Справа: № 826/16464/15 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
02 березня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого-судді - Гром Л.М.;
суддів - Бєлової Л.В.,
Міщука М.С.,
при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17 березня 2015 року №0001172204 та №0001182204.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві у період із 28 жовтня по 03 листопада 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 11 лютого 2015 року складено акт №548/26-56-22-04-09/31752093 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Пожежний профілактик» з питань правильності нарахування податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість (далі - ПДВ) за період із 01 січня 2013 року по 31 серпня 2014 року (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого, встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, пп. 14.1.228 п. 14.1 ст.14, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2013 рік на суму 116755,00 грн.; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 1184151,00 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 40800,00 грн., за лютий 2013 року - 25300,00 грн., за березень 2013 року - 18035,00 грн., за квітень 2013 року - 116164,00 грн., за травень 2013 року - 54079,00 грн., за червень 2013 року - 61098,00 грн., за липень 2013 року - 64776,00 грн., за серпень 2013 року - 37333,00 грн., за вересень 2013 року - 104150,00 грн., за жовтень 2013 року - 66300,00 грн., за листопад 2013 року - 68100,00 грн., за грудень 2013 року - 54800,00 грн., за лютий 2014 року - 115000,00 грн., за березень 2014 року - 94480,00 грн., за квітень 2014 року - 43340,00 грн., за травень 2014 року - 87590,00 грн., за червень 2014 року - 53400,00 грн., за липень 2014 року - 57531,00 грн., за серпень 2014 року - 21875,00 грн.
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі акту перевірки, 17 березня 2015 року відповідачем прийняті оскаржувані рішення: №0001172204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 116755,00 грн. за основним платежем та у розмірі 29189,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0001182204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1184151,00 грн. за основним платежем та у розмірі 296038,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
За результатами адміністративного (досудового) оскарження, оскаржувані рішення залишено без змін.
Однак, позивач, вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення неправомірними, звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані представником позивача копії документів, не є достатнім доказом реальності фінансово-господарських відносин позивача із ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ПП "Люстеф", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй" та ТОВ "Буделітгруп", а також здійснення ними реальних господарських операцій.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ч, 1 ст. 43 ГК України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Відповідно до ч. 1 ст. 44 ГК України підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програм діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є спеціалізованим підприємством, яке здійснює виготовлення та монтаж систем вентиляції, димарів, камінів, надання протипожежних послуг, проектування та виробництво виробів з нержавіючої сталі: димарів, вентиляційних систем, металоконструкцій, монтаж та очищення вентиляційних систем, проектні та ремонтно-будівельні роботи, електровимірювальні роботи, виробництво та продаж вогнезахисної речовини для дерев'яних конструкцій.
Також встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ "Агротех-Плюс", ТОВ "Укрпостачобладнання 1", ТОВ "ЕТС", ТОВ "Трофи", ТОВ "Сігма-Плюс", ТОВ "НТМ", ТОВ "ОВК-Технологія", ТОВ "Барт-Строй", ТОВ "Буделітгруп", як виконавцями, у перевіряємому періоді укладені договори на виконання будівельно-монтажних робіт.
На підтвердження виконання умов зазначених вище договорів представником позивача надано копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг), акті приймання виконаних підрядних робіт, договірних цін, податкових накладних та платіжних доручень.
Як вбачається з матеріалів справи, більшість будівельних матеріалів, придбаних позивачем у згаданих контрагентів, використовувалося позивачем при виконанні робіт за підрядними договорами. Інша частина була реалізована іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, засвідчені копії яких надані позивачем суду та є в матеріалах справи.
Також, матеріали справи свідчать, що позивачем було надано суду засвідчені копії деталізованих актів приймання-передачі виконаних робіт, у яких вказано детальний перелік виконаних робіт, їх вартість та об'єкти, на яких вони виконувалися.
