №8, по вул. Нетіченська набережна, в м. Харків, загальною площею 2 м.2 технологічних приміщень (з урахуванням зони обслуговування) для розміщення шафи двостороннього обслуговування в 5 ряду, 9 місці (п.1.1. Договору).
Факт передачі майна підтверджується наявним в матеріалах справи Актом приймання - передачі майна від 01.10.2011 підписаний між сторонами. (а.с. 26).
Відповідно до п.3.1. Договору орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати з урахуванням коефіцієнту збільшення становить 1402,00 грн. з ПДВ (20%) за 1 м.2 технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 м.2 всієї орендованої площі становить 2336,67 грн. крім того ПДВ (20%) - 467, 33 грн., разом до сплати 2804, 00 грн. та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору оренди.
Згідно з п .3.3 Договору витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати.
Відповідно до п.3.4. Договору орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого рахунку орендодавця в строк, зазначений у п. 3.6 договору, відповідно до показань лічильника та діючих тарифів на електроенергію.
Згідно з п. 3.5. Договору орендодавець станом на останній календарний день розрахункового місяця складає акт про надані послуги та не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, разом із рахунком та податковою накладною надає його орендарю. Орендар протягом двох робочих днів із дати отримання підписує та повертає орендодавцю перший примірник акта про надані послуги.
Відповідно до п. 3.6. Договору орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим, та надаються орендарю разом із актом про надані послуги та податковою накладною.
Згідно з п. 3.7. Договору щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається в розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, які утворились на 1 число розрахункового місяця.
Відповідно до п. 6.1.3. Договору орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені договором.
Згідно з п. 12.1 договору цей договір укладено на період із 01 жовтня 2011р. по 30 вересня 2012р.
21.09.2012 між позивачем та ТОВ "Мегаком" було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 389-19/Є оренди нерухомого майна (технологічні приміщення) від 21.09.2012.
Відповідно до п. 1.1 додаткової угоди № 1 у п.12.1 договору внесено зміни та строк дії договору № 389-19/Є продовжено до 30.09.2013.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1 інші умови договору, які не порушені даною додатковою угодою, залишаються без змін, та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
20.09.2013 між позивачем та ТОВ "Мегаком" було укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди нерухомого майна № 389-19/Є від 30.09.2011.
Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди № 2 до договору оренди № 389-19/Є від 30.09.2011 були внесені зміни в п.3.1. договору та встановлено, що орендна плата встановлена орендодавцем в розмірі 3972,33 грн., крім того ПДВ (20%) 794,47 грн., разом до сплати 4766,80 грн. за 2 м.2 , не підлягає індексації протягом всього строку дії договору оренди.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 до договору оренди № 389-19/Є від 30.09.2011 в п.12.1 договору внесено зміни та строк дії договору продовжено до 31.08.2014.
Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 до договору оренди № 389-19/Є від 30.09.2011 всі інші умови договору оренди від 30.09.2011 № 389-19/Є залишаються без змін.
28.02.2014 між позивачем, ТОВ "Мегаком" та ТОВ "Теліо" (відповідач у даній справі) було укладено договір № 193-19 про заміну сторони в договорі.
Відповідно до п. 1 договору № 193-19 від 28.02.2014 про заміну сторони в договорі в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний орендар (ТОВ "Мегаком") переводить свої права, що виникли в нього з Договору оренди нерухомого майна (технологічні приміщення) № 389-19/Є від 30.09.2011, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Нетіченська набережна, 8 (надалі - первісний договір) на нового орендаря (ТОВ "Теліо"), внаслідок чого новий орендар (ТОВ "Теліо") заміняє первісного орендаря (TOB "Мегаком") як сторону в первісному договорі, укладеному між орендодавцем (позивачем) і первісним орендарем (ТОВ "Мегаком").
Відповідно до п. 2 договору про заміну сторони № 193-19 від 28.02.2014 новий орендар стає зобов'язаним здійснювати всі обов'язки та набуває прав, що належали первісному орендареві за первісним договором.
Відповідно до п. 5 договору про заміну сторони № 193-19 від 28.02.2014 переведення прав та обов'язків за цим договором не тягне за собою жодних інших змін умов первісного договору, укладеного між орендодавцем і первісним орендарем, окрім тих, що пов'язані зі зміною первісного орендаря новим орендарем.
