ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.02.2016Справа №910/30574/15
За позовом Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ»
про стягнення 54 245,73 грн.
Суддя Андреїшина І.О.
Представники учасників судового процесу:
від позивача: Зосименко Г.Р. за довіреністю від 15.01.2016 р. № 04
від відповідача: Варварич О.Ю. - директор
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» про стягнення 54 245,73 грн. (з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 16 092,88 грн. пені, 11 840,56 грн. інфляційних втрат та 1 312,29 грн. трьох відсотків річних) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з проведення заходу № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
Ухвалою суду від 04.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/30574/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.01.2016 р., зобов'язано сторін надати певні документи та пояснення.
Через відділ діловодства суду 15.01.2016 р. від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, які залучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 20.01.2016 р. представники сторін просили відкласти розгляд справи для надання їм можливості вирішити спір мирним шляхом, у зв'язку з чим подали клопотання про продовження строку розгляду спору.
Розглянувши дане клопотання сторін, суд його задовольнив з наступних підстав.
Частиною 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Судом встановлено, що строк вирішення спору в справі № 910/30574/15 спливає 02.02.2016 р.
У частині 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе продовжити строк розгляду спору для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2016 р., керуючись ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд продовжив строк розгляду спору в справі № 910/30574/15 на п'ятнадцять днів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання сторін про відкладення розгляду справи, суд його задовольнив, у зв'язку з чим, керуючись ст. 77 ГПК України, оголосив перерву в судовому засіданні 20.01.2016 р. до 24.02.2016 р. об 11:00 год.
23.02.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшли документи, які залучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 24.02.2016 р. надав суду усні пояснення по суті спору; підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з урахуванням сплати відповідачем частини суми основного боргу 17.02.2016 р. у розмірі 950,00 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2016 р. визнав позовні вимоги в повному обсязі.
У судовому засіданні 24.02.2016 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва
Між Театрально-видовищним закладом культури «Київський академічний Молодий театр» (надалі - театр, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» (надалі - Замовник) був укладений договір про надання послуг для проведення заходу № 20/01-14 від 20.01.2014 р. (надалі - договір), згідно з умовами якого на прохання замовника, для показу вистав «Шукаю роботу», «Двері» Театру « 19» (м. Харків) (надалі - захід), театр зобов'язується надати замовнику 26, 27 березня 2014 року, початок вистав о 19:00 год., комплекс послуг, перелік яких вказано в пункті 2.1. даного договору, а замовник зобов'язується прийняти вказані послуги і оплатити їх вартість, та вартість квиткових книжок в кількості 2 (дві) штуки в сумі та порядку, що визначені даним договором.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Права та обов'язки сторін за договором визначені розділами 2 і 3 даного договору.
Згідно з п. 4.1. договору, за надання послуг, передбачених даним договором, замовник сплачує театру: 35 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5 833,33 грн., та 327,62 грн., в т.ч. ПДВ - 54,60 грн. за квиткові книжки в кількості 2 (дві) штуки. Всього 35 327,62 грн., в т.ч. ПДВ - 5 887,93 грн.
Зазначену в п. 4.1. договору суму замовник зобов'язується перерахувати на поточний рахунок театру до 10 квітня 2014 року.
Відповідно до п. 5.1. договору, за порушення строку сплати суми, передбаченої п. 4.1. договору, замовник сплачує театру пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки терміну сплати.
За умовами п. п. 7.1. та 7.2. договору, даний договір набуває чинності з дати підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами умов договору; закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, передбачених цим договором.
З матеріалів справи та пояснень позивача вбачається, що на виконання умов договору відповідач в установлений строк сплатив лише 327,62 грн., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 35 000,00 грн.
У подальшому відповідач сплатив ще 10 000,00 грн., що підтверджується відповідними приходно-касовими ордерами та банківськими виписками.
