ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
03 березня 2016 р. Справа № 909/100/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Кучма І. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", вул. Коновальця, 3, м. Стрий, Львівська область, 81400
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", вул. С.Стрільців, 1В,с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351
про стягнення заборгованості в сумі 49 240,98 грн.
за участю:
Від позивача: ОСОБА_1,(довіреність б/н від 20.09.15 )-представник; ОСОБА_2-представник;
Від відповідача: ОСОБА_3 ( довіреність №1 від 15.02.16) представник;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екран" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд" про стягнення заборгованості в сумі 49 240,98 грн.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.02.16 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.02.16. Ухвалою суду від 16.02.2016року в порядку ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 03.03.2016року.
Представник позивача, в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог №45 від 02.03.16року та просить суд стягнути з відповідача основний борг, 3% річних та інфляційні втрати та зменшені 6241,38грн. пені.
Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується, виходячи зі зменшеної ціни позову. При цьому, суд бере до уваги п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., в якому зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. При цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.
Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому, на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань.
Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги визнає частково, крім того подав суду відзив на позов ( вх.2130/16 від 16.02.2016року), в якому зазначає, що позивач провів нарахування пені з порушенням строку позовної давності, що становить для пені 1 рік.
Відповідно до - Пленуму Вищого господарського суду України Постанова №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.
Отже, суд розцінює поданий відзив на позов як заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екран» (далі - Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» (далі - Відповідач, Замовник) укладено договір № 132/14 від 18.04.2014 року про надання послуги гарячого цинкування металовиробів (далі - Договір). Згідно з вищезазначеним договором Замовник замовляє, а Виконавець приймає замовлення на гаряче цинкування металевих виробів (далі - Вироби) за завданням Замовника. Виконавець зобов'язується виконати замовлення, а Замовник оплатити суму зазначену в рахунку.
Відповідно до розділу 5 договору (умови та вартість робіт) замовник здійснює попередню оплату виконуваних робіт, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Замовник зобов'язаний оплатити суму, зазначену, зазначену у рахунку не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати виставлення рахунку, рахунок може бути направлений по факсу, електронній пошті.
Відповідно до акту здачі-прийняття робіт № Ек-1887 від 04.07.14 та акту здачі-прийняття робіт № Ек-1896 від 07.07.2014року Виконавцем було виконано робіт на 124 312,80 грн., а Замовник оплатив їх частково у розмірі 100 000 грн. чим заборгував перед Виконавцем суму у розмірі 24 312,80 грн.
Таким чином, Замовник оплатив роботи виконані згідно з актом здачі-прийняття робіт № Ек-1887 від 04.07.14 повністю, проте з запізненням, а роботи виконанні згідно з актом здачі-прийняття робіт № Ек-1896 від 07.07.14 частково, чим заборгував перед Виконавцем суму у розмірі 24 312,80 грн.
За порушення договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 6241,38грн. пені у період з 10.07.2014року по 11.01.2015року.
Крім того, за порушення грошового зобов'язання, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 1287,18грн. - 3% річних та 12842,85 грн. - інфляційних втрат.
Станом на день звернення до господарського суду Івано-Франківської області відповідач доказів сплати боргу не надав.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 173 Господарського Кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтею 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Якщо у зобов'язанні встановлений строк/термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін (ч. 1 ст. 526 та ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, в тому числі, є його невиконання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки (ст. 610 та п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
У порушення зазначених норм закону та умов договору № 132/14 від 18.04.2014року відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.
Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Ст. 218 Господарського кодексу України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Наведені докази і доводи свідчать про те, що відповідач договірні зобов'язання виконав частково з порушенням чинного законодавства.
Заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 132/14 від 18.04.2014року, становить суму боргу у розмірі - 24312,80 грн.; суму збитків від інфляції - 12842,85грн.; три проценти річних - 1287,18грн..
Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних, що становлять 1287,18грн. та інфляційних втрат, що становлять12842,85грн. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС “Законодавство”, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 1287,18 грн. та 12842,85 грн. інфляційних втрат. Позивач вірно провів розрахунок.
Щодо заявленої позивачем пені слід зазначити наступне.
За змістом п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Відповідно до част.5 ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи, що позивач із позовом до суду звернувся 01.02.16р. , згідно зі врідним номером суду , а перебіг строку позовної давності щодо пені починається по рахунку фактурі № еК-1896 ВІД 07.07.14-11.07.14Р., а по рахунку фактурі №Ек №1887 від 04.07.14р. -08.07.14р. , а закінчується з урахуванням шестимісячного строку нарахування пені згідно частини 6 ст. 232 ГК України у січні 2015р., суд приходить до висновку про відмову у позові у цій частині позовних вимог.
З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, на основі вище вказаного, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24312,80 грн. - основного боргу, 1287,18грн. - 3% річних, 12842,85грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи приписи ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покласти на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, правило ст.49 Господарського процесуального кодексу України, щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною ставкою (п. 4.1.постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"№7 від 21.02.13р.).
Керуючись ст.124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,202,509,525,526,530,610,611,625,628 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,216,230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-7,33,43,49, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", вул. Коновальця, 3, м. Стрий, Львівська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", вул. С.Стрільців, 1В,с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калушстальбуд", вул. С.Стрільців, 1В,с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область ( код ЄДРПОУ 36403176) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екран", вул. Коновальця, 3, м. Стрий, Львівська ( код ЄДРПОУ 22415836) - 24312,80грн. ( двадцять чотири тисячі триста дванадцятьгрн.80коп.) основного боргу, 1287,18грн. ( одна тисяча двісті вісімдесят сім грн. 18коп.) -3% річних, 12842,85грн. ( дванадцять тисяч вісімсот сорок дві грн. 85коп.) інфляціних втрат та 1075,94 грн. ( одна тисяча сімдесят п"ять грн.94коп.) судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 07.03.16
Суддя Шкіндер П.А.