Справа № 404/6390/15-ц
Номер провадження 2/404/326/16
27 січня 2016 року Кіровський районний суд м. Кіровограда
в складі: головуючого-судді Мохонько В.В.,
при секретарі Бокатенко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», по якій просить визнати несправедливим та недійсним кредитним договір від 03.10.2008 року № CL-К00/179/2008 укладений між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1; визнати недійсним договір факторингу від 26.07.2013 року в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 03.10.2008 року № CL-К00/179/2008 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.10.2008 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № CL-К00/179/2008, згідно умов якого, банк надає позичальнику кредит у розмірі 11 358,35 дол. США.
26.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір факторингу відповідно до якого передано вимогу за кредитним договором від 03.10.2008 року № CL-К00/179/2008.
Позивач вважає, що умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивача - споживача кредитних послуг.
Несправедливими є умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, відповідач перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на позивача.
Крім того, відповідач не надав позивачу в письмовій формі орієнтовану сукупну вартість кредиту в грошовому виразі, тобто в гривнях.
Позивачу невідомо про наявність у банку відповідної ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями (генеральної та індивідуальної).
Відповідно до листа НБУ від 03.07.2015 року №28-115/46025, НБУ не надавав ТОВ «ОТП Факторинг Україна» генеральну та індивідуальну ліцензію на здійснення валютних операцій.
Тобто, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не мав права укладати договір факторингу 26.07.2013 року про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором, що був укладений між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» у доларах США.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив задовольнити.
Представник відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, вказала, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Банком отримано генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій» визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати відповідач з валютними цінностями.
Вважає, що кредитний договір укладений відповідно до положень чинного законодавства та в межах повноважень публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо здійснення валютних операцій на підставі банківської ліцензії, а позовні вимоги щодо недійсності договору про надання кредиту на підставі визначення суми кредиту в іноземній валюті є безпідставними.
При укладенні кредитного договору в доларах США позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долару США не є незмінним, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.
Під час укладання кредитного договору банком було надано всю необхідну інформацію, що підтверджується інформаційним листком про умови кредитування по програмі «Автомобіль в кредит» та додатком № 1 до інформаційного листка, в якому наведено розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту.
26.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір комісії, відповідно до п.3.1 якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уповноважив ПАТ «ОТП Банк» діяти від свого імені, але в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо вчинення правочинів, зазначених у ст. 3.2 цього договору.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2008 року було укладено кредитний договір між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1, за умовами якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 11 358, 35 дол. США для купівлі автомобіля марки DACIA Logan 90 L СПГ зі сплатою 13,49% річних з кінцевим терміном повернення 22 вересня 2015 року.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до умов договору, кредит позивачу надавався у іноземній валюті.
Положеннями статті 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня. Але вказана стаття Конституції України визначає правовий статус грошової одиниці України, але не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (стаття 1) надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій.
Спеціальне банківське законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.
Крім того, ч. 2 ст. 192, ч. 2 ст. 524, ч. 3 ст. 533 ЦК України передбачено, що у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом допускається використання іноземної валюти при виконанні зобов'язань.
Отже, чинне законодавство передбачає можливість вираження та виконання зобов'язань у іноземній валюті, у випадках встановлених законом.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» зазначено, що кредитними операціями є операції, вказані зокрема в п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону, а саме операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 47 Закону передбачено, що операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик банки мають право здійснювати на підставі ліцензії.
Згідно абзацу 8 ч. 1 ст. 2 Закону, банківською ліцензією є документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Відповідно до ч. 3 ст. 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», операції, визначені пунктами 1-3 частини першої цієї статті (серед яких операції з розміщення залучених коштів в національній та іноземній валюті) належать виключно до банківських операцій, здійснювати, які у сукупності дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію.
Згідно ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» - індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Пунктом «в» ст. 5 Декрету встановлено вимогу щодо отримання індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Однак, на даний час, законодавством не встановлено терміни і суми кредитів в іноземній валюті, як критерії їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування.
Пунктом 1.5 Положення НБУ № 843 від 14.10.2004 року визначено, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 рок № 15-93 визначено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальних ліцензій, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Таким чином, спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті.
Банк станом на час укладання кредитного договору, мав генеральну банківську ліцензію за № 191 від 02.03.1998 року на право здійснення банківських операцій» визначених частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Дозвіл від 08.11.2006 року за № 191-1 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати банк з валютними цінностями /а.с. 88-91/.
Твердження представника позивача, що на час укладення спірного договору, у публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» була відсутня банківська ліцензія та відповідні дозволи на розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, є хибним та спростовується матеріалами справи.
Згідно зі ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статей 203,215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 ЦК України. Кожна із цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.