14.11.2014 р. між сторонами з урахуванням підтвердженого документально фінансового стану агенції (призупинення підприємницької діяльності у зв'язку з народженням у директора дитини) було узгоджено до 15.08.2015 р. наступний порядок проведення погашення боргу.
Відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати борг у розмірі 1 000,00 грн. з остаточним погашенням всієї суми до 15.08.2015 р, а у випадку невиконання грошових зобов'язань у визначений строк відповідач мав сплатити борг з урахуванням пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (лист відповідача без вихідного номера та дати відправлення ( отриманий театром 14.11.2014 р. № 236 додано до матеріалів справи).
Однак, в узгоджений сторонами строк відповідачем сплачено було лише 10 000,00 грн. боргу.
Таким чином, станом на день подачі позовної заяви залишок основної суми боргу складав - 25 000,00 грн.
За таких обставин, Театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний Молодий театр» звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» про стягнення 54 245,73 грн. (з яких: 25 000,00 грн. основного боргу, 16 092,88 грн. пені, 11 840,56 грн. інфляційних втрат та 1 312,29 грн. трьох відсотків річних) у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з проведення заходу № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Так, статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав належним чином свої зобов'язання за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати послуг за даним договором не виконав належним чином.
23.02.2016 р. через відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява, в якій повідомлялось, що за період, який минув з часу останнього судового засідання відповідач на користь позивача сплатив 17.02.2016 р. в рахунок погашення суми основного боргу 950,00 грн., що підтверджується відповідною банківською випискою.
Таким чином, зазначена вище частина основного боргу була погашена відповідачем 17.02.2016 р., тобто після звернення позивача з даним позовом до суду - 02.12.2015 р.
Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи вищенаведене, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 950,00 грн. основного боргу за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р. підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Представник відповідача в судовому засіданні 24.02.2016 р. визнав позовні вимоги у повному обсязі.
За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» основного боргу за надані послуги за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р. в розмірі 24 050,00 грн., а відповідач визнав позовні вимоги, то позов Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» про стягнення 24 050,00 грн. основного боргу за надані послуги за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний Молодий театр» просить суд також стягнути з відповідача 11 840,56 грн. інфляційних втрат за період з 11.04.2014 р. до 26.10.2015 р. та 1 312,29 грн. 3 % річних за період з 11.04.2014 р. до 26.10.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
Таким чином за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 11 840,56 грн. інфляційних втрат за період з 11.04.2014 р. до 26.10.2015 р. та 1 312,29 грн. 3 % річних за період з 11.04.2014 р. до 26.10.2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
Театрально-видовищний заклад культури «Київський академічний Молодий театр» просить суд стягнути з відповідача 16 092,88 грн. пені за період з 11.04.2014 р. до 26.10.2015 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання логістичних послуг № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 5.1. договору, за порушення строку сплати суми, передбаченої п. 4.1. договору, замовник сплачує театру пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки терміну сплати.
Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що при розрахунку позивач допустив помилки щодо періоду нарахування, у зв'язку з чим судом виконано власний розрахунок даної вимоги.
За розрахунком суду, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3 433,89 грн. пені за період з 11.04.2014 р. до 10.10.2014 р., у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання логістичних послуг № 20/01-14 від 20.01.2014 р.
За таких обставин, позовні вимоги Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька агенція «ТАЙМ-АРТ» (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 15, к. 6, код ЄДРПОУ 37241528) на користь Театрально-видовищного закладу культури «Київський академічний Молодий театр» (01034, м. Київ, вул. Прорізна, 17, код ЄДРПОУ 05509470) 24 050 (двадцять чотири тисячі п'ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) грн. 89 коп. пені, 11 840 (одинадцять тисяч вісімсот сорок) грн. 56 коп. інфляційних втрат, 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) грн. 29 коп. трьох відсотків річних та 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 950,00 грн. основного боргу.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Повне рішення складено 09.03.2016 р.
Суддя І.О. Андреїшина