ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
29.02.2016Справа № 41/207
За скаргою Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
На дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
По справі №41/207
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золотий мандарин ОЙЛ»
До Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»
Треті особи із самостійними вимогами на предмет спору
1.Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Ресурси»
2. Дочірнє підприємство «Стальінвест «Товариства з обмеженою
відповідальністю «Донметалзбут»
про виконання зобов'язання в натурі
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Халимон С.В. - по дов.; Матвеєва В.П. - по дов.
від відповідача: Скачко А.А. - по дов.
від третьої особи 1: Горєв В.О. - по дов.
від третьої особи 2: не з'явився
від ВДВС: Бурла В.Є. - по дов.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про виконання зобов'язання в натурі.
Ухвалою суду від 14.04.2009 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.04.2009 року.
17.04.2009 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" та Дочірнє підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут", керуючись ст. 26 Господарського процесуального кодексу України, через канцелярію суду, як треті особи із самостійними вимогами на предмет спору, звернулись з позовними заявами до відповідача.
Ухвалою суду від 17.04.2009 року позовні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" та Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" прийняті до розгляду та залучено в якості третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору -Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" та Дочірнє підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут".
Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", задоволено частково, зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. (п'ятдесят чотири мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго"АЕК "Київенерго", позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Ресурси" задоволено повністю, зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів вісімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго"АЕК "Київенерго", позовні вимоги Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут", задоволено повністю, зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію "Київенерго" повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 (п'ятдесят чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8 466,643 тонн на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" АЕК "Київенерго".
06.05.2009 року на виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано накази.
08.05.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнє підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" через канцелярію суду звернулись з заявами про зміну способу виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року.
Ухвалою від 12.05.2009 року заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" та Дочірнього підприємство "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року у справі 41/207 задоволено, змінено спосіб та порядок виконання рішення Господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 41/207, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" 54 179 613 (п'ятдесят чотири мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 40 коп. вартості мазуту, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" 55 839 674 (п'ятдесят п'ять мільйонів вісімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп. вартості мазуту, стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" на користь Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" 54 626 671 (п'ятдесят чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 00 коп. вартості мазуту та видано накази.
Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути зі зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл"мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тонн заставною вартістю 54179613,40 грн. (п'ятдесят чотири мільйони сто сімдесят дев'ять тисяч шістсот тринадцять) грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго".
Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути в натурі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Ресурси" мазут марки М-100 загальною кількістю 25 381,67 тонн заставною вартістю 55 839 674,00 грн. (п'ятдесят п'ять мільйонів вісімсот тридцять дев'ять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 00 коп., що знаходиться на зберіганні на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго"АЕК "Київенерго".
Визнано таким, що втратив чинність наказ Господарського суду м. Києва № 41/207 від 06.05.2009 року про зобов'язання Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" повернути в натурі на користь Дочірнього підприємства "Стальінвест" Товариства з обмеженою відповідальністю "Донметалзбут" мазут марки М-100 у кількості 24 830,305 тонн заставною вартістю 54626671,00 (п'ятдесят чотири мільйони шістсот двадцять шість тисяч шістсот сімдесят одна) грн. 40 коп., що знаходиться на зберіганні: 16 363,662 тонн на "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" АЕК "Київенерго", 8 466,643 тонн на "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго"АЕК "Київенерго".
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вищезазначене рішення.
Ухвалою Вищого господарського суду України касаційну скаргу АЕК "Київенерго" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 року повернуто заявнику, справу № 41/207 направлено до Господарського суду міста Києва..
14.02.2013 року відділ Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та Товариство з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" звернулись до Господарського суду міста Києва із заявами про видачу дублікату наказу, у зв'язку з його втратою під час пересилання поштою відділом Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2013 року заяви відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" задоволено частково, видано дублікат наказу від 13.05.2009 року у справі № 41/207.
Публічне акціонерне товариство "Київенерго", не погоджуюсь з ухвалою від 08.04.2013 року у справі № 41/207, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2013 року у справі № 41/207 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" задоволено, у задоволенні заяв відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий Мандарин Ойл" відмовлено.
17.02.2016 року до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла скарга Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просив:
- зупинити виконавче провадження на час розгляду цієї скарги;
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е.;
- визнати незаконною та скасувати постанову від 09.02.20156 р. ВП № 13930081 про внесення змін до постанови про арешт коштів боржника ВП № 13930081.
В обґрунтування означеної скарги заявник посилався на те, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено права державного виконавця на внесення змін до постанови про застосування заходів примусового виконання рішення.
Ухвалою від 19.02.2016р. розгляд скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було призначено на 29.02.2016р.
У судовому засіданні 29.02.2016р. представником Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було в повному обсязі підтримано заявлену скаргу.
Позивач, третя особа 1 та представник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України проти задоволення скарги боржника надали заперечення.
