ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.02.2016Справа №910/32155/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М."
до Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Олексійчук Р.П., Йово Мікановіч;
від відповідача: Макарчук Д.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або АМК) про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України №561-р від 03.11.2015 у справі №20-26.13/122-15.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення АМК прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.01.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
15.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти задоволення вимог позивача заперечив.
18.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача копій матеріалів справи № 05-03/1-15.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.
У клопотанні повинно бути зазначено: - який доказ витребовується; - обставини, що перешкоджають його наданню; - підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; - обставини, які може підтвердити цей доказ.
Оскільки позивач не зазначив, які обставини можуть підтвердити матеріали справи №05-03/1-15, враховуючи, що належним чином засвідчені копії матеріалів справи №20-26.13/122-15, за результатами розгляду яких прийнято оспорюване рішення, містяться у даній справі, суд визнав подане клопотання необґрунтованим, відповідно у його задоволенні відмовив.
У судовому засіданні 18.01.2016 оголошувалась перерва до 15.02.2016 у порядку ст. 77 ГПК України.
15.02.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав додаткові пояснення на підтвердження заявленого позову.
15.01.2016 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав уточнення до відзиву на позов.
15.02.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача оригіналів доказів відправлення на адресу позивача розпорядження про порушення справи згідно якого була скерована вимога про надання документів №01/32-155-04 від 24.02.2015.
Розглянувши подане позивачем клопотання, суд відмовив у його задоволенні з підстав необґрунтованості.
У судовому засіданні 15.02.2016 оголошувалась перерва до 29.02.2016 згідно ст. 77 ГПК України.
У даному судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 29.02.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
03.11.2015 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №561-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», яким визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» вчинило порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації Рівненському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на вимогу голови Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 24 лютого 2015 року №01/32-155-04 у встановлений ним строк.
За порушення, вказане в пункті 1 рішення АМК, накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» штраф у розмірі 136 000,00 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що рішення АМК прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Зокрема, в отриманій вимозі-листі за вих. №01/32-155-04 від 24.02.2015 була відсутня інформація про порушення справи, а також не зазначено, що така інформація необхідна для розгляду звернення (заяви) громадян чи суб'єктів господарювання про порушення їх прав та захисту економічної конкуренції. Оскільки вказаний документ за своїм характером був складений у вигляді пропозиції про надання інформації, а не вимоги, тому на думку позивача, лист АМК №01/32-155-04 від 24.02.2015 не мав обов'язкового характеру. Крім того, запит голови Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України був неналежним чином оформлений, оскільки не містив гербової печатки.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань.
Судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету N 32-р. від 23.02.2001.
Відповідно до п.п. 4-5 п. 13.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», системний аналіз наведених норм свідчить про те, що хоча вони й не містять вичерпного переліку підстав вимагати надання певної інформації, але направлення органом Антимонопольного комітету України відповідного запиту буде правомірним лише у випадку, прямо передбаченому законом.
Наявність таких підстав входить до предмета доказування у справах зі спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів названого Комітету. Відтак, господарські суди у розгляді відповідних справ мають з'ясовувати, зокрема, чи відбувся збір інформації органом Антимонопольного комітету України в межах розгляду заяви або справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, чи мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01/32-155-04 від 24.02.2015 була направлена у зв'язку із розглядом справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та на підставі ст. 7, 17, 22, 221 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Зокрема, в матеріалах справи наявні попередні висновки Адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі №05-03/1-15 від 08.05.2015, з яких вбачається, що адміністративною колегією на підставі розпорядження №1 від 15.01.2015 розпочато провадження у справі №05-03/1-15 за ознаками вчинення ТОВ «Колор С.І.М.» (код ЄДРПОУ - 31299514) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 передбаченого пунктом 1 статті 50 пунктом 4 частини 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).
Тобто, вимога направлялася під час перебування у провадженні адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та мало місце проведення таким органом необхідної перевірки.
Разом з тим, документ Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №01/32-155-04 від 24.02.2015 містить у своїй назві слово: «Вимога», та остання містила пропозицію у 10-й строк з дня отримання надати інформацію згідно вказаного у ній переліку.
Так, відповідно до п. 13.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства», закон не визначає певної форми витребування інформації, у зв'язку з чим його може бути здійснено в будь-якій письмовій формі, крім тієї, щодо якої є пряма заборона закону, з урахуванням, однак, того, що в разі заперечення суб'єктом господарювання факту отримання ним запиту про надання інформації орган Антимонопольного комітету України з огляду на вимоги статті 33 ГПК України має подати господарському суду належні докази надсилання такого запиту. Відповідні докази мають свідчити про надіслання запиту за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, визначеним згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, і про отримання його від підприємства зв'язку уповноваженою на це особою відповідно до Правил надання поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 N 270.
Законодавством України не передбачено спеціальної форми, а так само і порядку надсилання відповіді на запит про надання інформації. Отже, така інформація може надаватися в будь-якій не забороненій законом формі та спосіб, з огляду, водночас, на те, що заперечення органом Антимонопольного комітету України подання суб'єктом господарювання інформації потребує подання останнім належних доказів на підтвердження своїх доводів стосовно належного виконання обов'язку з надання витребуваної інформації.
Тож твердження позивача про те, що направленим документом пропонувалось Товариству з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» надати запитувану інформацію, а не вимагалось, не приймається судом до уваги.
