номер провадження справи 17/129/15
02.03.2016 Справа № 908/4836/15
за позовною заявою: приватного підприємства “Магістр”, 72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, 6
e-mail: magistr@arstv.net
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Гідравліка 2012”
юридична адреса: 105066, Російська Федерація, м. Москва, вул. Спартаківська, буд. 19, стр. 2, прим. 1
поштова адреса: 142301, Російська Федерація, м. Чехов, вул. Літейна, 12, прим. 25
e-mail: Gidravlika21@mail.ru
про стягнення 55 529,60 євро, що еквівалентно 1 356 565,08 грн.
суддя Корсун В.Л.
У засіданні приймали участь представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
01.09.15 до господарського суду Запорізької області від приватного підприємства “Магістр” (далі ПП “Магістр”) надійшла позовна заява за вих. від 27.08.15 № 5/07 до товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Гідравліка 2012” Російська Федерація, Москва (далі ТОВ “ТД Гідравліка 2012”) про стягнення основного боргу за контрактом від 07.03.15 № 70 в сумі 55 529,60 євро, що еквівалентно за курсом Національного банку України (станом на 27.08.15) 1 356 565,08 грн.
01.09.15 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву до розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 01.09.15 судом порушено провадження у справі № 908/4836/15, у сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті. Судове засідання призначено на 02.03.16.
Крім того, судом на виконання п. 7 ухвали від 01.09.15 на адресу Центрального органу іноземної держави Російської федерації, яким є Міністерство юстиції Російської Федерації (Російська Федерація, 119991, ГСП-1, г. Москва, вул. Житная, буд. 14), резидентом якої є відповідач, направлено на російській мові в 2-х екземплярах: прохання від 03.09.15 про вручення за кордоном судових та позасудових документів та ухвали господарського суду від 01.09.15 про порушення провадження у справі № 908/4836/15 для вручення ТОВ “ТД Гідравліка 2012”.
У засіданні суду 02.03.16, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 628, 629 ЦК України, ЗУ «Про міжнародне приватне право» та на умови укладеного між сторонами контракту від 07.03.15 № 70 та специфікацію № 50 від 26.05.15 до нього, на виконання яких позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 59214,6 євро. Однак, зобов'язання щодо оплати поставленого товару відповідач не виконав належним чином, сплативши частково 3685 євро, внаслідок чого, за ним виникла заборгованість в розмірі 55529,6 євро, еквівалент якої станом на дату подання позову за розрахунком позивача становить 1356565,08 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 55529,6 євро, еквівалент якої станом на дату подання позову за курсом Національного банку України за розрахунком позивача становить 1356565,08 грн.
Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання 02.03.16 за викликом не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.
Про дату, час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином виходячи з наступного.
Як зазначено в п. 8 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 №04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”, вирішуючи питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі іноземних учасників судового процесу про час і місце розгляду справи, господарському суду слід враховувати таке. Взаємодія судів України з судовими органами інших держав з цього питання, а також щодо виконання за кордоном інших процесуальних дій регулюються Конвенцією з питань цивільного процесу і угодами про взаємну правову допомогу, укладеними Україною з іншими державами. Відповідно до Законів України від 19.10.00 № 2052-III та № 2051-III з 26 листопада 2000 року набрали чинності для України Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах (Гаага, 1965) …із заявами та застереженнями.
Відповідно до положень Закону України «Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах» Верховна Рада України постановила приєднатись від імені України до названої Конвенції із заявами та застереженнями. (...) Особливості виконання названої Конвенції визначено розділом VI Інструкції про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України і Державної судової адміністрації України від 27.06.08 № 1092/5/54. Так, відповідне доручення про вручення документів за кордоном складається судом у формі прохання згідно з додатком до Інструкції. Заповненню з урахуванням приписів п.п. 6.2.1 і 6.2.2 Інструкції підлягають дві частини формуляра: «Прохання» і «Короткий виклад документа». Якщо формуляр складається українською мовою, то його обов'язково необхідно супроводжувати перекладом французькою чи англійською мовами або мовою запитуваної держави. Доручення щодо вручення документів за кордоном надсилаються безпосередньо до Центрального органу іноземної держави, визначеного запитуваною державою згідно зі ст. 2 Конвенції, або через Міністерство юстиції України.
Конвенцією також визначено, що судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що судовий документ було вручено або доставлено особисто відповідачеві і це було здійснено в належний строк, достатній для здійснення захисту.
У відповідності до приписів ст. 15 Конвенції, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території; b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень ч.1 цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією; b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
З огляду на викладене, на виконання п. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах господарським судом Запорізької області було надіслано на адресу Центрального органу іноземної держави Російської Федерації, яким є Міністерство юстиції Російської Федерації (Російська Федерація, 119991, ГСП-1, г. Москва, вул. Житная, буд. 14), резидентом якої є відповідач, в перекладі на російську мову: 2 екземпляри прохання про вручення за кордоном судових та позасудових документів від 03.09.15 та 2 екземпляри ухвали від 01.09.15 про порушення провадження у справі № 908/4836/15.
