"29" лютого 2016 р.Справа № 916/4660/15
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Горбатюку Р.О.
за участю представників сторін :
Від позивача: Казакова К.О. за довіреністю № 20/7-1188 від 08.07.2015р.;
Від відповідача (ВЧ НОМЕР_1 ): Семенець М.І. за довіреністю від 10.12.2015р.;
Від відповідача (ВЧ НОМЕР_2 ): Семенець М.І. за довіреністю від 04.01.2016р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/4660/15:
За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";
До відповідачів: 1) Військової частини НОМЕР_1 ;
2) Військової частини НОМЕР_2 ;
про стягнення 33360 грн., -
Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” (далі - Порт) звернулось до військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач ) із позовом про стягнення 33360 грн. посилаючись на те, що за заявками Відповідача Порт здійснив послуги з надання плавзасобів для виконання швартових робіт на суму 33360 грн.
Порт зазначає, що Відповідач 1 підтвердив виконання вказаних робіт але відмовився підписувати наряди - завдання та акти виконаних робіт, посилаючись на відсутність попередній домовленостей між ним та Портом щодо тарифів на вказані послуги та порядку їх сплати.
Порт вважає, що між ним та відповідачем 1 виникли цивільні права та обов'язки, Відповідач 1 не заперечує проти виконання Портом вказаних послуг.
Відповідач 1 з вимогами не згоден, надав відзив на позов у якому підтвердив виконання Портом вказаних робіт, але у зв'язку з не обговорюванням сторонами ціни надання послуг та порядку їх сплати вважає, що сторони не досягли згоди щодо ціни послуг, і тому вважає що договір на надання вказаних послуг між сторонами у справі укладений не був. Отже, і обов'язку у відповідача сплати за надані послуги немає.
З посиланням на абз. 4 п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” та приведених підстав віповідачі просять у задоволенні позву відмовити повністю.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 грудня 2016 р. до участі у справі у якості іншого відповідача залучено військову частину НОМЕР_2 .
Відповідач 2 з вимогами також не згоден з тих же підстав, що і Відповідач 1, про що зазначив у відзиві на позов.
В засіданні суду оголошувалась перерва з 08 лютого по 15 лютого, з 15 лютого на 22 лютого та з 22 лютого по 29 лютого 2016 р. за правилами ст. 77 ГПК України.
В засіданні суду 29 лютого 2016 р. у присутності обох сторін у справі за правилами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.
Як випливає із змісту позову, предметом спору у даній справі йдеться про стягнення з військової частини НОМЕР_1 боргу за надані послуги по швартуванню т/х фр „Гетьман Сагайдачний”, сдк „Кіровоград” та шхунами U -130 та U -401 на підставі заявок останньої.
У якості доказів надання Портом послуг Відповідачеві 1, ним надані заявки Відповідача 1 про надання плавзасобів для забезпечення зйомки з якорів та швартових фрегату „Гетьман Сагайдачний” та СДК „Кіровоград” від 05.12.2014 р. та від 25.12.2014 р.
У вказаних заявках Відповідач 1 просить надати плавзасоби для забезпечення зйомки з якорів та швартових фрегату „Гетьман Сагайдачний” та СДК „Кіровоград”. При цьому зазначено, що оплата згідно рахунку.
З приведеного на думку суду випливає, що оскільки сам Відповідач 1 зазначив у вказаному листі, що оплата послуг за рахунком, що буде виставлений Портом, то Відповідач 1 тим самим погодився на любу суму рахунку.
Отже, з приведеного випливає, що між сторонами у справі дійсно був укладений договір про надання послуг, так як сторони погодили усі істотні умови договору - предмет, ціну та строк його виконання.
За нарядами - завданнями № 24 від 06.12.2014р., № 21 від 06.12.2014р., № 20 від 06.12.2014р., № 15 від 06.12.2014р., № 11 від 06.12.2014 р., № 16 від 06.12.2014 р. та № 88 від 25.12.2014 р. м/б „Сфінкс” та м/б „Кентавр” були виконані вказані у заявках послуги.
Виконання вказаних робіт не заперечується Відповідачами, про що ними зазначено у відзивах на позов. Про це також свідчать листи Відповідача 1 на ім'я Начальника Служби флоту Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” № 197 від 02 .02.2015 р. та № 198 від 032.02.2015 р.
З приведеного випливає, що дійсно Порт виконав заявки Відповідача 1 повністю.
Заперечуючи проти оплати виконаних робіт, Відповідачі зазначають, що сторонами у справі не була погоджена ціна наданих послуг, яка є істотною умовою договору. Тому Відповідачі зазначають, що відсутність погодженої ціни договору виключає відповідальність за невиконання договору.
З такими твердженнями Відповідачів суд не погоджується виходячи з наступного.
За статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
За абз. 4 п.1.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, - слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.
Аналізуючи приведене суд вважає, що вимоги Порту є цілком обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки повністю підтверджуються наявними у справі доказами, які приймаються судом до уваги як доказ наявності у відповідача 1 боргу перед Портом за виконані послуги швартування.
Заперечення Відповідачів щодо непогодження сторонами ціни наданих послуг судом відхиляються за безпідставністю, так як вони суперечать як матеріалам справи так і вказаним нормам ГК України.
Керуючись ст. ст.32,33,43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - задовольнити повністю.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666) основну заборгованість у розмірі 33360 (тридцять три тисячі триста шістдесят) грн. та судовий збір у сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 09 березня 2016 р.
Суддя М.І. Никифорчук