Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/264/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
02.03.2016 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальне провадження № 12015120270001898 за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2016 року.
Цією ухвалою обвинувальний акт щодо неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто до Світловодського відділу Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_10 ,
Органом досудового розслідування неповнолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 обвинувачуються у вчиненні таємного викрадення чужого майна (краджіка), поєднаного з проникненням у приміщення, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України
У підготовчому судовому засіданні суд першої інстанції прийняв рішення повернути обвинувальний акт до Світловодського відділу Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області для усуненням вказаних в ухвалі недоліків.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції вказав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме в обвинувальному акті сформульоване обвинувачення суперечить викладеним фактичним обставинам кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.
Зокрема, в обвинувальному акті зазначено, що обвинувачені ОСОБА_6 , неповнолітній ОСОБА_7 , неповнолітній ОСОБА_8 та неповнолітній ОСОБА_9 в період часу з 18 год. 00. хв. по 19 год. 00 хв. 17 жовтня 2015 року з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення проникли на територію будинку АДРЕСА_1 ., тобто, за твердженням слідчого, викрадення майна мало місце на території будинку, тобто житлового приміщення. Разом з тим їх дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, як проникнення у приміщення.
Крім того, всупереч вимог ч. 1 ст. 109 та п. 1 ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акту не додано реєстру матеріалів досудового розслідування, який би відповідав вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України. Так, в переліку процесуальних дій взагалі не вказано відомості про вчинення процесуальної дії у вигляді повідомлення про підозру, кому і коли таке повідомлення було вручене. Слідчим, всупереч вимог КПК України, повідомлення про підозру включено в перелік процесуальних рішень, хоча повідомлення про підозру є процесуальною дією, а не рішенням, яке відповідно до ст. 110 КПК України на стадії досудового розслідування оформлюється постановою.
У апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись з прийнятим рішенням, просить ухвалу суду першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України скасувати, а обвинувальний акт направити до суду першої інстанції для розгляду по суті зі стадії підготовчого судового засідання.
В обґрунтування вимог зазначив, що посилання суду на невідповідність обвинувального акту вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України є помилковими та свідчить про порушення судом вимог ст. 314 КПК України, оскільки метою підготовчого судового засідання є перевірка на відповідність вимогам КПК України, а не досліджування фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення. Водночас, апелянт стверджує, що доводи захисника ОСОБА_12 про невідповідність їх примірника обвинувального акту тому, який надісланий до суду першої інстанції, не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки відповідно до розписки про отримання копії обвинувального акту з додатками будь - яких зауважень від неповнолітнього ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_12 не надходило. Також, на думку прокурора, суд помилково прийшов до висновку про те, що повідомлення про підозру відноситься до процесуальних дій, а не рішень, так як на стадії досудового розслідування оформляється постановою, так як з огляду на вимоги ст. 277 КПК України повідомлення про підозру складається у письмовому вигляді та вимоги щодо оформлення у виді постанови відсутні.
На апеляційну скаргу прокурора захисник - адвокат ОСОБА_13 в інтересах неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_8 подав заперечення, в яких наводить доводи щодо законності та обґрунтовані прийнятого судового рішення, просить залишити його без зміни, а апеляцію без задоволення.
Крім того, захисник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 -адвокат ОСОБА_12 також подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких посилаючись на невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідача, в дебатах прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги і просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає,виходячи з наступного
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо він містить положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки тощо.
Частиною 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акту та вказано вичерпний перелік відомостей, які обов'язково він повинен містити.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Разом з тим, згідно з п. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, колегією суддів встановлено, що в обвинувальному акті не зазначено всі відомості, передбачені ч. 2 ст. 291 КПК України, які він має містити, а тому висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України є обґрунтованим.
Так, відповідно до змісту обвинувального акту, неповнолітніми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 повідомлено про підозру у вчиненні злочину проти власності, а саме таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 185 КК України.
Відповідно до викладених в обвинувальному акті фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, в період часу з 18 год. 00 хв. по. 19 год. 00 хв., 17 жовтня 2015 року, неповнолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , за попередньою змовою між собою, проникли на територію будинку АДРЕСА_1 , звідки таємно викрали сталевий швеллер довжиною 4 м. в кількості 2 шт. вартістю- 688 грн.
Таким чином, сторона обвинувачення дійшла висновку, що неповнолітні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 вчинили таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , крім того ще й повторно.
Водночас, зі змісту обвинувального акта вбачається, що подія злочин мала місце на території житлового будинку, та слідчим вживається поняття «будинок», яке охоплюється поняттям «житло». Однак, в пред'явленому обвинуваченні дії неповнолітніх кваліфіковано як такі, що вчинені з проникненням у «приміщення».
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що розбіжності в обвинувальному акті між сформульованим обвинуваченням та правовою кваліфікацією позбавляє можливості належно здійснення захисту від пред'явленого обвинувачення, що беззаперечно порушує право особи на захист.
Окрім того, відповідно до п. «а» ч.3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997р., кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Окрім того, згідно із чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, а обвинувальний акт має бути конкретним за своїм змістом. Неконкретність такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, у зв'язку з невідповідністю реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ч. 2 ст. 109 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 291 КПК України до обвинувального акта додається, в тому числі, реєстр матеріалів досудового розслідування.
Пунктами 1, 2 ч. 2 ст. 109 КПК України визначено, що реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування.
Як вбачається з змісту реєстру матеріалів досудового розслідування, він не містить відомостей про вчинення такої процесуальної дії як повідомлення про підозру, не вказано кому і коли таке повідомлення було вручено.
Однак, в порядкових номерах 25 -30 реєстру матеріалів досудового розслідування вручення повідомлення про підозру неповнолітнім обвинуваченим включено до переліку процесуальних рішень, що в даному випадку є неприпустимим.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291, ч. 2 ст. 109 КПК України, є безпідставними.
Таким чином, на думку колегії суддів, вищезазначені порушення вимог закону при направленні обвинувального акту до суду унеможливлюють судовий розгляд кримінального провадження, на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, дотримання загальних засад судочинства, передбачених ст. 7 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту до місцевої прокуратури, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали суду не вбачає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів.
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 січня 2016 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12015120270001898 щодо неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , обвинувачених за ч. 3 ст. 185 КК України, повернуто до Світловодського відділу Знам'янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4