ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
22.02.2016Справа №910/31946/15
За позовом Приватного підприємства «Територія безпеки і охорони»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррозторг»
про стягнення 78 885, 45 грн.
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: Настиченко В. А.
від відповідача: не з'явились
Приватне підприємство «Територія безпеки і охорони» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррозторг» про стягнення 78 885, 45 грн., з яких сума основного боргу - 41 098, 00 грн. за договором про надання послуг з охорони № 687/Н від 06.08.2014 р., інфляційні збитки у розмірі 16 849, 76 грн., 3 % річних у розмірі 1 202, 64 грн. та пеня у розмірі 19 735, 05 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем щодо оплати послуг за вказаним договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/31946/15 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.02.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 р. розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою представників сторін.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги
Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.
При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялась відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу та були отримані представником відповідача, що свідчать підпис йог представника на повідомленнях про вручення поштового відправлення.
Між тим, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що учасники були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.
У судовому засіданні 22.02.2016 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
06.08.2014 р. між Приватним підприємством «Територія безпеки і охорони» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррозторг» було укладено договір № 687/Н про надання послуг з охорони, за умовами якого позивач зобов'язується надавати послуги з охорони, а відповідач - вчасно та в повному об'ємі, в терміни та на умовах, визначених цим договором провести необхідні платежі й розрахунки за здійснені позивачем послуг.
Згідно пункту 2.2.2 позивач має право достроково розірвати договір, попередньо повідомивши про це відповідача у разі якщо відповідач не здійснює оплату, чи затримує розрахунок по договору.
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 вартість послуг складає в період з 11.08.2014 р. - 5 000, 00 грн. без податку на додану вартість за один місяць надання послуг, в період з 01.12.2014 р. - 6 400,00 грн. без податку на додану вартість за один місяць надання послуг. Розрахунки за послуги здійснюються в гривнях, на умовах попередньої оплати, щомісячно до 15-го числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок.
Згідно п. 4.3 послуги вважаються наданими після підписання акта прийому-передачі наданих послуг. Позивач надає відповідачу акт послуг. Відповідач протягом п'яти календарних днів підписує акт наданих послуг та один екземпляр повертає позивачу, або відправляє мотивовану відмову від підписання. Якщо протягом вказаного терміну акти наданих послуг не будуть підписані та позивач не отримає мотивовану відмову від їх підписання, то акти наданих послуг вважаються підписаними, а послуги вважаються наданими належним чином та в повному обсязі без будь яких зауважень та претензій зі сторони відповідача.
Згідно пунктів 5.1, 5.4 за невиконання або неналежне виконання сторонами умов договору вони несуть відповідальність відповідно до умов договору та чинного законодавства України, при простроченні порядку проведення розрахунків за цим договором, відповідач має сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення оплати. Сторони погодилися, що за своєю правовою природою застосовані проценти не вважаються способом забезпечення виконання зобов'язання, майновими санкціями в розумінні господарського законодавства України, а є платою за користування чужими грошовими коштами з цивільним законодавством України.
Згідно пунктів 7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє по 31.07.2015 р., але, в будь-якому випадку, до моменту повного виконання обома сторонами прийнятих на себе зобов'язань.
Згідно пунктів 7.2 , 7.4 договір може бути змінено чи продовжено за взаємною згодою сторін, про що підписується додаткова угода, якщо за місяць до закінчення строку договору кожна сторона в письмовій формі не вимагає його припинення, договір вважається кожного разу продовженим на тих же умовах на один рік.
Суд враховує закріплене договором № 687/Н від 06.08.2014 р. право позивача на розірвання договору, однак твердження позивача про припинення договірних відносин сторін на підставі додаткової угоди № 1 від 17.03.2015 р. суд відхиляє з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів направлення вказаної угоди Товариству з обмеженою відповідальністю «Укррозторг».
Між тим, направлення вищевказаної додаткової угоди № 1 від 17.03.2015 р. одночасно з позовною завою (04.12.2015 р.) не може свідчити про розірвання договору з 17.03.2015 р.
Тож, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні докази письмового звернення однієї із сторін договору № 687/Н від 06.08.2014 р. про його припинення у встановлений договором строк, суд дійшов висновку, що вказаний договір після 31.07.2015 р. був продовжений та станом на день розгляду справи у суді є чинним.
Як стверджує позивач, на виконання договору № 687/Н від 06.08.2014 р. Приватним підприємством «Територія безпеки і охорони» надані послуги з охорони за період з 11.08.2014 р. по 17.03.2015 р. на загальну суму 41 098, 00 грн.
При цьому, позивач зазначає, що на адресу відповідача направлялись акти наданих послуг № 192 від 31.08.2014 р., № 192 від 30.09.2014 р., № 193 від 31.10.2014 р., № 194 від 30.11.2014 р., № 195 від 31.12.2014 р., № 192 від 31.01.2015 р., № 193 від 28.02.2015 р., № 194 від 31.03.2015 р., однак Товариством з обмеженою відповідальністю «Укррозторг» підписані акти на адресу позивача у встановлений п. 3.1.6 договору строк не повернуті.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг за договором № 687/Н від 06.08.2014 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 41 098,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.
За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням забов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом забов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за договором № 687/Н від 06.08.2014 р щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.
Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає у обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 41 098, 00 грн.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні збитки у розмірі 16 849, 76 грн., 3 % річних у розмірі 1 202,64 грн. та пеню у розмірі 19 735, 05 грн.
В силу положень ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Як визначено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Приймаючи до уваги, що відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань та відсутності його вини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.
Перевіривши правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що останнім допущено помилку в методиці розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Так, відповідно до розрахунку суду, здійсненого у відповідності до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Господарського кодексу України розмір пені за загальний період з 16.01.2015 р. (дата виникнення заборгованості за відповідний період) та з урахуванням граничного строку нарахування пені, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України , становить 9 372, 41 грн., інфляційні втрати та 3 % річних та період з 16.01.2015 р. до 26.11.2015 р. становлять 16 195, 81 грн. та 1 202,64 грн. відповідно.
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати по сплаті судового бору при частково задоволені позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В той же час, приймаючи до уваги, що у даному випадку судовий збір сплачений за мінімальною ставкою, суд покладає його на відповідача у повному обсязі.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Приватного підприємства «Територія безпеки і охорони» задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррозторг» (02099, м. Київ, вул. Костянтина Заслонова, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 38474034), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Територія безпеки і охорони» (02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 56, кв. 724, код ЄДРПОУ 37961725) заборгованість у розмірі 41 098,00 (сорок одна тисяча дев'яносто вісім грн. 00 коп.) грн., 1 202,64 (тисяча двісті дві грн. 64 коп.) грн. - 3 % річних, 16 195,81 (шістнадцять тисяч сто дев'яносто дві грн. 81 коп.) грн. - інфляційних втрат, 9 372,41 (дев'ять тисяч сімдесят дві грн. 41 коп.) грн. - пені, та 1 218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.) грн. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 29.02. 2016 р.
Суддя Пригунова А.Б.