номер провадження справи 27/199/15
29.02.2016 Справа № 908/6104/15
За позовом: Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 206)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” (69063 м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 14а)
про стягнення 8 000 грн. 00 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1/2-17/00060 від 05.01.2016р.
від відповідача: не з'явився
Запорізька міська рада, м. Запоріжжя звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс”, м. Запоріжжя про стягнення збитків у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2015р., справу № 908/6104/15 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.
Ухвалою суду від 17.12.2015 р. порушено провадження у справі № 908/6104/15, присвоєно справі номер провадження 27/199/15 та призначено судове засідання на 25.01.2016р.
Ухвалою суду від 25.01.2016р. розгляд справи відкладався на 08.02.2016р., у зв'язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 08.02.2016р. продовжено строк розгляду справи № 908/6104/15 на п'ятнадцять днів, згідно до статті 69 ч.3 ГПК України - до 01.03.2016р., засідання суду призначено на 29.02.2016р.
29.02.2016р. продовжено розгляд справи № 908/6104/15.
29.02.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
У судовому засіданні 29.02.2016р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Надав суду документи, якими обґрунтовує позовні вимоги та письмові пояснення (приєднані до матеріалів справи). Просить суд стягнути з відповідача 8 000 грн. 00 коп. збитків.
Представник відповідача у судові засідання, відкриті 25.01.2016р., 08.02.2016р. та 29.02.2016р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
На вимогу господарського суду, позивачем надано копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 21.01.2016р., відповідно до якого місцем знаходження відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” є: 69063 м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 14а.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 25.01.2016р. та ухвалу суду про відкладення розгляду справи на 08.02.2016р. надіслано на юридичну адресу відповідача: 69063 м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 14а, зазначену позивачем у позовній заяві та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс”, згідно статті 28 ГПК України.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст. 20 ГК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Позивач вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” порушено вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку, затвердженого рішенням № 40.
Пунктом 7.1 Порядку залучення коштів пайової участі, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 10.09.2014 р. № 40 встановлено, що сума коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури міста, несплачена замовниками у строки, визначені законодавством, є збитками територіальної громади Внаслідок невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” встановленого законом обов'язку щодо участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту територіальній громаді м. Запоріжжя, а саме не укладення договору про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя та враховуючи не перерахуванням коштів пайової участі до бюджету м. Запоріжжя, позивач вважає, що відповідачем порушено вимоги ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку, та завдано збитки у розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Господарським судом встановлено, що 22.05.2014р. за № ЗП 082141400042 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва «Реконструкція нежитлового приміщення з майданчиком під кафе з літнім майданчиком; м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 14а, пр. 33 (літ. А5)». Замовником будівництва є Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс”.
12.03.2011р. набрав чинності ОСОБА_1 України “Про регулювання містобудівної діяльності”, в зв'язку з чим ОСОБА_1 України “Про планування і забудову територій” визнано таким, що втратив чинність.
Частиною 1 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” закріплено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до Закону.
Частиною 2 статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
24.12.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 77 “Про порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя”.
10.09.2014р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 40 «Про внесення змін до Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 24.12.2012р. № 77».
Пунктом 3.1.3 Порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затвердженого рішенням № 40, передбачено, що замовник, який має намір укласти договір, зобов'язаний звернутися з заявою до міського голови.
Договір про участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Запоріжжя укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” не зверталось у встановленому законом порядку до міського голови щодо укладення договору про пайову участь та не повідомляло про початок виконання будівельних робіт.
29.01.2015р. за № ЗП 142150230493 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
В Розділі 1 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації замовником зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” - 69063 м. Запоріжжя, вул. Анголенка, буд. 14а.
Згідно Розділу 11 Інформація про об'єкт вказаної Декларації, дата початку будівництва 22.05.2014р., дата закінчення будівництва 22.01.2015р., строк введення об'єкта в експлуатацію І квартал 2015р.
Відповідно до розділу 12 Декларації загальна площа будівлі складає 23,0 кв.м.
Як зазначає позивач, ТОВ «НВФ «ЛІМЕКС» не взяло участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя. Невнесення відповідачем коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя є збитками, тобто об'єктивним зменшенням майнових благ територіальної громади м. Запоріжжя. Якби відповідач виконав вимоги статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення № 40, то територіальна громада м. Запоріжжя отримала б кошти пайової участі у створенні і розвитку інфраструктури м. Запоріжжя в розмірі 8 000 грн. 00 коп.
Згідно з преамбулою Закону України "Про планування містобудівної діяльності" (далі - ОСОБА_1) цей ОСОБА_1 встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до п.п. 4, 13 ст.1 Закону замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву; територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема будівництво об'єктів, реконструкцію існуючої забудови та території.
