донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
01.03.2016 справа №913/939/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю №14-125 від 13.05.2014р. ОСОБА_5- за довіреністю №260 від 23.02.2015р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Луганської області
від04 січня 2016 р. (повний текст складено та підписано 11.01.2016р.)
у справі№ 913/939/15 (суддя Зюбанова Н.М.)
за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
доКомунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області
простягнення 3 212 065 грн. 49 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 04.01.2016р. у справі №913/939/15 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 3 212 065 грн. 49 коп., яка складається з пені - 263 009 грн. 62 коп., 3% річних - 234 379грн. 51 коп., інфляційних нарахувань - 2 717 676 грн. 36 коп. - відмовлено у повному обсязі.
Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку позивача судом не враховано, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат відбувалось до моменту укладання договору про проведення взаєморозрахунків, у зв'язку з чим посилання господарського суду на наявність між сторонами новації є помилковим. Також, апелянт посилається на невірно застосовану судом практику Верховного суду України при прийнятті рішення у подібних справах.
Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, а скаргу - без задоволення, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області про стягнення 3 212 065 грн. 49 коп., з яких: пеня - 263 009 грн. 62 коп., 3% річних - 234 379 грн. 51 коп., інфляційні нарахування - 2 717 676 грн. 36 коп.
Позовні вимоги до Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на купівлю- продаж природного газу № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р. в частині оплати у встановлені строки за поставлений газ.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу природний газ на загальну суму 15 809 566,69 грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач сплатив з простроченням, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня, 3% річних та інфляційні втрати.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні правові підстави для стягнення заявлених сум, оскільки з укладенням сторонами договору про організацію взаєморозрахунків № 739/30 від 13.10.2014 року та протокольних рішень відбулась новація, а тому зобов'язання за договором купівлі - продажу природного газу № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р. є припиненими.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору купівлі - продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно до приписів ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Як встановлено місцевим господарським судом, 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією “Нафтогаз України” (правонаступником якої є позивач) та Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” (відповідачем) укладено договір купівлі - продажу природного газу № 13/2115-ТЕ-20 (Далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. передати у власність покупцю газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1. договору було визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. газ обсягом до 13216,2 тис. куб.м. у тому числі по місяцях кварталів за наведеним переліком.
Згідно п.3.3. договору, приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки, встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Відповідно до п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором (пункт 7.1 договору купівлі-продажу природного газу).
Згідно з пункту 7.2 статті 7 договору купівлі-продажу природного газу у разі невиконання покупцем підпункту 6.1 умов цього договору, покупець у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Строк дії договору купівлі-продажу природного газу відповідно до умов пункту 11.1 встановлений з моменту підписання договору сторонами і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
До вказаного Договору сторонами підписувались додаткові угоди №1 від 30.10.13р. та №2 від 20.10.2014р.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) та сплатити за нього грошову суму (ст.655 ЦК України).
На виконання умов договору купівлі-продажу газу № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р. позивач передав протягом січня-квітня 2013 року, жовтня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 15 809 566грн. 69 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013р.(за січень 2013) на суму 3 656 121,67грн., від 30.09.2013р. (за лютий 2013р.) на суму 2 734 027,24грн., від 30.09.2013р. (за березень 2013р.) на суму 3 027 243,53грн., від 30.09.2013р. (за квітень 2013р.) на суму 137 420,17грн., від 31.10.2013р. (за жовтень 2013р.) на суму 1 271 462,32грн., від 30.11.2013р. (за листопад 2013р.) на суму 1 873 514,96грн., від 31.12.2013р. (грудень 2013р.) на суму 3 109 776,80грн.
Як зазначає позивач, відповідач на момент розгляду спору судом здійснив повну оплату переданого йому обсягу газу на суму 15 809 566,69 грн., проте, у зв'язку з порушенням строків проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем нараховано пеню в сумі 263 009 грн. 62 коп., 3% річних в сумі 234 379 грн. 51 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 2 717 676 грн. 36 коп.
Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, за умовами яких відповідач (сторона 5) перераховує позивачу (сторона 6) кошти за спожитий природний газ 2013р. згідно договору № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р.
Відповідно до вказаних правочинів відповідачем здійснено наступні оплати за спільними протокольними рішеннями:
№ 1756 від 16.10.2013р. на суму 612832 грн.00 коп.- платіжне доручення від 17.10.2013р. № 1;
№ 1891 від 13.11.2013р. на суму 117754 грн.00 коп. - платіжне доручення від 14.11.2014р. № 1;
№ 2102 від 05.12.2013р. на суму 770334 грн.00 коп. - платіжне доручення від 06.12.2014р. № 1;
№ 33 від 20.01.2014р. на суму 658485 грн.00 коп. - платіжне доручення від 22.01.2014р. № 1;
№ 211 від 11.02.2014р. на суму 1066770 грн.00 коп. - платіжне доручення від 12.02.2014р. № 1;
№ 533 від 13.03.2014р. на суму 745562 грн.00 коп. - платіжне доручення від 14.03.2014р. № 1;
№ 856 від 15.04.2014р. на суму 559534 грн.00 коп. - платіжне доручення від 16.04.2014р. № 1;
№ 1075 від 13.05.2014р. на суму 509160 грн.00 коп. - платіжне доручення від 14.05.2014р. № 1.
Разом з тим, 13.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Луганській області, Департаментом фінансів Луганської ОДА, Фінансовим управлінням Рубіжанської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Рубіжанської міської ради, Комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством “Рубіжнетеплокомуненерго” та НАК "Нафтогаз України" було укладено договір № 739/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України “Про Державний бюджет України на 2014 рік) До постанови КМУ від 29.01.2014 р. № 30”.
За умовами цього договору організовано проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 статті 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги за централізоване водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів Украйни від 29.01.2014 № 30.
Положеннями пункту 8 договору № 739/30 передбачено, що Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство “Рубіжнетеплокомуненерго” Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області перераховує на рахунок НАК «Нафтогаз України» кошти у сумі 10769135,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 1794855,83 грн, для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором купівлі-продажу природного газу № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р.
Відповідно до п. п. 2 п. 11 договору № 739/30 сторонами погоджено не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а після виконання договору сторони не мають жодної претензії стосовно предмету договору (п. 16 договору).
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання мають виконуватися належним чином.
Приписами ст.530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язані встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цій строк.
Стаття 653 ЦК України встановлює, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Отже, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором № 739/30, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.
Як встановлено господарським судом, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені у договорі № 739/30, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 24.11.2014 про проведення розрахунків за газ на суму 10769135 грн. 00 коп. за договором № 13/2115-ТЕ-20 від 28.12.2012р.
Виходячи з чого, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 30.09.2014р. у справі № 5011-35/1534-2012-42/553-2012, від 01.07.2015р. у справі №924/1230/14, від 09.09.2014р. у справі № 5011-1/1043-2012-42/528-2012.
Враховуючи те, що відповідач розрахувався за поставлений природний газ у порядку та строки, передбачені у договорі № 739/30, позивачем безпідставно заявлена вимога про стягнення пені в розмірі 263 009 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 234 379 грн. 51 коп., інфляційних нарахувань у розмірі 2 717 676 грн. 36 коп., у зв'язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог.
За вказаних обставин, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог, рішення господарського суду Луганської області від 04.01.2016р. у справі №913/939/15 з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.
Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 04.01.2016р. у справі №913/939/15 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 04.01.2016р. у справі №913/939/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Радіонова О.О.
ОСОБА_3