Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/450/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія - спори, що виникають із договорів позики, кредиту банківського вкладу
Доповідач Сукач Т. О.
Іменем України
01.03.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді - Сукач Т.О.
суддів - Бубличенко В.П.
ОСОБА_2
при секретарі - Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Ленінський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, про скасування та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 грудня 2015 року і
В серпні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Ленінський відділ державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, про скасування та визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що в серпні 2015 року він дізнався про вчинення 24 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виконавчого напису за договором позики від 07 листопада 2012 року, що був посвідчений цим же нотаріусом, яким запропоновано стягнути з нього (позивача) на користь ОСОБА_4 борг в сумі 861 028,00 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ на 24.06.2015 року, 384 672,00 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення; 31 864 24 грн. - 3% річних від простроченої суми на підставі п.5 договору, що разом становить 1 277 501,24 грн.
Він вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню та має бути скасованим, оскільки при вчиненні вказаного виконавчого напису нотаріусом не враховано, що він (позивач) частково повернув кошти відповідачу, зокрема: 28 жовтня 2014 року - 14 600 грн., 13 листопада 2014 року - 15 000 грн., 29 січня 2015 року - 3 000 грн. про що свідчать квитанції.
Крім того, розрахунок суми боргу не відповідає сумі, вказаній в договорі позики, розрахунки здійснені відповідачем одноособово, він (позивач) отримав кошти в сумі 327 600 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США за комерційним курсом на день підписання договору і саме цю суму зобов'язався повернути, але не відомо з яких причин сума неповернутої позики визначена відповідачем у розмірі 861 028 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ на день вчинення виконавчого напису. Внаслідок цієї розбіжності невірно розраховано індекс інфляції та 3% річних.
Посилаючись на зазначені обставини позивач просив визнати таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 24 червня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 1500.
Рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 грудня 2015 року позивачу у задоволенні позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити. Зокрема, зазначає, що суд не дав належної оцінки його доводам та доказам про часткове погашення боргу за договором, що впливає на загальну суму боргу та на розмір сплати індексу інфляції і 3 % річних, а тому дійшов помилкового висновку про безспірність зобов'язання, на виконання якого вчинено приватним нотаріусом виконавчий напис.
Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3, який підтримував доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представникаОСОБА_4, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтю 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надбано доказів на підтвердження своїх вимог, нотаріус при вчиненні виконавчого напису не мав підстав вважати спірною заборгованості за нотаріально посвідченим договором позики.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом встановлено, що 07 листопада 2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1547. Відповідно до п.1 договору позикодавець (ОСОБА_4П.) передав у власність позичальникові (ОСОБА_3О.) грошові кошти в сумі 327 600,00 грн., що еквівалентно 40 000,00 доларів США за комерційним курсом на день підписання договору, а позичальник зобов'язався повернути позикодавцеві суму 327 000,00 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на день повернення коштів, а якщо курс НБУ на день повернення коштів буде меншим ніж 1 долар США - 8,1900 грн., розрахунок буде проводитись за комерційним курсом на день підписання договору (1 долар США = 8,1900 грн.) в гривнях, у строк до 31 березня 2014 року.
Пунктом 2 договору визначено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником в момент підписання цього договору. Підписи сторін на цьому договорі позики грошей та розписка позичальника в їх отриманні свідчать про відсутність з цього боку будь-яких претензій (а.с.6).
У зв'язку із невиконанням позичальником умов договору позики, 24 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 чинено виконавчий напис на договорі позики від 07 листопада 2012 року та запропоновано стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 861 028,00 грн., що еквівалентно 40 000 доларів США згідно з офіційним курсом НБУ на 24.06.2015 року - сума позики; 384 672,00 грн. - індекс інфляції за весь час прострочення; 31 864 24 грн. - 3% річних від простроченої суми на підставі п.5 договору, що разом становить 1 277 501,24 грн.(а.с.10)
За змістом ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Листом від 12 червня 2015 року, який отримано приватним нотаріусом 18 червня 2015 року, до вчинення виконавчого напису від 24 червня 205 року, ОСОБА_3 повідомив нотаріуса проте, що сума боргу за договором становить 327 600 грн., а не 822 772 грн., як зазначає ОСОБА_4 у вимозі. Він повернув позику в розмірі 29 600 грн. Враховуючи, що існує спір щодо суми боргу та відсотків за ним, ОСОБА_3 вказував на те, що цей спір може бути вирішений лише у судовому порядку (а.с.39).
На зазначені обставини позивач постилався і в позовній заяві.
Суд не погодився із доводами позивача та в рішенні вказав, що надані ним квитанції про повернення грошей за договором стосується іншого договору, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 01.10.2014 року про поворотну фінансову допомогу (а.с.59).
При цьому суд не звернув уваги та не дав оцінки тій обставині, що 16 січня 2015 року позивачем сплачено на користь відповідача кошти в розмірі 1 000 грн. на погашення заборгованості за договором позики від 07.11.2012 року (а.с.11).
Згідно ксерокопії розписки від 07 листопада 2012 року, оригінал якої було оглянуто під час розгляду справи судом першої інстанції, ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_4 40 000 доларів США та зобов'язався їх повернути в строк до 31 березня 2014 року (а.с.74).
В листі від 03 лютого 2015 року на адресу позивача, ОСОБА_4 вказує на те, що його (позивача) борг складає 40 000 дол. США (а.с.9).
Вирішуючи спір суд першої інстанції також виходив з того, що за договором позики позивач отримав грошові кошти в іноземній валюті.
Із змісту виконавчого напису вбачається, що розрахунок заборгованості за договором позики проведений виходячи не із суми боргу у розмірі 327 600 грн. як зазначено у п.1 договору позики, а обраховано в іноземній валюті 40 000 доларів США в еквіваленті до грошової одиниці України - гривні на день вчинення виконавчого напису в сумі 861 028,00 грн. Крім 3% річних від простроченої суми у розмірі 31 864 24 грн.,також боржнику запропоновано сплатити 384 672 грн. інфляційних втрат за час прострочення повернення боргу.
Законом від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» визначеного, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта індексації не підлягає (рішення Верховного Суду України від 28 березня 2012 р. у справі 6-36736вов10). Тому норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене у гривні, а не в іноземній валюті.
Вирішуючи питання про вчинення виконавчого напису, нотаріус не урахував положення вказаного Закону, заперечення позичальника, у безспірності суми боргу не впевнився. При цьому не можна погодитися з доводами приватного нотаріуса про те, що про безспірність заборгованості за договором позики свідчить відсутність позову позивача до суду про оскарження заборгованості, оскільки оскарження заборгованості за договором позики не є самостійним способом захисту порушеного права, таке оскарження можливе під час розгляду справи у разі пред'явлення позову позичальником про стягнення боргу.
Доводи позивача та матеріали справи свідчать про те, що сума боргу не була безспірною, отже, виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням вимог закону, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
У порушення вимог ст.212 ЦПК України суд першої інстанції не дав належної оцінки доводами позивача, матеріалам справи, норми матеріального права застосував неправильно, що відповідно до положень п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в апеляційному порядку та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України зОСОБА_4 на користьі ОСОБА_3 підлягає стягненню 510 грн.91 коп. на відшкодування судових витрат.
Керуючись ст.ст.209,307,309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Кіровограда від 22 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса, вчинений 24 червня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований у реєстрі за № 1500 на договорі позики від 07 листопада 2012 року, укладеним між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 1547.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 510 грн.91 коп. судових витрат.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді