ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
01.03.2016Справа №910/31978/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство
"Техприлад"
До Приватного науково - виробничого підприємства "Синапс"
Про стягнення 1 692 112, 25 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники:
Від позивача: Кобук Р. А. (дов. від 09.09.2015)
Фоміна О. О. (за дов.)
Балан О. А. (за дов.)
Від відповідача: Гриньковський С. П. (дов. від 20.08.2015)
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 01.03.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № Х.099.51-57.ОС від 07.11.2011 у розмірі 1 692 112, 25 грн., з яких 900 000, 00 грн. - основний борг, 93 897, 89 грн. пені, 567 389, 25 грн. - інфляційні збитки, 130 825, 11 грн. - 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2015 порушено провадження у справі № 910/31978/15 та призначено до розгляду на 14.01.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2016 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 02.02.2016.
В судовому засіданні 02.02.2016 судом в порядку ст. 77 ГПК Україна була оголошена перерва до 09.02.2016.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 розгляд справи відкладено на 23.02.2016.
22.02.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідачем надано клопотання про приєднання розрахунку заборгованості до матеріалів справи.
23.02.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 01.03.2016.
29.02.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про приєднання документів та застосування позовної давності.
01.03.2016 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли пояснення по справі.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки № Х.099.51-57.ОС від 07.11.2011, в частині оплати поставленого в період з 04.01.2012 по 15.08.2012 товару.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в частині нарахування пені, інфляційних збитків та 3 % річних, з огляду на сплив строків позовної давності по таким вимогам.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 01.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
07.11.2011 між позивачем, як продавцем та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки № Х.099.51-57.ОС (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити на умовах договору трубопровідну арматуру (далі - товар, у відповідності до специфікацій, які наведені в додатках № 2 та № 2 до договору.
Відповідно до п. 2.1. договору вартість договору складає 3 581 163, 45 грн., крім того ПДВ 20 % - 716 326, 29 грн., що разом складає 4 297 957, 74 грн.
Згідно п. 2.2. договору оплата по договору здійснюється покупцем за графіком:
07.11.2011 - 300 000, 00 грн.;
07.11.2011 - 200 000, 00 грн.;
15.11.2011 - 500 000, 00 грн.;
02.03.2012 - 200 000, 00 грн.;
15.03.2012 - 220 000, 00 грн.;
15.03.2012 - 250 000, 00 грн.;
16.03.2012 - 250 000, 00 грн.;
30.07.2012 -500 000, 00 грн.;
14.09.2012 - 1 877 957, 74 грн.
Передача товару покупцю здійснюється на підставі накладної, підписаної уповноваженим представником покупця, за наявності довіреності (п. 3.2. договору).
Відповідно до п. 6.3. договору у випадку порушення покупцем строків оплати згідно п. 2.2.1., 2.2.2. договору покупець оплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми затриманого платежу за кожний день затримки, але не більше 5 % від суми простроченого платежу.
На виконання умов договору позивач за період з 04.01.2012 по 15.08.2012 поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 4 297 957, 74 грн., належні та допустимі докази чого наявні в матеріалах справи.
Поставлений за договором товар до 14.09.2012 оплачувався відповідачем у відповідності до графіку визначеного в договору, а з 14.09.2012 з порушенням графіку та не в повному обсязі. В період з 20.09.2012 по 30.04.2015 відповідачем було15 платежами частково здійснено оплату останнього за графіком платежу (1 877 957, 74 грн.) в розмірі 977 957, 74 грн. Доказів здійснення повної оплати поставленого товару матеріали справи не містять.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за поставлений товар за договором складає 900 000, 00 грн.
Предметом спору у справі є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 900 000, 00 грн. основного боргу за договором 93 897, 89 грн. пені за період прострочення з 15.09.2012 по 14.03.2013, 567 389, 25 грн. інфляційні збитків за період з вересня 2012 року по листопад 2015 року, 130 825, 11 грн. 3 % річних за період з 15.09.2012 по 16.12.2015.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Договір поставки № Х.099.51-57.ОС від 07.11.2011 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 4 297 957, 74 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 3 397 957, 74 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 900 000, 00 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.
Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 900 000, 00 грн. відповідачем суду не надано.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 900 000, 00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 2.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 900 000, 00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 93 897, 89 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, відповідно до п. 6.3. договору, розрахованої за кожною видатковою накладною окремо з урахуванням здійснених часткових оплат, за загальний період з 15.09.2012 по 14.03.2013.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).
Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 93 897, 89 грн. у відповідності до п. 6.3. договору враховуючи 5 % обмеження суми пені від суми прострочення, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.3. договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.
Стосовно застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені за заявою відповідача суд зазначає, що оскільки мало місце переривання строків позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України (здійснення відповідачем часткових оплат за договором), позовна давність щодо позовних вимог про стягнення пені тривалістю в один рік не сплив, і відповідно у суду відсутні правові підстави для відмови у позові в цій частині у зв'язку із спливом строків позовної давності.
Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 567 389, 25 грн. інфляційні збитків за період з вересня 2012 року по листопад 2015 року та 130 825, 11 грн. 3 % річних за період з 15.09.2012 по 16.12.2015.
Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.
Враховуючи, що інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних за соєю правовою природою не є штрафними санкціями до зазначених вимог застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки. Крім вказаного, суд зазначає, що також, мало місце переривання строків позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України (здійснення відповідачем часткових оплат за договором). Отже, не сплив строк позовної давності щодо позовних вимог позивача заявлених на підставі ст. 625 ЦК України, і відповідно у суду відсутні правові підстави для відмови у позові в цій частині у зв'язку із спливом строків позовної давності.
З огляду на вищезазначене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як доведені та обґрунтовані.
Витрати по оплаті судового збору в порядку ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача, з огляду на задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техприлад" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного науково - виробничого підприємства "Синапс" (03055, м. Київ, вул. В. Василевської, 7; ідентифікаційний код 24267073) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Техприлад" (04073, м. Київ, пров. Куренівський 4/9, ідентифікаційний код 22887660) 900 000,00 грн. (дев'ятсот тисяч гривень 00 копійок) основного боргу, 93 897,89 грн. (дев'яносто три тисячі вісімсот дев'яносто сім гривень 89 копійок) пені, 567 389,25 грн. (п'ятсот шістдесят сім тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 25 копійок) інфляційних втрат, 130 825,11 грн. (сто тридцять тисяч вісімсот двадцять п'ять гривень 11 копійок) 3% річних та 25 381, 68 грн. (двадцять п'ять тисяч триста вісімнадцять гривень 68 копійок) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.03.2016.
Суддя Л. Д. Головатюк