29.02.2016 р. Справа№ 914/2599/15
За заявою: Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів
про відстрочку виконання рішення суду у справі №914/2599/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКФ “Схід-Постач”, м. Харків
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод”, м. Львів
про стягнення 107 629 грн. 46 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Дзедзінській Ю.К.
Представники сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача (заявника): ОСОБА_1 - юрисконсульт
10.02.2016 р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла заява Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15.
Оскільки 04.11.2015 р. справа №914/2599/15 була направлена до Львівського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, у зв'язку із надходженням апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” на рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р., ухвалою суду від 15.02.2016 р. відкладено вирішення питання про прийняття заяви про відстрочку виконання рішення від 13.10.2015 р. до повернення матеріалів справи №914/2599/15 до господарського суду Львівської області.
Ухвалою суду від 19.02.2016 р. у зв'язку з поверненням на адресу господарського суду Львівської області матеріалів справи №914/2599/15 разом з оригіналом постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 р., заяву про відстрочку виконання рішення прийнято до розгляду, розгляд заяви в судовому засіданні призначено на 29.02.2016 р.
В судовому засіданні 29.02.2016 р. представник відповідача (заявника) вимоги заяви підтримав з підстав наведених у заяві про відстрочку виконання рішення та з посиланням на додані до неї документи. В обґрунтування заяви відповідач (заявник) вказує на те, що на сьогоднішній день ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, засновником та єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства інфраструктури України, перебуває у складному фінансовому становищі, і сплата заборгованості за рішенням в найкоротші терміни може призвести до повної зупинки роботи на підприємстві, невиплати заробітної плати. Також заявник вказує на те, ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” є одним з провідних промислових підприємств регіону та великим платником податків. Зазначив, що кількість працівників на підприємстві становить 1391 чоловік перед якими станом на 04.02.2016 р. заборгованість по заробітній платі за січень 2016 р. складає 2 000 000,00 грн., в той час як на зарплатних рахунках в ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та ПАТ “Кредобанк” відсутні для цього кошти. При цьому на підприємстві відсутні кошти для сплати податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 3 000 000,00 грн. Стверджує, що тяжкий фінансовий стан підприємства спричинено неплатежами, в основному державних підприємств Укрзалізниці, і станом на 03.02.2016 р. дебіторська заборгованість складає 50 695 500,00 грн., що в свою чергу зумовило виникнення кредиторської заборгованості на підприємстві, яка в сумі складає 88 215 286,93 грн. Вважає, що примусове виконання рішення в даний момент призведе до зупинки роботи на підприємстві, а відтак до невиплати заробітної плати та невиконання виробничого плану, робота по виконанню якого є стратегічно важливою для економіки України, та просить відстрочити виконання рішення суду до 31.10.2016 р. На підтвердження наведених обставин заявник долучив до матеріалів справи інформацію про фінансовий стан підприємства від 20.01.2016 р. та від 24.02.2016 р., довідки про стан дебіторської заборгованості від 03.02.2016 р. та від 24.02.2016 р., дані про кредиторську заборгованість станом на 20.01.2016 р. та на 24.02.2016 р., довідку про кількість працюючих на підприємстві станом на 20.01.2016 р., поточну інформацію по рахунках в ПАТ «Кредобанк» та АТ «Укрексімбанк», Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015 р., договір про розрахункове обслуговування в межах зарплатного проекту, договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб та дані про стан рахунків, накази «Про розпорядок роботи товариства на січень 2016 р. та на 2016 р.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника та заперечення та письмові пояснення на заяву про відстрочку виконання судового рішення. У запереченні позивач значив, що відповідачем не надано доказів на підтвердження обставин викладених у заяві, а всі документи які додані відповідачем складені тільки ним особисто і не є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.
Розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” від 10.02.2016 року про відстрочку виконання рішення у справі №914/2599/15, заслухавши пояснення представника відповідача (заявника), суд встановив наступне:
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15 стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Львівський локомотиворемонтний завод” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТКФ “Схід-Постач” 58546 грн. 80 коп. - основного боргу, 4400 грн. 35 коп. - 3% річних, 44682 грн. 31 коп. - інфляційних втрат та 2 152 грн. 59 коп. - судового збору, що в сумі складає 109 782,05 грн. (в т.ч. судовий збір).
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 р. рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” без задоволення.
16.02.2016 р. на примусове виконання рішення видано відповідний наказ.
