ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
03.03.2016Справа № 910/3552/16
Суддя Ващенко Т.М., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Приватного підприємства "Пінта"
про стягнення 259 800,00 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Пінта» про стягнення 259 800,00 грн.
Подана Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 позовна заява про стягнення 259 800,00 грн. не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
При цьому, з матеріалів позовної заяви № 24-02/16 від 24.02.16. вбачається, що в її прохальній частині позивачем не зазначено на користь якої особи він просить суд стягнути з Приватного підприємства «Пінта» грошові кошти в розмірі 259 800,00 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність в позовній заяві викладу обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме змісту самих позовних вимог.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Приписами ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п. п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В силу Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., розрахунковий документ - (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) видається відправникові з додержанням вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" і підтверджує факт надання послуги відділенням зв'язку.
Таким чином, належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг.
З матеріалів позовної заяви № 24-02/16 від 24.02.16. вбачається, що позивачем до позовної заяви додано ксерокопію опису вкладення і фіскального чеку. При цьому, з ксерокопії опису вкладення взагалі не вбачається дати поштового штемпеля, який дає змогу встановити коли позивачем відповідачу направлялась позовні заява, а тому додана ксерокопія не є належним доказом направлення позивачем відповідачу копії позовної заяви № 24-02/16 від 24.02.16.
При цьому судом враховано, що Відповідно до п. 59 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.09., внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення.
Крім того, пунктом 61 вказаних Правил встановлено, що у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення.
Штриховий кодовий ідентифікатор - штрихова позначка, побудована за певними правилами і призначена для автоматичної ідентифікації реєстрованих поштових відправлень (п. 2 Правил, та п. 1.3 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 12.05.06. № 211 (далі - Порядок)).
Номер поштового відправлення, зазначений на описі відповідає штриховому кодовому ідентифікатору.
Згідно з п. 1.14 Порядку, за рекомендаціями Всесвітнього поштового союзу та відповідно до ДСТУ 3145-95 "Коди та кодування інформації. Штрихове кодування. Загальні вимоги" для кодування внутрішньої пошти в автоматизованій системі реєстрації та контролю використовується штриховий код 128, для кодування міжнародної пошти штриховий код, що відповідає стандарту S 10 ВПС. Довжина штрихового коду включає 13 символів: для внутрішніх поштових відправлень: 1...5 - поштовий індекс об'єкта поштового зв'язку місця приймання поштового відправлення; 6...12 - номер поштового відправлення; 13 - контрольний розряд.
При цьому, саме за штриховим кодом на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»: http://services.ukrposhta.com/barcodesingle є можливим дізнатися про місцезнаходження та стан поштового відправлення, що розшукується.
На ксерокопії опису вкладення, що наданий позивачем, відсутній номер поштового відправлення (штриховий код).
Сама лише незавірена ксерокопія чеку № 7093 від 28.01.15. не може бути доказом направлення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами.
Вказану правову позицію викладено в постановах Вищого господарського суду України № 05-5-65/14158 від 20.08.12. та № 5023/3732/12 від 12.12.12.
Вказані обставини є суттєвими, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач та поданих ним доказів.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Відповідно до п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що заявником не дотримано вимог ст. ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з цим суд зазначає, що згідно правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 04.12.2012 по справі № 5/5005/7237/2012, виконання позивачем вимог процесуального законодавства, які він зобов'язаний вчиняти до подання позову, не може здійснюватися після порушення провадження у справі.
Отже, суд позбавлений права прийняти позовну заяву до розгляду, а потім зобов'язувати позивача усувати вказані недоліки.
Враховуючи вищевикладене, позовна заява та додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
Позовну заяву повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до Господарського суду міста Києва з позовом.
Суддя Т.М. Ващенко