ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2016Справа №910/993/15-г
За позовом Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради
До Приватного підприємства «Сім-Альянс»
Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно- сервісна група»
Про зобов'язання знести самовільно збудовані нежитлові приміщення
Суддя Борисенко І.І.
Представники:
від прокуратури: Константинова І.В. - за посвідченням №040864
від позивача: Глобенко Л.В. - за дов.;
від відповідача-1: Хурсевич С.В. - за дов.;
від відповідача-2: Мокрецька М.М. - за дов.
Заступник прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся з позовом до Приватного підприємства «Сім-Альянс» (надалі - Відповідач-1), в якому просив зобов'язати відповідача знести самовільно збудовані нежитлові приміщення на земельній ділянці по проспекту Правди, З-A у Подільському районі міста Києва.
Позов обґрунтовано тим, що спірне нерухоме майно, яке є ринковим комплексом, зведене Відповідачем-1 без оформлення у встановленому порядку права користування земельною ділянкою, будівництво здійснене з порушенням діючих будівельних норм і правил. З огляду на що, на думку позивача, укладений в подальшому 24.10.2014 між Відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно-сервісна група» (надалі - Відповідач-2) договір купівлі-продажу цього комплексу є нікчемним в силу закону, а тому обов'язок зі знесення самовільно збудованих приміщень має бути покладений на Відповідача-1. При цьому, позивач посилався на приписи статей 215, 228, 236, 375, 376 Цивільного кодексу України, статей 122, 125, 126, 212 Земельного кодексу України, статей 26, 28, 38, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
24.02.2015р. прокуратурою була подана до суду заява про уточнення (доповнення) позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просила суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно - сервісна група» (Відповідача-2) знести за власний рахунок самовільно збудовані нежитлові приміщення загальною площею 3 228, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Правди, 3А.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2015, у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з недоведеності обставин самовільного зайняття Відповідачем-1 спірної земельної ділянки. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність рішення Київської міської ради № 460/9517 від 22.05.2013, яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки, врахувавши також те, що вказана земельна ділянка знаходиться на стадії розробки оформлення прав. Водночас, суд дійшов висновку про недоведеність обставин нікчемності договору купівлі- продажу від 24.10.2014, за яким на час розгляду справи інше Товариство набуло право власності не спірне нерухоме майно. При цьому, суд керувався приписами статей 204, 215, 228, 328 Цивільного кодексу України, статей 116, 123 Земельного кодексу України, статей 34, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Київський апеляційний господарський суд, постановою від 03.09.2015 рішення Господарського суду міста Києва залишив без змін. Водночас, суд апеляційної інстанції окремою підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог визнав те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно-сервісна група», яке на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції було залучено до справи в якості іншого відповідача, є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні положень цивільного та господарського законодавства.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.11.2015 Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2015 у справі №910/993/15-г Господарського суду міста Києва і рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2014 скасовано, матеріали справи скеровано для нового розгляду до Господарського суду міста Києва; при новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене у Постанові Вищого господарського суду України від 26.11.2015, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що піддягають застосуванню до даних правовідносин.
За результатами повторного автоматичного розподілу справу №910/993/15-г передана для подальшого розгляду судді Борисенко І.І.
Ухвалою суду від 07.12.2015 суддя Борисенко І.І. прийняв справу №910/993/15-г до свого провадження та призначив розгляд справи на 21.01.2016, зобов'язавши:
- Київську міську раду надати суду за наявності рішення Київської міської ради
про відведення у власність чи користування Приватному підприємству «Сім-Альянс» земельної ділянки під спірним ринковим комплексом;
- Сторін надати пояснення з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015.
20.01.2016 через загальний відділ діловодства суду відповідач-1 та відповідач-2 подали суду письмові пояснення по справі з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015, відповідно до яких просили суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.
08.02.2016 через загальний відділ діловодства суду Київська місцева прокуратура №7 міста Києва подала пояснення по справі з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015, відповідно до яких залишила позовні вимоги відповідно до заяви про уточнення (доповнення) позовних вимог від 24.02.2015р., відповідно до якої прокуратура просила суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно - сервісна група»
(Відповідача-2) знести за власний рахунок самовільно збудовані нежитлові приміщення загальною площею 3 228, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Правди, 3А.