Відповідач подав заяву від 10.02.2016 р. про відстрочку виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 року у справі №914/2599/15 до 31 жовтня 2016 року.
Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У відповідності до пункту 7.1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Пунктом 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК.
Із вказаного вище випливає, що відстрочка виконання судового рішення можлива лише у виняткових випадках, при наявності доказів обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.
Як зазначає заявник, причиною з якої він просить відстрочити виконання рішення суду, є важкий фінансовий стан підприємства. Як доказ існування тяжкого фінансового стану ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод”, відповідач представив суду Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2015 р., з якого прослідковується зменшення доходу підприємства та втрата фінансових ресурсів (збиток підприємства). Зокрема, згідно даних зазначених в графі “Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” чистий дохід підприємства за звітний період складає 66 700 тис. грн., тоді як за аналогічний період попереднього року складав 114 024 тис. грн.; інші операційні доходи складають 1135 тис грн., тоді як за аналогічний період попереднього року складали 1567 тис. грн.; згідно даних зазначених в графі “Чистий фінансовий результат” збиток підприємства за звітний період складає 8371 тис. грн., тоді як за аналогічний період попереднього року прибуток підприємства складав 1809 тис. грн. Вказаний звіт підписаний керівником та головним бухгалтером підприємства та подано в органи статистики 27.07.2015 р., про що свідчить відтиск штемпеля Головного управління статистики у Львівській області, здійснений на звіті.
Також відповідач представив суду довідку про стан дебіторської заборгованості станом на 24.02.2016 р., згідно якої дебіторська заборгованість Львівської, Придніпровської, Південно-Західної, Південної та Одеської залізниць складає 24657,9 тис. грн.; дані про кредиторську заборгованість з переліком кредиторів, згідно яких кредиторська заборгованість боржника станом на 24.02.2016 р. складає 85 085 844,61 грн.; довідку №242 від 20.01.2016 р. про те, що станом на 20.01.2016 р. кількість працівників ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” становить 1391 чоловік. Про важке фінансове становище відповідача відображено також, в наданій суду інформації “Про фінансовий стан товариства” від 20.01.2016 р. та від 24.02.2016 р., в яких зокрема зазначено, що постійне невиконання договірних зобов'язань Укрзалізниці та залізниць України в частині оплати виконаних ремонтів (які є головними замовниками послуг і продукції) призвело до скорочення робочих днів, та у зв'язку з недостатністю обігових коштів під загрозою опинилась виплата заробітної плати за січень 2016 р.
Також відповідач представив суду договір про розрахункове обслуговування в межах зарплатного проекту №3П-839 від 22.12.2014 р., укладений з ПАТ “Державний експортно-імпортний банк України” та виписку по рахунку в Ф-я АТ “Укрексімбанк”, згідно якої залишок коштів ПрАТ “ЛЛРЗ” станом на 10.02.2016 р. та 24.02.2016 р. рівний нулю; договір №1 про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб від 10.12.2014 р., укладений з ПАТ “Кредобанк” та поточну інформацію по рахунку, згідно якої залишок коштів ПрАТ “ЛЛРЗ” станом на 03.02.2016 р. та 24.02.2016 р. рівний нулю.
Таким чином, наведене підтверджує наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що засновником та єдиним акціонером ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” є держава в особі Міністерства інфраструктури України, беручи до уваги, що негайне виконання рішення суду може вплинути на господарську діяльність підприємства, що призведе до невиконання виробничого плану, робота по виконанню якого є стратегічно важливою для економіки України, створить загрозу по виплаті заробітної плати, а також що значну частину заборгованості, стягнутої рішенням суду складають інфляційні нарахування, суд дійшов висновку, що заява ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” про вiдстрочку виконання рiшення господарського суду Львiвської областi вiд 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15 є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме в частині відстрочки виконання рішення до 29.04.2016 р. включно. В задоволенні решти вимог заяви суд відмовляє.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 36, 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Заяву про вiдстрочку виконання рiшення суду задоволити частково.
2. Відстрочити виконання рiшення господарського суду Львiвської областi вiд 13.10.2015 р. у справі №914/2599/15 до 29 квітня 2016 року включно.
3. В задоволенні решти вимог заяви про вiдстрочку виконання рiшення суду відмовити.
Ухвала набирає законної сили в день її винесення та може бути пред'явлена до виконання протягом одного року.
Суддя Морозюк А.Я.