264/8091/15-ц
2/264/379/2016
(ЗАОЧНЕ)
"16" лютого 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л., при секретарі Алексіоглу Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш » про стягнення заборгованої заробітної плати та середнього заробітку, -
14.12.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш » про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, зазначивши, що він перебував у трудових відносинах у ПАТ «Азовзагальмаш » з 18.11.2013 року по 01.10.2015 рік, після чого звільнився за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. У порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні йому не була виплачена нарахована заробітна плата, та відповідач у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України має сплатити йому середній заробіток під час затримки розрахунку при звільненні. В зв'язку з викладеним просив стягнути на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 32358,40 грн., суму середнього заробітку з 02.10.2015 року по день постановлення рішення.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду заяву, в якій просив розглянути позовні вимоги за його відсутністю, підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити у повному обсязі за довідкою, наданою відповідачем, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надходила, разом з тим надав суду заперечення проти позову, де зазначили, що позов відповідач визнає частково , в частині стягнення заборгованої заробітної плати в розмірі 32358,40 грн. Інші позовні вимоги не визнає. Просили частково задовольнити позов.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Суд вважає, за можливе відповідно до ст. 224 ЦПК України ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, дослідивши матеріали по справі вважає, що позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш » про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 18 листопада 2013 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Азовзагальмаш», після чого 01 жовтня 2015 року звільнився за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України. На час звільнення ОСОБА_1 йому була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 32358,40 грн. , ця сума визнається відповідачем та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
На підставі ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Рішенням від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 Конституційного Суду України у справі № 1-5/2012 було визначено, що положення ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Таким чином Конституційним Судом України було визначено, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом України в постанові від 27 березня 2013 року по справі № 6-15цс13.
Оскільки розглядом справи було встановлено, що відповідач фактично не розрахувався перед ОСОБА_1 при його звільненні, тобто мало місце порушення законодавчо встановлених строків, то позивач має всі законі підстави для звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку.
Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується наступним.
Відповідно до п. 20 Постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Такі ж положення були викладені і у Правових позиціях Постанов Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-39 цс11 та від 21 листопада 2011 року у справі № 6-60 цс11.
Позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в день звільнення не працював, тому має право на відшкодування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з дня звернення до суду.
Кількість робочих днів починаючи з дня звернення до суду, а саме з 14.12.2015 року по 16.02.2016 року складає 50 днів.
Розмір середньої заробітної плати , згідно довідки наданої відповідачем складає 366,74 грн.,
При цьому суд зазначає, що цей розрахунок зроблений відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).
Таким чином, розмір середнього заробітку за період з 14.12.2015 року по 16.02.2016 рік складає: 50 х 366.74 грн. = 18377 грн. 00 коп.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 487,20 гривень за вимоги майнового характеру та 487,20 грн. за вимоги немайнового характеру, що загалом складає 974,40 грн.
Керуючись, ст. ст. 115 - 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 10,11, 60, 61, 88, 208, 212-215 , 224 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш » про стягнення заборгованої заробітної плати ,середнього заробітку за час затримки розрахунку - задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш », юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 13504334) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає та зареєстрований за адресою: м. Маріуполь, б. ОСОБА_2 АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в розмірі 32 358 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят вісім ) грн. 40 коп., без утримання ПАТ « Азовзагальмаш » з цієї сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті; середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 18 337 (вісімнадцять тисяч триста тридцять сім ) грн. 00 коп., з утриманням ПАТ « Азовзагальмаш » з цієї сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Азовзагальмаш », юридична адреса: м. Маріуполь, пр. Машинобудівників, 1 (ЄДРПОУ: 13504334) на користь держави судовий збір у розмірі 974,40 грн.
Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Іллічівського районного суду м. Маріуполя, протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення.
На заочне рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Г. Л. Харитонова