Справа №263/11277/15ц
Провадження №2/263/110/2016
2 березня 2016 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя в складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської Ради, ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_3, ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до відповідачів просив суд : визнати протиправним та скасувати розпорядження міського голови ОСОБА_5 від 17.08.2015 року №326ос про звільнення ОСОБА_1, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України, п.8.1 «Контракту» від 29.08.2012 року з посади директора ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» 28 серпня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту; зобов'язати ОСОБА_2 міську раду в особі ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_3 поновити ОСОБА_1 на посаді директора ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» з 31.08.2015 року (враховуючи, що 29 та 30.08.2015 року є вихідними днями); стягнути з ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2015 року по день винесення судом рішення, але не менше 3500 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Його звільнення з посади директора комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Міський стоматологічний центр» згідно розпорядження міського голови від 17.08.2015 року №326ос з формулюванням: «із закінченням терміну дії контракту на підставі п.2 ст.36 КЗпП України» не відповідає вимогам закону, оскільки відповідно до чинного законодавства контракт укладається і підписується роботодавцем та працівником, якого приймають на роботу, однак на момент укладання контракту він не був звільнений, а знаходився у трудових відносинах, про що свідчать записи в трудовій книжці. За умовами контракту останній день його роботи в якості директора є 27.08.2015 року, але, з табеля робочого часу, запису у трудовій книжці та розпорядження про звільнення вбачається, що станом на 28.08.2015 року він був на своєму робочому місці та виконував свої посадові обов'язки. Посилаючись на ст.39-1 КЗпП України де визначено, що трудові договори, які були переукладені один чи декілька разів, за винятків випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, крім того, відповідно до ч.2 ст.23 КЗпП України закріплено норму про те, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами вважає, що трудові відносини з ним несуть постійний, безстроковий характер, підстави вважати їх тимчасовими (строковими) відсутні. Крім того зазначив, що 2.07.2015 року через канцелярію міської ради управлінням охорони здоров'я міської ради було подано доповідну записку від 26.06.2015 року №01/447-08 про подовження терміну дії контракту. З резолюції міського голови вбачається, що 2.07.2015 року міським головою ОСОБА_5 було надано доручення «підготувати контракт». З вказаним дорученням його ознайомило управління охорони здоров'я міської ради. За наведеними обставинами він вважав термін дії контракту продовженим, а тому працював на посаді директора.
В ході судового розгляду позивачем та його представником заявлено клопотання про заміну відповідача та залучення до участі у справі третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 27.01.2016 року задоволено вказане клопотання, замінено первісного відповідача - ОСОБА_2 міського голову ОСОБА_5 на належного відповідача - ОСОБА_2 міського голову ОСОБА_3 та залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_6
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, наполягали на їх задоволенні за обставинами наведеними в позовній заяві. Також, в обґрунтування позовних вимог зазначили, що відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» встановлено заборону на проведення реєстраційних дій, пов'язаних із зміною керівника юридичної особи.
Представник відповідачів ОСОБА_2 міської Ради, ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_3 просив за позовом прийняти законне та обґрунтоване рішення.
Представник ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» в судовому засіданні позов не визнав, заперечував проти його задоволення, посилаючись на наступне. Посилання позивача на положення ч.2 ст.39-1 та ч.2 ст.23 КЗпП України є безпідставним, оскільки за ч.9 ст.16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», керівники державних, комунальних закладів охорони здоров'я призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком на від трьох до п'яти років. Якщо після закінчення строку дії контракту, трудові відносини фактично тривають і жоден із сторін не вимагає їх припинення, дія контракту вважається продовженою відповідно до закону. Таким чином, необхідність укладання з ОСОБА_1 трудового контракту на управління установою охорони здоров'я продиктована вимогами наведеного Закону. Крім того позивач помиляється стосовно терміну дії контракту, строк дії якого збігає саме 28.08.2015 року, а не 27.08.2015 року, доказом цієї обставини є наказ №91-к по ОСОБА_4 некомерційному підприємству ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр», виданий директором ОСОБА_1 від 21.08.2015 року за яким він звільним сам себе з 28.08.2015 року. Отже позивач не виражав незгоди щодо дати та підстави свого звільнення.