11.01.16 на адресу господарського суду Запорізької області від Арбітражного суду Московської області на підтвердження виконання судового доручення (прохання) надійшли наступні документи:
- ухвала від 10.12.15 про виконання судового доручення іноземного суду по справі № А41-95431/15 засвідчена підписом судді вказаного суду, відповідно до резолютивної частини якої: «судове доручення Господарського суду Запорізької області держави Україна про вручення судових документів представнику товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Гідравліка 2012” визнано виконаним»;
- свідоцтво за підписом судді Арбітражного суду Московської області Петрової О.О. від 10.12.15, згідно із яким документи були вручені 10.12.15 під розпис генеральному директору ТОВ “ТД Гідравліка 2012” ОСОБА_1;
- протокол судового засідання від 10.12.15 по справі Арбітражного суду Московської області за № А41-95431/15.
Таким чином, викладене вище, свідчить, що ухвала господарського суду Запорізької області від 01.09.15 про поруше6ння провадження по справі № 908/4836/15 (в перекладі на російську мову) була вручена особисто відповідачу у спосіб, передбачений Конвенцією та в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.
Отже, судом прийняті всі необхідні заходи в частині належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи.
Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд
07.03.15 між приватним підприємством “Магістр” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “ТД Гідравліка 2012” (Покупець) підписано контракт № 70 згідно із умовами якого (п.1.1.) Постачальник зобов'язався відвантажувати, а Покупець приймати і повністю сплачувати запчастини до сільгосптехніки, в подальшому «Товар» в асортименті, кількості та за цінами згідно Специфікацій до контракту, які є невід'ємними частинами вказаного контракту.
У відповідності із п. 1.2 контракту, відвантаження Товару по кожній Специфікації до контракту може проводитись одноразово чи окремими партіями, що визначається сторонами шляхом переговорів.
Загальна сума Контракту складає 3 000 000,00 євро 00 євро центів, ПДВ 0% (п.2.1. контракту).
Пунктом 3.1 контракту сторони визначили, що ціни на продукцію встановлюються в євро та включають в себе вартість тари, маркування та упаковки.
Згідно із п.3.5. контракту, умови поставки визначаються сторонами в кожній специфікації.
У відповідності із п.3.6. контракту, Постачальник при передачі товару передає покупцю чи представнику перевізника наступні документи: сертифікат якості - 1 екз.; сертифікат походження - 1 екз.; рахунок-фактуру - 3 екз.; CMR - 3 екз.
Положеннями п. 10.3. контракту визначено, що всі зміни і доповнення до цього контракту дійсні, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками Сторін.
Згідно із п. 10.7 контракту, строк дії контракту визначається з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.07.2017 р.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, предметом позовних вимог є вимога позивача про стягнення з відповідача, який є іноземним суб'єктом господарювання, 55 529,6 євро основного боргу за контрактом від 07.03.15 № 70, що станом на 27.08.15, за розрахунком позивача, еквівалентно за курсом Національного банку України 1 356 565,08 грн.
Вирішуючи спір у даній справі суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно із приписами п. 1 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”, … правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у т.ч. й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».
Закон України «Про міжнародне приватне право» (п. 1 ч. 1 ст. 1) визначає приватноправові відносини як відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб'єктами яких є фізичні та юридичні особи.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
За ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених у ст. 77 цього Закону.
Вбачається, що якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (ст. 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України.
Пунктом 9.2. контракту від 07.03.15 № 70 сторони узгодили, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів справа передається на розгляд за місцезнаходженням позивача.
Як свідчить матеріали справи № 908/4836/15, місцезнаходженням позивача - приватного підприємства “Магістр” є: 72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, 6, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 27.07.15 за № 20931627, копія якого долучена до матеріалів позовної заяви.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги той факт, що сторони передбачили своєю угодою (контрактом) підсудність справи суду за місцезнаходженням позивача, а також те, що місцезнаходженням ПП “Магістр” є: 72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, 6, спір по даній справі № 908/4836/15 підлягає вирішенню в господарському суді Запорізької області з урахуванням вимог розділу ІІІ ГПК.
Стосовно вибору права, на підставі якого даний спір має бути вирішено, суд виходить з наступного.
Згідно п. 3 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 31.05.02 № 04-5/608 “Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій”, господарські суди повинні керуватися вимогами ст. 4 ГПК України щодо вибору законодавства, яке має застосовуватися у вирішенні господарських спорів за участю іноземного підприємства, організації. Зокрема, ч. 4 ст. 4 ГПК України передбачено можливість застосування господарськими судами норм права інших держав у випадках, передбачених законом або міжнародним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. У випадку обрання сторонами права, що підлягає застосуванню до змісту правовідносин, господарський суд, на підставі ст. 4 ГПК України, застосовує це право у вирішенні спору.
При цьому за приписами ч. 3 та 4 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право», вибір права може бути здійснений щодо угоди (правочину) в цілому або її окремої частини. Вибір права стосовно окремих частин угоди повинен бути явно вираженим.
Відповідно до п. 3.1. вказаного у тексті цього рішення Роз'яснення (…), вибір сторонами українського права як такого, що регулює їх відносини за угодою, означає вибір саме національного законодавства України, а не окремих законодавчих актів, що регулюють відповідні відносини сторін.