Третя особа 2 своєї правової позиції по суті скарги не висловила, у судове засідання 29.02.2016р. не з'явилась, представника не направила, проте, з огляду на наявні в матеріалах справи документи, вказаний учасник судового процесу був належним чином повідомлений про час та місце розгляду скарги.
Наразі, з огляду на неявку третьої особи 2 господарський суд зазначає, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. Аналогічними права у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено і третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору. Разом з цим, норми вказаних статей зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
До того ж, відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення третьої особи 2 про дату, час та місце проведення судового засідання, суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби відділу Міністерства юстиції України на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами.
Згідно з положеннями ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території.
Частинию 2 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Відповідно до ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
За змістом ч.1 ст.116 Господарського процесуального кодексу України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Після набрання судовим рішенням законної сили наказ видається за заявою стягувачу чи прокурору, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, або надсилається стягувачу рекомендованим чи цінним листом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N18-рп/2012; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N11-рп/2012.
Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004р. Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
За приписами ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.
Рішення, ухвали, постанови суду, які не виконуються боржником добровільно у встановлений строк та у яких допущено негайне виконання, виконуються примусово органами Державної виконавчої служби, що входять до системи органів Міністерства юстиції України, в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, наказ (в тому числі, дублікат) від 13.05.2009р. у справі № 41/207 є обов'язковим на всій території України і є підставою для примусового виконання рішення господарського суду державною виконавчою службою.
За приписами ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, в тому числі, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно ст.57 вказаного нормативно-правового акту арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Частиною 3 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Тобто, нормами чинного законодавства України передбачено право державного виконавця з власної ініціативи виправляти лише граматичні чи арифметичні помилки, що були допущені при складанні процесуальних документів.
З представлених до суду документів вбачається, що постановою від 27.07.2009р. відкрито виконавче провадження №13930081 з виконання наказу від 13.05.2009р. господарського суду міста Києва по справі №41/207 про стягнення з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Ресурси» 55 839 674 грн. вартості мазуту
Постановою від 22.02.2014р. стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 5 583 967,40 грн.
Ухвалою від 12.05.2014р. господарського суду міста Києва скасовано постанову №13930081 від 27.02.2014р. про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» виконавчого збору у розмірі 5 583 967,40 грн.
Постановою державного виконавця №ВП 13930081 від 02.02.2016р. накладено арешт на грошові кошти боржника в межах суми боргу 60 370 269,07 грн.
Посилаючись на наведені обставини, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурлою В.Е. було винесено постанову від 09.02.2016р. про внесення змін до постанови про арешт коштів боржника, в якій зазначено, що арешту підлягають грошові кошти в сумі 54 900 466,30 грн., окрім рахунків захищених відповідно до Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2016р.», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», а також окрім поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих на виконання статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та спеціального рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».
Наразі, господарський суд зауважує, що нормами Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено права державного виконавця вносити зміни до постанови про застосування заходів до примусового виконання судового рішення, окрім випадків, що наведені у ст.83 вказаного нормативно-правового акту.
Проте, зі змісту постанови від 09.02.2016р. вбачається, що фактично державним виконавцем було змінено (зменшено) суму грошових коштів, на які накладається арешт, з огляду на виявлення факту скасування постанови про стягнення виконавчого збору, а ніяким чином не виправлено арифметичну помилку і фактично доповнено записом щодо неможливості накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на захищених рахунках.
Відповідно до п. 9.13 Постанови №9 від 17.10.2012р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до п.32 Інформаційного листа №01-08/369 від 29.06.2010р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. щодо внесення змін до постанови про арешт коштів боржника є незаконними, а відповідна постанова від 09.02.2016р. ВП № 13930081 - незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Одночасно, вимоги скаржника про зупинення виконавчого провадження на час розгляду судом скарги були залишені судом без задоволення з огляду на наступне.
Пунктом 7 ст.83 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 37 вказаного нормативно-правового акту передбачено обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Одночасно, ст.38 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, в яких виконавче провадження може бути зупинено державним виконавцем. Проте, наведеними нормами чинного законодавства не передбачено зупинення виконавчого провадження у разі розгляду судом скарги на дії державного виконавця.
Слід зауважити, що суд не вправі зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» можуть і повинні вчинятись лише державним виконавцем. Суд має право виявивши порушення, допущені державною виконавчою службою, визнати дії чи бездіяльність незаконними, а наслідки таких дій недійсними.
Отже, враховуючи всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості скарги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та наявності підстав для її задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Задовольнити скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бурли В.Е. щодо внесення змін до постанови від 02.02.2016р. про арешт коштів протиправними.
Визнати незаконною та скасувати постанову від 09.02.2016р. ВП № 13930081 про внесення змін до постанови про арешт коштів боржника ВП №13930081.
Ухвалу направити сторонам та органу виконання судових рішень.
Суддя Спичак О.М.