Третя особа ОСОБА_6 в судовому засіданні вважала, що позов не підлягає задоволенню, оскільки після ОСОБА_1, її на законних підставах призначили на посаду директора ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр».
Третя особа ОСОБА_5, належним чином повідомлений про час, місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив. Його неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правові відносини.
На підставі розпорядження міського голови ОСОБА_5 від 24.06.2011 року №196л ОСОБА_1 з 1 липня 2011 року був призначений на посаду директора комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №3 м.Маріуполя».
24.06.2011 року між ОСОБА_2 міською радою та позивачем було укладено контракт (надалі - Контракт від 24.06.2011).
Відповідно до п.1.2. Контракту від 24.06.2011 цей контракт є строковим трудовим договором.
Пунктами 7.1., 8.1. Контракту від 24.06.2011 року передбачено, що цей контракт діє з 1.07.2011 року до 30.06.2014 року. Внесення змін та доповнень до цього контракту здійснюється шляхом підписання сторонами додаткових угод.
Додаткова угода про припинення дії контракту не укладалась. Контракт був чинним до закінчення строку, на який він був укладений. Вказані факти підтверджуються інформацією в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР). Згідно детальної інформації про юридичну особу - комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №3 м.Маріуполя», станом на час розгляду справи керівником та підписантом від імені підприємства згідно Статуту є позивач.
З огляду на трудову книжку з посади директора комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №3 у м.Маріуполі» позивач не був звільнений. За умовами п.7.7. Контракту від 24.06.2011року при розірванні контракту з підстав, передбачених контрактом, але не передбачених чинним законодавством, звільнення провадиться згідно із п.8 ст.36 КЗпП України, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці «Керівника».
Згідно рішення ОСОБА_2 міської ради від 24.04.2012 року №6/18-1845 створено комунальне некомерційне підприємство ОСОБА_2 міської ради «Міський стоматологічний центр» шляхом злиття комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №1 м.Маріуполя», комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №2 м.Маріуполя», комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №3 м.Маріуполя».
29.08.2012 року між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_1 був укладений контракт за умовами якого, останній призначається на посаду директора комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Міський стоматологічний центр».
Судом встановлено, що фактично, не припиняючи дію Контракту від 24.06.2011 року з позивачем укладено другий контракт на більш довгий термін. В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач був звільнений з посади директора комунального некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської ради «Стоматологічна поліклініка №3 м.Маріуполя». Вказані дії відповідача також підтверджуються записами у трудовій книжці від 01.07.2011року, 29.08.2012 року та 28.08.2015 року.
Аналізуючи зміст Контракту від 29.08.2012 року, укладеного між ОСОБА_2 міською радою та ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що цей контракт діяв з 29.08.2012 року до 28.08.2015 року. При цьому, днем звільнення вважається останній день роботи, а не наступний день.
За правилами документообігу термін «по» - включає останню дату, термін «до» - не включає, термін завершується на 1 день раніше зазначеної дати.
Відповідно до ст.ст. 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст.241-1 КЗпП України, строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строк визначається днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.
Тлумачення понять строку та терміну свідчить про те, що останнім днем роботи за умовами контракту позивача було 27.08.2015 року.
Але, фактично, згідно розпорядження міського голови від 17.08.2015 року, запису у трудовій книжці та табелю обліку відпрацьованого часу останнім днем роботи позивача було 28.08.2015 року.
Тобто, мав місце факт односторонньої зміни умов контракту.
Відповідно до п.п. 7.1.-7.2 контракту, зміни та доповнення до нього вносять у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод. Контракт припиняється: після закінчення терміну дії цього контракту; за згодою сторін; з ініціативи Міської ради, за поданням начальника Управління охорони здоров'я міської ради до закінчення терміну дії цього контракту у випадках, передбачених ст.ст.40, 41 КЗпП України.
Частиною 1 ст.651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За умовами п. 7.8. цього контракту, за два місяці до закінчення строку дії контракту він може бути подовжений за згодою сторін або укладений на новий чи інший термін.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2015 №01/447-08 управлінням охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради в адресу міського голови було надано доповідну записку про подовження терміну дії контракту з позивачем. Вказана доповідна записка пройшла реєстрацію в загальному відділі міської ради та має реєстраційний номер. Згідно резолюції міського голови було доручено підготувати контракт з позивачем.