Відповідно до п. 7 договору про заміну сторони № 193-19 від 28.02.2014 передбачені цим договором права і обов'язки ПАТ "Укртелеком", у тому числі проведення розрахунків, виконуються Харківською філією товариства.
28.02.2014 на виконання умов договору про заміну сторони № 193-19 від 28.02.2014 первісний орендар ТОВ "Мегаком" передав, а новий орендар ТОВ "Теліо" прийняв нерухоме майно (технологічне приміщення), що було предметом первісного договору оренди, що підтверджується актом приймання - передачі майна від 28.02.2014 (а.с.35).
19.08.2014 позивач повідомив відповідача листом за вих. №19-07/899 від 14.08.2014 про продовження орендних відносин до 30.09.2014 (а.с.36).
22.08.2014 позивач отримав лист відповідача за вих. № 11 від 20.08.2014, яким відповідач надавав згоду на подовження строку договірних правовідносин до 30.09.2014 включно та зобов'язувався здійснювати оплату належним чином (а.с.37).
16.10.2014 позивач звернувся до відповідача листом за вих. № 19-07/1068 від 06.10.2014 з пропозицією продовження договірних правовідносин на період із 01.10.2014 по 31.12.2014 (а.с.38).
28.10.2014 позивач отримав лист-відповідь відповідача № 17 від 21.10.2014, відповідно до якого відповідач зазначив, що планує демонтувати шафу зі своїм обладнанням, розташовану в орендованому приміщенні, та вважає за необхідне повернути предмет договору оренди (нерухоме майно), й розірвати договір (а.с.39).
Однак, незважаючи на вказаний лист, відповідач продовжував користуватися орендованим приміщенням позивача, приміщення позивачу не повернув, своє обладнання, що були завезено в приміщення для здійснення господарської діяльності, не вивіз.
16.03.2015 відповідач передав позивачу орендоване приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі майна та актом повернення обладнання (а.с. 40-41).
Позивачем були виставлені рахунки відповідачу на оплату орендованого майна, а саме рахунок № 63-ТТО 15-109 від 31.01.2015 на суму 5659,81 грн., № 63-ЄНБ15-152 від 28.02.2015 на суму 5519,19 грн. та № 63-ЄНБ15-239 від 16.03.2015 на суму 2855,63 грн., всього на загальну суму 14034,63 грн.
Вищезазначені рахунки були отримані відповідачем 17.02.2015 та 17.03.2015, що підтверджується реєстром платіжних документів по договорам технологічної оренди, переданих орендарям за січень, лютий 2015р. (а.с. 46-47).
Однак, на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість в сумі 14034,63 грн. відповідачем не погашена.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як свідчать матеріали справи, між сторонами виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму.
Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням передбачених цим Кодексом особливостей.
В силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч.1 ст.286 Господарського кодексу України).
Частинами 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як зазначалось вище, умовами договору (п. 3.6. Договору) сторони погодили порядок здійснення орендної плати.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідачем в установленому порядку не спростовано обставини, на які посилається позивач стосовно неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна товариства (технологічні приміщення) № 389-19/Є від 30.09.2011, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу у розмірі 14034,62 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3552,16 грн. - пені, суд виходить з наступного.
За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за Договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, Орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості (п. 8.2. Договору).
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз'яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Таким чином, суд здійснивши перерахунок пені за допомогою системи "Законодавство", не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання такого зобов'язання, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3552,16 грн. підлягають задоволенню повністю.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.
Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховую порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 327,60 грн., а також інфляційних втрат в сумі 4538,78 грн., а відтак позов в цій частині також підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 546-551, 610, 611, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України, статтями 174, 193, 230, 231, 283, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 66, 67, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліо" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 36226006) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660) 14034,62 грн. заборгованості з орендної плати, 3552,16 грн. пені, 4538,78 грн. втрат від впливу інфляційних процесів та 3% річних від простроченої суми в розмірі 327,60 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теліо" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 1, код ЄДРПОУ 36226006) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПОУ 25614660) судовий збір в розмірі 1378 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 09.03.2016 р.
Суддя ОСОБА_2