Факт одержання вимоги позивачем 26.02.2015 підтверджується листом заступника начальника поштампу №1 Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» №134 від 13.07.2015 (копія в матеріалах справи) та не заперечувався представником позивача у судовому засіданні.
Отже, кінцевим строком надання витребуваних документів відповідачеві було 08.03.2015.
Згодом, позивач листом №185 від 06.03.2015 повідомив Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, що вимога про надання інформації не відповідає закону та в останнього відсутні належні правові підстави для отримання запитуваної інформації.
Так, згідно частити 1 статті 22 Закону України «Про антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частини 2 статті 221 Закону України «Про антимонопольний комітет України», документи, статистична та інша інформація, необхідні для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, надаються на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення безкоштовно. Вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України можуть передбачати як одноразове, так і періодичне надання інформації.
Таким чином, оскільки Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України вимога направлялася під час перебування у провадженні адміністративної колегії останнього справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції відносно позивача та мало місце проведення таким органом необхідної перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» було зобов'язано надати запитувану інформацію у строк по 08.03.2015.
Разом з тим, позивачем не було надано жодної інформації на вимогу №01/32-155-04 від 24.02.2015.
Відповідачем повторно направлялася вимога №01/32-248-04 від 20.03.2015 про надання необхідного обсягу інформації, яка також залишилася без виконання збоку позивача.
Так, відповідно до частини третьої статті 62 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі неотримання документів Антимонопольним комітетом України чи його територіальним відділенням відповідна особа надає належні докази на підтвердження факту направлення таких документів поштою.
Розпорядженням Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №27 від 06.07.2015 розпочато розгляд справи №05-03/8-15 за ознаками вчинення позивачем порушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації територіальному відділенню у встановлені головою строки.
Також судом встановлено, що листом №01/32-772-03 від 13.08.2015 Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю «Колор С.І.М.» подання з попередніми висновками у справі №05-03/8-15, на яке позивач у відповідь надав заперечення на подання про попередні результати розгляду справи, в яких підтвердив факт неподання інформації територіальному відділенню АМК.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних доказів направлення запитуваної Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України інформації.
Отже, оскаржуваним рішенням Антимонопольного комітету України від 03.11.2015 №561-р встановлено, що позивачем не надано відповіді на вимогу у встановлений строк.
Так, згідно з ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України відповідно до покладених на нього завдань:
- контролює дотримання антимонопольного законодавства в процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації, ліквідації суб'єктів господарювання, створенні об'єднань підприємств, вступі одного або кількох суб'єктів господарювання в об'єднання, при перетворенні органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю в об'єднання суб'єктів господарювання, придбанні чи набутті будь-яким іншим способом у власність, одержанні в управління (користування) часток (акцій, паїв), активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, оренді цілісних майнових комплексів суб'єктів господарювання або їх структурних підрозділів, набутті будь-яким іншим способом контролю господарської діяльності;
- контролює дотримання антимонопольного законодавства при здійсненні господарської діяльності суб'єктами господарювання та при реалізації повноважень органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю щодо суб'єктів господарювання;
- розглядає справи про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами розгляду в межах своїх повноважень;
- звертається до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням антимонопольного законодавства, надсилає правоохоронним органам матеріали про порушення законодавства, що містять ознаки злочину;
- дає рекомендації та вносить пропозиції органам державної влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та їх об'єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
- дає рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання щодо припинення дій (бездіяльності), що містять ознаки порушень антимонопольного законодавства, усунення причин цих порушень і умов, що їм сприяють, а після припинення порушення - про вжиття заходів по усуненню наслідків цих порушень у визначені Комітетом строки;
- бере участь у розробці та вносить у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку конкуренції, конкурентної політики та демонополізації економіки;
- бере участь в укладанні міждержавних угод, розробці і реалізації міжнародних проектів та програм, а також здійснює співробітництво з державними органами і неурядовими організаціями іноземних держав та міжнародними організаціями з питань, що належать до компетенції Антимонопольного комітету України;
- узагальнює практику застосування антимонопольного законодавства, розробляє пропозиції щодо його удосконалення;
- затверджує кошторис доходів і видатків Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень;
- розробляє і організовує виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства;
- систематично інформує населення України про свою діяльність;
- здійснює інші дії щодо контролю за дотриманням антимонопольного законодавства в межах його повноважень.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
-зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- накладення штрафу;
- блокування цінних паперів;
- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону;
- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
- закриття провадження у справі.
Як встановлено судом вище, доказів на підтвердження того, що позивач надав інформацію у встановлені строки та в необхідних обсягах, яка вимагалась Рівненським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у вимозі №01/32-155-04 від 24.02.2015, матеріали справи не містять, а позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження наведеного суду не представлено.
Враховуючи вищевикладене, Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України діяло у межах наданих повноважень щодо витребування у позивача відповідної інформації, а позивач в свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 у справі №5023/599/12.
Отже, рішення Антимонопольного комітету України "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" № 561-р від 03.11.2015 прийнято у межах, визначених законом повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскаржуване позивачем рішення було прийняте відповідачем відповідно до норм чинного законодавства України, а вимога позивача є необґрунтованою, матеріалами справи не підтверджується та задоволенню не підлягає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 04.03.2016.
Суддя Бондарчук В.В.