Порядок укладання трудових договорів регулюється законодавством про працю, зокрема, згідно ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до ч.3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, що за своєю правовою природою є письмовою угодою між працівником та роботодавцем, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
Із змісту ст. 21 КЗпП України витікає, що для укладання трудового договору, у тому числі і на умовах контракту, необхідне волевиявлення двох сторін працівника і власника або уповноваженого ним органу. При відсутності згоди хоча б однієї сторони - договір не може бути укладеним, а укладений - буде недійсним.
Згідно ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є зокрема збіг строку, на який він укладався.
Частиною 2 статті 39-1 КЗпП України встановлено: трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Відповідно до ст.39-1 КЗпП, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Конституція України проголосила право кожного на працю і встановила умови для його реалізації. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.8 постанови № 9 від 06.11.92 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.
Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Таким чином суд приходить до висновку, що після 29.08.2012 року позивач виконував трудові обов'язки, передбачені двома контрактами від 29.28.2012 року та від 24.06.2011 року, а тому є підстави стверджувати про те, що після закінчення терміну дії контракту від 24.06.2011 трудові відносини тривали.
Судом встановлено, що розпорядження міського голови від 17.08.2015 року №326 ос було видано на підставі доповідної записки управління охорони здоров'я ОСОБА_2 міської ради без вказівки її дати та номеру та урахування свого ж доручення «підготувати контракт».
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про те, що були фактично порушені умови контракту та здійснена одностороння змін умов у частині строку, на який його було укладено. Враховуючи наявність двох різних за своєю суттю документів: доповідної записки з дорученням «підготувати контракт» та розпорядженням про звільнення, односторонню зміну умов контракту в частині зміни припинення строку, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови від 17.08.2015 року №326ос.
Отже позивача слід поновити на роботі, як цього вимагає ч.1 ст.235 КЗпП України, «у разі звільнення без законної підстави, або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір».
Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України орган, який розглядає трудовий спір, стягує на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу у випадку незаконного звільнення. При цьому не має потреби в урахуванні заробітку за місцем нової роботи (одержаної вихідної допомоги, середнього заробітку на період працевлаштування, допомоги по безробіттю), оскільки це ст.235 КЗпП України не передбачено, а ч.3 ст.117 КЗпП України, яка застосовувалась за аналогією, виключено на підставі Закону України №3248-1У від 20.12.2005 року.
Тому вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню за період з 31.08.2015 року по 2.03.2016 року у сумі 38881,70 грн., виходячи з наступного.
Позивачем і відповідачами визнані ті обставини, що середньомісячна заробітна плата позивача складає 6131,41 грн., середньоденна - 299,09 грн., які за ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
За період з 31.08.2015 року по 2.03.2016 року кількість робочих змін складає - 130, з урахуванням середньоденного заробітку - 299,09 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 38881,70 грн. (130 х 299,09 = 38881,70)
Відповідно до ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» на користь держави несплачений судовий збір у розмірі 974,40 грн. за позовні вимогами майнового та немайнового характеру.
За вимогами ст.367 ЦПК України рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,88,212,213,215,218,367 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської Ради, ОСОБА_2 міського голови ОСОБА_3, ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови ОСОБА_5 від 17.08.2015 року №326ос про звільнення ОСОБА_1, відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України, п.8.1 «Контракту» від 29.08.2012 року з посади директора ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» 28 серпня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.
Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на посаді директора ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» з 31.08.2015 року.
Стягнути з ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» (м.Маріуполь, пр.Леніна, 49, код ЄДРПОУ №38349184) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31.08.2015 року по 2.03.2016 року у сумі 38881,70 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 некомерційного підприємства ОСОБА_2 міської Ради «Міський стоматологічний центр» (м.Маріуполь, пр.Леніна, 49, код ЄДРПОУ №38349184) на користь держави несплачений судовий збір в сумі 974,40 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 6131,41 підлягає негайному виконанню.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : П.І. Папаценко