Згідно із ч.ч. 2, 3, 9 ст. 40 Закону, замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Враховуючи системний аналіз вказаних статей, суд дійшов висновку, що дія цього Закону України "Про планування містобудівної діяльності" не поширюється на відповідача, оскільки, матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” здійснювало лише реконструкцію нежитлового приміщення з майданчиком під кафе, тобто реконструкцію існуючої будівлі без забудови нової земельної ділянки, а отже Товариство з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс” не є замовником будівництва в розумінні імперативних норм Закону у зв'язку з чим у відповідача був відсутній обов'язок щодо інформування виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок виконання будівельних робіт на об'єкті: Реконструкція нежитлового приміщення з майданчиком під кафе з літнім майданчиком; м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 14а, пр. 33 (літ. А5), а також укладання з виконавчим комітетом Запорізької міської ради договору про пайову участь та сплати коштів пайової участі.
Не вірне застосування позивачем положень ст. 1, 40 Закону, вплинуло на правильність висновків про наявність в бездіяльності відповідача (не виконання ним обов'язку щодо укладення договору про пайову участь та не сплати пайового внеску) протиправного діяння, яке завдало позивачу збитки, а отже і на висновки про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення та підстав для стягнення збитків.
Крім того, пунктом 3.6 Порядку передбачено, що договір про пайову участь укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Листом № 23-11/6294/6-11 від 22.07.2011р. надало роз'яснення, що договір по пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту має укладатися до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.
Прийняття спірного об'єкта в експлуатацію підтверджується зареєстрованою 29.01.2015р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЗП 142150230493. До вказаної дати договір пайової участі з відповідачем укладено не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. На підставі викладеного, суд не приймає доводів позивача щодо порушення відповідачем вимог ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та Порядку.
Що стосується збитків, які позивач просить стягнути з відповідача.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусила зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Із змісту цих норм, а також ст. 610, 611 ЦК України слідує, що відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов'язання, мірою відповідальності. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умови відшкодування збитків передбачені статтею 226 ГК України, із якої також слідує, що головною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення, яке вчинив учасник господарських відносин.
На кредитора покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника - відсутність вини (ст. 614, 623 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями, виходячи зі змісту ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій, як відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно - господарські та адміністративно - господарські санкції.
У ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, на які посилається позивач в якості підстави для стягнення з відповідача збитків, закріплено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що відшкодування збитків (в контексті нормативного обґрунтування заявлених вимог) є видом відповідальності за правопорушення при здійсненні господарської діяльності. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність суб'єктів господарських відносин. По-друге, це правосуб'єктність правопорушника, тобто сторонами правовідносин щодо застосування відповідальності у спорі, що розглядається у рамках господарського процесу, можуть бути підприємства, установи, організації тощо.
Третя підстава - це протиправні дії або бездіяльність особи (осіб), що порушують права і законні інтереси потерпілої особи. Зазначена підстава складається з чотирьох елементів, які називаються умовами господарсько - правової відповідальності. До них відносяться:
- наявність факту порушення, тобто порушення норми закону, внаслідок чого завдаються збитки або інша майнова шкода правам та інтересам потерпілого (позивача у справі);
- протиправність поведінки правопорушника;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками;
- вина правопорушника.
Виходячи з норм цивільного законодавства, позивач має довести наявність збитків, їх розмір, протиправність поведінки правопорушника та причинний зв'язок між протиправними діями відповідача та завданими позивачу збитками. Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності. Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків потрібна наявність усіх чотирьох умов.
За загальним правилом, з урахуванням статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України позивач повинен довести наявність збитків (їх розмір), порушення зобов'язання заподіювачем та причинний зв'язок між ними.
Договір про пайову участь є підставою для сплати замовниками будівництва коштів пайової участі у розвитку інфраструктури на території м. Запоріжжя, проте договір на пайову участь між сторонами не укладався.
Суд не приймає доводів позивача про те, що саме відповідач зобов'язаний був звернутися для укладання вказаного договору, оскільки право оферти має як відповідач, так і позивач.
Крім того, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку суми збитків.
В обґрунтування розрахунку суми збитків позивач посилається на Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Запоріжжя, затверджений Рішенням Запорізької міської ради № 77 від 24.12.2012 р., відповідно до п. 2.2 якого, розмір пайової участі відрахувань становить для нежитлових будівель та споруд 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Згідно з пунктом 15 декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 29.01.2015р. за № ЗП 142150230493, кошторисна вартість будівництва об'єкту «Реконструкція нежитлового приміщення з майданчиком під кафе з літнім майданчиком; м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 14а, пр. 33 (літ. А5)» становить 80 000 грн. 00 коп.
Позивач зазначає, що розрахунок величини пайової участі наведено в додатку до вимоги про сплату суми збитків від 17 липня 2015 року 01/02-21/02322.
Однак, відповідно до ч. 5 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.
Як вже було встановлено раніше, договір між сторонами не укладався, а отже відсутність укладеного договору не породжує у сторін цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого договору та виключать можливість застосування до них положень ст. ст. 22, 612, 613 Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що твердження позивача про отримання збитків у вигляді неодержаних доходів у конкретному розмірі є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
На підставі статті 85 ГПК України - 29.02.2016року прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача, при відмові в позові.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “Лімекс”, м. Запоріжжя відмовити.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 03.03.2016р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.