Так, з наведених доказів вбачається, що позивач наймав зазначених вище контрагентів для виконання монтажно-будівельних робіт на об'єктах замовників позивача, зокрема: TOB «Агротех-Плюс» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами: ТОВ «Комфортний дім», договір №10 від 05 лютого 2014р., договір №12 від 07.02.2014р.; ТОВ «Євроформат Інжиніринг» №64/13 від 14 жовтня 2013р.; ТОВ «Бартстрой» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами:;ТОВ «Рута-2», договір №1 від 22.01.2013р.; ТОВ «Електротехсервіс» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами: ТОВ «Комфортний дім», договір №19 від 19 березня 2014р., договір №11 від 05.02.2014р., договір №9 від 03.02.14р.; ТОВ «Євроформат Інжиніринг» №64/13 від 14 жовтня 2013р.; гр.ОСОБА_3, договір №КП-436 від 23.10.2013р. ТОВ «ОВК-ТЕХНОЛОГІЯ» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами: ТОВ «Унітех Трейдінг», договір №33 від 19.02.2013р.; ТОВ «Комфортний дім», договір №88 від 17.04.2013р.; ТОВ «Унітех», договір №48 від 13.03.2013р. ТОВ «Сігма-Плюс» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами: ТОВ «Інвестбуд-8», договір №122 від 10.06.2013р.; ТОВ «Комфортний дім» Договір №19 від 19 березня 2014р. ТОВ «Укрпостачобладнання 1» виконувало роботи для Позивача на об'єктах наступних замовників за наступними договорами: ТОВ «Комфортний дім» Договір №183 від 02 вересня 2013р.; ТОВ «Ростекс - ко» договір №137 від 16.06.2013р.
Отже, позивач наймав вказаних контрагентів в якості субпідрядників по договорам з кінцевими замовниками відповідних робіт, перелік яких наведено вище, що в свою чергу, підтверджує ділову мету та економічний зміст таких господарських операцій.
Щодо транспортування товарів, які придбавалися Позивачем у вказаних контрагентів, то судова колегія вважає необхідним зазначити наступне.
Так, протягом періоду, за який здійснювалася перевірка, ТОВ «Пожежний профілактик» володіло власним вантажним транспортом, що дозволяло йому самостійно вивозити товар від постачальників. Зокрема, Позивачу належали автомобіль марки ГАЗ, моделі 330232, реєстраційний номер НОМЕР_1 (відповідно до договору оренди транспортного засобу від 27 квітня 2012р., та автомобіль марки ГАЗ, моделі 330232, реєстраційний номер НОМЕР_2 (відповідно до договору оренди транспортного засобу від 27 квітня 2012р.).
Крім того, необхідно зазначити, що на момент підписання та виконання догорів між позивачем та вказаними контрагентами, видачу податкових накладних тощо, згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців останні були зареєстровані належним чином, не перебували у стані припинення підприємницької діяльності, мали Свідоцтво платника податку на додану вартість, а також офіційна інформація щодо контрагентів в базі «Анульовані свідоцтва платників ПДВ» була відсутня.
При цьому, як вбачається з акту перевірки, відповідач не взяв до уваги той факт, що анулювання свідоцтв відбувалося вже після завершення будь-яких відносин вказаних підприємств з позивачем.
Крім того, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції взяв до уваги матеріали кримінального провадження №12014040800001153.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції було встановлено, що зазначене кримінальне провадження було закрите відповідно до Постанови старшого слідчого СВ Заводського РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України у Дніпропетровській області Петрушевського Д.В. від 13 лютого 2015 року, у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.
При цьому, необхідно відмітити, що у вказаній постанові слідчий, зокрема, вказав, що під час досудового розслідування не отримано даних, які б свідчили про наявність угод, укладених із фіктивними підприємствами, які були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Засвідчена копія вказаної постанови слідчого наявна у матеріалах справи.
Таким чином, матеріали вказаного кримінального провадження не встановлюють вчинення жодних неправомірних дій з боку позивача в ході здійснення господарських операцій з вказаними вище контрагентами.
Додатково колегія суддів вважає необхідним зазначити, що ймовірна відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
В свою чергу, ДПІ у Подільському районі не надано жодних доказів на підтвердження того, що ТОВ «Пожежний профілактик», як платник податку діяло без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які нібито допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання податкової вигоди.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Пожежний профілактик» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, колегія суддів, у відповідності до ст. 205 КАС України, дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Керуючись статтями 195, 196, 202, 205, 207 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» - задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2015 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Пожежний профілактик» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 17 березня 2015 року №0001172204 та №0001182204.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Постанова складена у повному обсязі 02.03.2016р.
Головуючий суддя Гром Л.М.
Судді: Міщук М.С.
Бєлова Л.В.