23.02.2016 через загальний відділ діловодства суду Київська міська рада подала суду пояснення по справі з урахуванням Постанови Вищого господарського суду України від 26.11.2015, відповідно до яких просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розгляд справи неодноразово відкладався, тому за клопотаннями Відповідача-1 та Відповідач-2, з урахуванням особливостей розгляду спору, спір вирішено у відповідності до вимог п. 3 ст. 69 ГПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, у впродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, докази по справі подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, Господарський суд міста Києва, -
24.10.2014 між ПП «Сім-Альянс» (Відповідач-1) та ТОВ «Київська транспортно-сервісна група» (Відповідач-2) було укладено договір купівлі-продажу ринкового комплексу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пісаренко М.О., зареєстрованого в реєстрі за №999 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець (Відповідача-1) зобов'язався передати майно у власність Покупця (Відповідача-2), а останній зобов'язався прийняти майно, і сплатити за нього погоджену грошову суму.
У відповідності до п. 1.1.1. Договору за цим договором відчужується малий ринковий комплекс, загальною площею 3 228,3 кв. м., який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця проспект Правди, будинок З-A (три - літера "А"), опис об'єкта нерухомого майна:
- Нежитлова будівля (літера "Б"), загальною площею 385,4 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "В"), загальною площею 150,2 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Г"), загального площею 860,4 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Д"), загальною площею 269,3 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Е"), загальною площею 66,3 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Ж"), загальною площею 187,6 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "К"), загальною площею 254,5 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "JI"), загальною площею 251,4 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "М"), загальною площею 206,5 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Н"), загальною площею 170,4 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "П"), загальною площею 70,1 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Р"), загальною площею 171,0 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "С"), загальною площею 50,1 кв.м.;
- Нежитлова будівля (літера "Т"), загальною площею 135,1 кв.м.
Майно, яке відчужується, належило Відповідачу-1 на праві власності на підставі рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2014 року по справі №754/4018/14-ц. Державну реєстрацію права власності на відчужуваний малий ринковий комплекс в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено 23.10.2014 року Кравець О.В., державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управляння юстиції у місті Києві, номер запису про право власності: 7435315, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 483923680000, індексний номер витягу: 28507326 (п. 1.1.2. Договору).
Під час нового розгляду, прокуратура підтримала позовні вимоги про зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно- сервісна група» (Відповідача-2) знести за власний рахунок самовільно збудовані нежитлові приміщення загальною площею 3 228, 3 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, пр. Правди, 3А (відповідно до Заяви 24.02.2015 № 77-377 вих 15 про уточнення (доповнення) позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані прокуратурою тим, що рішення Деснянського районного суду міста Києва від 14.04.2014р. було скасовано, земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, пр. Правди, ЗА, не була відведена в користування або власність Київською міською радою ПП «Сім-Альянс», в зв'язку з чим наполягав на тому, що договір купівлі-продажу є нікчемним, а будівництво нежитлових будівель є самочинним (на підтвердження чого прокуратура посилалася на результати перевірки інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві).
Однак, відповідно до матеріалів справи, на момент укладення договору купівлі-продажу ринкового комплексу від 24.10.2014 між Відповідачами, рішення Діснянського районного суду міста Києва від 14.04.2015 у справі №754/4018/14-ц скасоване не було, ринковий комплекс не перебував під арештом або забороною відчуження.
Відповідно до інформаційної довідки Київського міського бюро технічна інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна НЖ-2014 №7686 від 25.09.2014 року, а також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 12.03.2015 нежитлова будівля (літ. Б) загальною площею 376,30 кв. м та нежитлова будівля (літ. В) загальною площею 51,70 кв.м по проспекту Правди, З-А, на праві власності зареєстровані за ПП «Сім-Альянс» на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01.11.2012 року, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 28.11.2012, в книзі 249п-253 за реєстровим №11406-П та внесено до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля споруда, інше нерухоме майно вважають самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно із ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Згідно із ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Судом встановлено, що Рішенням Київської міської ради XI сесії VI скликання №460/9517 від 22.05.2013 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу-1 на просп. Правди, З-А (літера Б, В) у Подільському районі м. Києва орієнтованою площею 0,59 га (земельна ділянка комунальної власності територіальної громади міста Києва) в короткострокову оренду на 5 років для розміщення малого ринкового комплексу згідно з планом-схемою.
Згідно реєстру земельних ділянок земельна ділянка пр. Правди, ЗА (літ.Б, В), код ділянки 65:398:028к знаходиться на стадії розробки оформлення прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до І-ІІІ категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10.12.2014 було скасовано рішення Деснянського районного суду м. Києва від 14.04.2014 року по справі № 2/754/2967/14 в частині задоволення зустрічних позовних вимог ПП «Сім-Альянс» до ОСОБА_7 щодо визнання права власності на малий ринковий комплекс, загальною площею 3228,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, проспект Правди, ЗА.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2014 по справі № 910/23213/14 за позовом заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ПП «Сім-Альянс» та ТОВ «Київська транспортно-сервісна група» про визнання права власності на нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, пр. Правди, ЗА (яке набрало законної сили у встановленому порядку) було відмовлено в задоволенні позову повністю.
Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Пунктом 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено, що не потребують доказуванню преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб, тощо.
Таким чином, факти, встановлені у справі № 910/23213/14 Господарського суду міста Києва мають преюдиціальне значення приймаються судом першої інстанції, як такі, що не підлягають доведенню, враховуючи, що в даній справі беруть участь ті ж самі сторони.
Рішенням від 23.12.2014 по справі №910/23213/14 судом було встановлено відсутність порушення прав Київської міської ради та інтересів держави будівництвом Відповідачем-1 спірного об'єкту нерухомості.
В матеріалах справи наявна декларація ПП «Сім-альянс» про початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована в державній архітектурно-будівельній інспекції України Управлінні дозвільних процедур відділу методології та здійснення декларативних процедур №083140830245 від 24.03.2014.
В Державній архітектурно-будівельній інспекції України Управління дозвільних процедур відділу методології та здійснення декларативних процедур зареєстрована декларація ПП "Сім-альянс" про готовність об'єкта до експлуатації №ІУ143141200540 від 30.04.2014.
Вказані декларації на даний час є дійсними, жодних дій по визнанню їх незаконними або скасованими не проводились.
Враховуючи вище зазначене та наявність дозволу Київської міської ради на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на просп. Правди, 3-А, а також враховуючи те, що вказана земельна ділянка знаходиться на стадії розроблення оформлення прав, посилання прокуратури на те, що земельна ділянка, на якій розташовані нежитлові будівлі за адресою: м. Київ, пр. Правди, З-А, є самовільно зайнятою - безпідставні.
Стаття 41 Конституції України визначає, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на підставі договору купівлі-продажу малого ринкового комплексу від 24.10.2014 власником малого ринкового комплексу, загальною площею 3 228,3 кв. м., який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця проспект Правди, будинок З-A є Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська транспортно-сервісна група».
Судом встановлено, що договір купівлі-продажу малого ринкового комплексу від 24.10.2014 підписаний уповноваженими представниками Відповідачів та скріплений їх печатками, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пісаренко М.О., зареєстрований в реєстрі за №999, в судовому порядку недійсним визнаний не був.
Представники позивача та прокуратури в процесі розгляду справи та у своїх письмових поясненнях по справі зазначали, що договір купівлі-продажу малого ринкового комплексу за приписами ч. 1 ст. 215 ЦК України, ст. 228 ЦК України є нікчемним в силу закону.
Однак, суд зазначає про необґрунтованість таких доводів Позивача та прокуратури, з огляду на наступне.
Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом і нікчемний правочин).
Згідно ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Разом з цим, прокуратурою не були доведені обставини того, що укладаючи договір купівлі-продажу, Відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
При цьому статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Рішення Європейського суду з права людини від 24.06.2003 № 44277/98 «Стретч проти Сполученого Королівства» встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвєнції».
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 330 ЦК України визначено, що у разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
У пункті 2.15. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 зазначено, що не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, як не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387-390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується (аналогічна правова позиція в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними).
Обставин для визнання недійсним договору купівлі-продажу малого ринкового комплексу від 24.10.2014р. за ініціативою суду на підставі п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України з підстав, заявлених по даній справі відсутні.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що Відповідач-2 у передбаченому законом порядку набув право власності на малий ринковий комплекс, загальною площею 3 228, 3 кв. м., який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця проспект Правди, З-A, у прокуратури відсутні підстави вимагати знесення Відповідачем-2 придбаних ним приміщень.
Крім цього, договір купівлі-продажу від 24.10.2014, згідно з яким майно належить Відповідачу-2, є чинним, в установленому порядку не скасований.
Також підставою для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог є те, що Відповідач-2 є добросовісним набувачем спірного майна в розумінні положень цивільного та господарського законодавства, тоді як у разі задоволення позову відбудеться непропорційне втручання у право Відповідача-2 на мирне володіння своїм майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, прокуратурою та Позивачем не доведені обставини того, що укладаючи спірний договір Відповідачі діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; Відповідач-2 є добросовісним набувачем спірного майна.
Отже, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог.
Зважаючи на вищевказані обставини, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Судові витрати покладаються на Позивача - Київську міську раду, відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Київської міської ради (01001 м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 2288314) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, 22030001, код отримувача 37993783, рахунок 31215206783001) 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 09.03.2016р.
Суддя І.ІБорисенко