Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"23" лютого 2016 р. Справа № 911/5051/15
за позовом Колективного підприємства Санаторій «Перемога», Київська обл., смт Ворзель
до Ворзельської селищної ради, Київська обл., смт Ворзель
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця», м. Київ
про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею
Суддя Наріжний С.Ю.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 15 від 14.12.2015 р.;
ОСОБА_2 - довіреність № 15 від 14.12.2015 р.;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 25-06/05 від 25.06.2015 р.
до господарського суду звернулось Колективне підприємство Санаторій «Перемога» (далі - позивач) з позовом до Ворзельської селищної ради (далі - відповідач) про визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (далі - третя особа).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що оспорюваний Державний акт серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 р. на право постійного користування землею площею 5,1468 га виданий Приватному акціонерному товариству лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» без відповідних правових підстав, оскільки рішенням Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 р. № 174, на яке йде посилання в спірному Державному акті вирішено надати земельну ділянку Позивачу, а не Третій особі, а тому на думку Позивача такий Державний акт не може вважатись дійсним і посвідчувати право Третьої особи на постійне користування земельною ділянкою.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2015 р. порушено провадження у справі № 911/5051/15 та призначено її до розгляду на 16.12.2015 р.; залучено до участі у справі Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача (з урахуванням подальшого виправлення описки).
Розгляд справи неодноразово відкладався судом, востаннє на 23.02.2016 р. Ухвалою суду від 20.01.2016 р. продовжено строк розгляду справи.
04.12.2015 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Позивача від 30.11.2015 р. б/№ (вх. № 29075/15) про залучення технічної документації.
16.12.2015 р. через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення Третьої особи від 16.12.2015 р. б/№ (вх. № 29911/15) по суті спору.
16.12.2015 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Позивача від 16.12.2015 р. б/№ (вх. № 29913/15) про залучення додаткових доказів, а саме листа Управління Держземагентства у м. Ірпені Київської області від 11.11.2015 р. № 0-1017-0.4-930/2-15.
29.01.2016 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Третьої особи від 27.01.2016 р. б/№ (вх. № 1987/16) про застосування строку позовної давності і як наслідок відмову у задоволенні позову.
29.01.2016 р. через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення Третьої особи від 27.01.2016 р. б/№ (вх. № 1988/16) по суті спору, згідно яких Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
22.02.2016 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Третьої особи від 22.02.2016 р. б/№ (вх. № 21/16) про призначення колегіального розгляду справи.
22.02.2016 р. через відділ діловодства суду надійшли письмові пояснення (відзив) Третьої особи від 22.02.2016 р. б/№ (вх. № 3892/16) по суті спору, згідно яких Третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
23.02.2016 р. через відділ діловодства суду надійшло клопотання Третьої особи від 23.02.2016 р. б/№ (вх. № 4002/16) про припинення провадження у справі.
23.02.2016 р. у судовому засіданні суд заслухав пояснення представників Позивача та Третьої особи. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву на позов суду не надав.
Ухвалою суду від 23.02.2016 р. відмовлено у задоволенні клопотання Третьої особи про призначення колегіального розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 82 ГПК України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи надані Позивачем і Третьою особою пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.
У судовому засіданні 23.02.2016 р. після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача і Третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд, -
20.11.2001 р. Ворзельською селищною Радою народних депутатів було видано Закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця», правонаступником якого є Третя особа у справі, державний акт серії І-КВ № 000144 на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1468 га для обслуговування санаторія в межах згідно з планом землекористування, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52.
Як вбачається з тексту вказаного державного акту, правовою підставою для надання землі в постійне користування зазначено рішення Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 р. № 174.
В той же час, з наданої копії означеного рішення вбачається, що органом місцевого самоврядування вирішено: надати в постійне користування земельну ділянку орендному підприємству санаторій «Перемога», правонаступником якого є Позивач - Колективне підприємство Санаторій «Перемога», загальною площею 5,1468 га в т.ч. 3,2418 га - забудованих земель та 1,9050 га - лісовкритих площ для обслуговування санаторію в смт Ворзель, вул. Пролетарська, 36; доручити госпрозрахунковому кадастровому бюро виготовити державний акт на право постійного користування землею.
На час прийняття рішення Ворзельської селищної ради народних депутатів № 174 від 12.09.2001 р. щодо видачі державного акту на право постійного користування землею, земельні правовідносини регулювалися Земельним кодексом України від 18.12.1990 р.
Відповідно до ч. 5 ст. 7 ЗК України, землі надаються у постійне користування Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям.
За приписами ст. 9 ЗК України, надання земельних ділянок у користування здійснюється селищними радами у порядку, встановленому ст. 19 цього Кодексу, якою передбачено, що селищна рада надає земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель селища, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.
Згідно зі ст. 23 ЗК України, право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Саме державним актом на право постійного користування земельною ділянкою посвідчується право постійного користування землею, що визначено, п.п. 1.1. Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі, на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р. № 43 (в ред., чинній на момент видачі державного акта). Водночас п.п. 1.4. цієї ж Інструкції було передбачено, що державний акт на право постійного користування землею видається на підставі рішення селищної ради.
Таким чином, державний акт на право постійного користування землею є документом, що посвідчує відповідне право і видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах його повноважень. Зазначена правова природа державного акта підтверджується положеннями п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин». Відтак правомірність видачі державного акта безпосередньо перебуває у прямому зв'язку із законністю рішення, на підставі якого такий акт виданий, а також дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема ст. 7, 23 ЗК України та п. 1.4. Інструкції.