Приписами п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» встановлено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст.ст.215,1048-1052,1054-1055), ст.ст. 18-19 ЗУ «Про захист прав споживачів».
Укладаючи кредитний договір позивач ознайомився та погодився з порядком видачі кредитних коштів, встановленням плати за кредит та розміром процентних ставок, що підтверджується кредитним договором.
З боку банку позичальнику був виданий інформаційний листок про умови кредитування по програмі «Автомобіль в кредит» та розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту /а.с. 66-67/.
Твердження позивача про порушення відповідачем норм ЗУ «Про захист прав споживачів» та визначення його, як однією з підстав визнання недійсним договору кредиту є необґрунтованими та помилковими, оскільки не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні та в матеріалах справи.
Не можуть бути задоволені вимоги позивача про визнання недійсним договору факторингу від 26.07.2013 року в частині відступлення права грошової вимоги за кредитним договором від 03.10.2008 року № CL-К00/179/2008 укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк», продав (переуступив) фактору, яким є ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права на кредитний портфель, яки включає в себе кредитні договори (перелік яких визначений в додатку до договору).
Відповідно до п.3.3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю до фактора перейшли всі права вимоги за кредитними договорами, що є дійсними на дату набрання чинності зазначеним договором, включаючи, але не обмежуючись правами вимоги до боржників щодо сплати суми основного боргу, правами вимоги до боржників щодо сплати процентів, нарахованих на суму основного боргу, а також правами вимоги до боржників щодо сплати штрафних санкцій.
26.07.2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір комісії, відповідно до п.3.1 якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» уповноважив ПАТ «ОТП Банк» діяти від свого імені, але в інтересах ТОВ «ОТП Факторинг Україна» щодо вчинення правочинів, зазначених у ст. 3.2 цього договору.
Пунктом 3.2 договору комісії передбачено, що ПАТ «ОТП Банк» буде вчиняти від свого імені, але за рахунок ТОВ «ОТП Факторинг» правочини, пов'язані з обслуговуванням кредитного портфелю, включаючи, але не обмежуючись таким: 3.2.1. приймати платежі за кредитними договорами від боржників (поручителів) у національній та іноземній валюті; 3.2.2. у випадку отримання платежів від боржників, (поручителів) у національній та іноземній валюті, - конвертувати кошти в іноземній валюті, в українській гривні та перераховувати їх на користь ТОВ «ОТП Факторинг». Конвертація та перерахування таких коштів здійснюється ПАТ «ОТП Банк» за поточним офіційним курсом у день їх надходження без стягнення будь-яких комісій.
Відповідно до роз»яснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Ні при зверненні до суду, ні в ході судового розгляду позивач не зазначив, яке саме його право було порушено при вчиненні оспорюваного правочину купівлі-продажу кредитного портфелю.
Зазначений правочин був вчинений на підставі положень ст.512 ЦК України, згідно з якого допускається заміна кредитора у зобов»язанні іншою особою у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
При цьому, в силу положень ст..516 ЦК України заміна кредитора у зобов»язанні здійснюється без згоди боржника.
За своєю правовою природою Договір купівлі-продажу кредитного-портфелю, укладений між відповідачами у справі, є договором факторингу.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов»язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату ( у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов»язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Сторонами у договорі факторингу є клієнт, яким може бути фізична або юридична особа, яка є суб»єктом підприємницької діяльності, та фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції ( ст.1079 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Відповідно до п.11 ч.1 ст. 4 цього ж Закону фінансовими вважаються такі послуги: факторинг.
Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансові установи мають право надавати послуги з факторингу з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та цього Закону. Фінансова установа, що надає послуги з факторингу, може надавати послуги з пов'язаного з цим ведення обліку грошових вимог, надання поруки за виконання боржником свого обов'язку за грошовими вимогами постачальників товарів (послуг) та пред'явлення до сплати грошових вимог від імені постачальників товарів (послуг) або від свого імені, а також інші послуги, спрямовані на одержання коштів від боржника.
Крім того, з врахуванням укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» ОСОБА_2 комісії по обслуговуванню кредитного портфелю, суд вважає, що з боку ТОВ «ОТП Факторинг Україна» будь-яких порушень Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині відсутності права на здійснення валютних операцій і отримання коштів в рахунок погашення заборгованості за Кредитними договорами в іноземній валюті допущено не було.
Будь-яких інших обставин, які відповідно до положень ст..ст.203, 215 ЦК України є підставами для недійсності правочину, при укладенні між відповідачами ОСОБА_2 купівлі-продажу кредитного портфелю судом не встановлено.
З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна», не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані і досліджені в ході розгляду справи докази, суд не вбачає підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.3, 10, 60, 88, 209, 213-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів - відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Кіровоградської області через Кіровський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Кіровського В. В. Мохонько
районного суду
м.Кіровограда