Аналіз змістовної частини рішення виконавчого комітету Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 р. № 174, який значиться підставою видачі спірного державного акта свідчить, що цим рішенням селищної ради у постійне користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» земельна ділянка площею 5.1468 га для обслуговування санаторію в смт Ворзель, вул. Пролетарська, 36, не надавалася.
Зазначене рішення стосується іншої юридичної особи - орендного підприємства Санаторій «Перемога», правонаступником якого є Позивач - Колективне підприємство Санаторій «Перемога».
Крім цього Позивачем залучено до матеріалів справи технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування землею площею 5,1468 га в смт Ворзель, вул. Пролетарська, 36, з якої вбачається, що технічна документація виготовлялася Орендному підприємству санаторій «Перемога».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Отже, видавши ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» державний акт серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 р. на право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 5,1468 га, Відповідач - Ворзельська селищна рада діяла всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, не в межах наданих повноважень, з порушенням вимог ст. 11, 19 Земельного кодексу України та п. 1.4. Інструкції, оскільки необхідні правові підстави для складання та видання державного акта відсутні: Ворзельська селищна Рада народних депутатів не приймала рішення про надання зазначеної земельної ділянки в постійне користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Заперечуючи проти позову Третя особа у численних письмових поясненнях та відзиві зазначає про те, що майновий комплекс та земельна ділянка постійно перебували у власності профспілкових органів, а пізніше Акціонерного товариства «Укрпрофоздоровниця», тому товариство як власник майнового комплексу було повноцінним землекористувачем земельної ділянки на законних підставах не порушуючи прав та законних інтересів третіх осіб, в тому числі КП Санаторій «Перемога».
Також Третя особа зауважує, що майновий комплекс, який розташований на спірній земельній ділянці, з 1983 р. належав правопопередникам Третьої особи та в установленому порядку був переданий у власність Третій особі, а Позивач був лише орендарем майнового комплексу. При цьому Третя особа зазначає, що у 1991 р. було видано державний акт про постійне користування земельною ділянкою на Будинок відпочинку «Перемога», який на той момент як структурний підрозділ входив до Київського відділення АТ «Укрпрофоздоровниця» та не є правопопередником Позивача.
Крім цього Третя особа зазначає, що Відповідачем - Ворзельською селищною радою під час розгляду справи № 5/067-11/9 було визнано той факт, що у рішенні від 12.09.2001 р. № 174 радою було допущено помилку в назві особи на користь якої прийнято рішення, зокрема зазначено орендне підприємство Санаторій «Перемога», замість ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».
Разом з тим, суду не надано доказів щодо вжиття заходів для внесення змін до рішення Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 р. № 174 з метою виправлення допущених помилок, у разі їх наявності.
До того ж суд відзначає, що правові підстави переходу права власності чи користування майновим комплексом у 80х-90х роках, на які наголошує Третя особа, не є предметом розгляду у даній справі, а всі надані Третьою особою пояснення та заперечення не спростовують наведених вище висновків про безпідставність видачі у 2001 р. оспорюваного державного акту серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 р. на право постійного користування землею, зокрема на підставі рішення від 12.09.2001 р. № 174.
Беручи до уваги все викладене вище суд дійшов висновку про те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 5,1468 га від 20.11.2001 р. серії І-КВ № 000144 підлягає визнанню недійсним як такий, що виданий без належних правових підстав.
З приводу клопотання Третьої особи про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Статтею 27 ГПК України визначено правове становище третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору під час розгляду справ.
Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як визначено в п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
Заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.
Відповідачем у справі - Ворзельською селищною радою протягом розгляду справи заява про застосування строку позовної давності до суду не подавалася.
За таких обставин заява Третьої особи - Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 27.01.2016 р. б/№ (вх. № 1987/16) про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню судом.
Розглянувши клопотання Третьої особи про припинення провадження у справі, судом встановлено, що останнє обґрунтоване відсутністю предмету спору між сторонами, оскільки Позивач не звертався до Відповідача щодо виготовлення державного акту.
В той же час, Позивач, відносно якого прийнято рішення Ворзельської селищної ради від 12.09.2001 р. № 174, фактично позбавлений прав на набуття визначеної земельної ділянки в користування, оскільки вона в незаконний спосіб оформлена в користування ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» згідно з оспорюваним державним актом, представником Позивача позов підтримано в повному обсязі, отже твердження Третьої особи про відсутність предмету спору є необґрунтованими. За таких обставин наведене клопотання Третьої особи не підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на Відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним Державний акт серії І-КВ № 000144 від 20.11.2001 р. на право постійного користування землею площею 5,1468 га для обслуговування санаторія, виданий Закритому акціонерному товариству «Укрпрофоздоровниця» на підставі рішення Ворзельської селищної Ради народних депутатів від 12.09.2001 р. № 174 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52.
3. Стягнути з Ворзельської селищної ради (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Великого Жовтня, 72; код ЄДРПОУ 04360592) на користь Колективного підприємства Санаторій «Перемога» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Пролетарська, 36; код ЄДРПОУ 02647496) 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата виготовлення та підписання рішення 09.03.2016 р.
Суддя С.Ю. Наріжний