У разі відсутності волевиявлення сторін зовнішньоекономічної угоди щодо застосовуваного права господарський суд визначає його на підставі колізійної норми, яка може міститися як в міжнародних договорах, що відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, так і в національному законодавстві.
Такі норми містить, наприклад, Угода про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.92, ст. 11 якої встановлено правила застосування цивільного законодавства однієї держави - учасниці СНД на території іншої держави - учасниці СНД. За цими правилами, зокрема, права та обов'язки сторін за договором визначаються законодавством країни - місця укладення такого договору, якщо інше не передбачено угодою сторін.
До учасниць даної Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, належать, зокрема Російська Федерація та Україна.
У п. 10.6 контракту від 07.03.15 № 70 сторонами визначено, що місто Мелітополь розглядається місцем укладення даного контракту.
Таким чином, суд виходить з того, що права та обов'язки сторін за контрактом від 07.03.15 № 70 мають визначатись за національним законодавством України, тобто за законодавством країни на території якої укладено вищезазначений контракт.
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Як вбачається з матеріалів цієї господарської справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі контракту від 07.03.15 № 70, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошву суму (ч.1). До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін (ч.2).
Як свідчать матеріали справи № 908/4836/15, на виконання умов контракту від 07.03.15 № 70 сторонами узгоджено Специфікацію № 50 від 26.05.15 до контракту № 70 від 07.03.15 на поставку товару на загальну суму 59 214,60 євро, НДС (ПДВ) - 0%, яка у відповідності із п. 5 вказаної Специфікації, є невід'ємною частиною контракту від 07.03.15 № 70.
Вбачається, що позивачем здійснена поставка товару (гідро циліндри з комплектами ущільнень) відповідачеві на суму 59 214,60 євро, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних документів: міжнародною транспортною накладною CMR А № 215649; вантажно-митною декларацією (форми МД-2, МД-3).
Умови оплати товару визначені сторонами в п. 3.2 контракту від 07.03.15 № 70, згідно якого, розрахунок за отриману продукцію повинен бути проведений протягом 90 календарних днів від дати отримання товару Покупцем. Датою отримання товару вважається дата вказана у в штампі «Відпуск дозволено» на декларації на товар (Російській).
Згідно із п. 3.3. контракту, перерахування проводиться в євро по платіжним реквізитам постачальника, згідно із п. 11 контратаку.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вказує позивач у своєму позові, відповідач прийнятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, здійснив оплату за поставлений товар частково, сплативши позивачу 3685,00 євро.
Вказане підтверджується актом звірки від 27.08.15, який засвідчений підписами та печатками обох сторін, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.
Доказів сплати відповідачем решти суми боргу в розмірі 55529,6 євро за поставлений товар за специфікацією № 50 від 26.05.15 до контракту від 07.03.15 № 70 матеріали цієї справи не містять.
Таким чином, станом на час розгляду справи № 908/4836/15 в суді, основний борг відповідача за поставлений товар за специфікацією № 50 від 26.05.15 до вказаного контракту складає 55 529,60 євро (55 529,60 євро = 59 214,60 євро - 3685,00 євро).
Факт наявності основної заборгованості у розмірі 55 529,60 євро підтверджується матеріалами цієї господарської справи.
Доказів зворотнього відповідачем станом на час прийняття рішення у цій справі по суті спору до суду не надано.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову у позовах про стягнення іноземної валюти визначається в іноземній валюті та у гривнях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.
З урахуванням положення ч. 4 ст. 51 ГПК України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Як вбачається з поштового штемпеля підприємства зв'язку на описі вкладення у цінний лист, який адресований господарському суду Запорізької області, ПП «Магістр» позовну заяву з додатками направлено до суду 27.08.15.
Отже, ціна позову в національній валюті повинна визначатись з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, станом на 27.08.15.
Так, станом на день подання позову до суду (27.08.15), офіційний курс гривні до євро, визначений Національним банком України, становив 24,429585 грн. за один євро.
З огляду на викладене вбачається, що позивачем вірно визначена ціна позову в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, а саме: 1 356 565,08 грн. (1 356 565,08 грн. = 55 529,60 євро х 24,429585 грн.).
За таких обставин, враховуючи, що відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів сплати ним суми заборгованості, або доказів правомірності своїх дій щодо такої не сплати, суд вважає, що позовна вимога ПП “Магістр” про стягнення з ТОВ “ТД Гідравліка 2012” 55 529,60 євро основного боргу на підставі контракту від 07.03.15 № 70, що еквівалентно станом на 27.08.15 (день подання позову до суду) за курсом Національного банку України 1356565,08 грн. доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає задоволенню судом.
Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» (у редакції станом на 27.08.15) унормовано, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судом при підготовці справи № 908/4836/15 до розгляду, ухвалою від 01.09.15 (про порушення провадження у справі) було витребувано від позивача докази на підтвердження зарахування судового збору в розмірі 27 131,30 до державного бюджету України.
Разом з тим, всупереч вимогам викладеним в ухвалі суду від 01.09.15 (про порушення провадження у справі № 908/4836/15), станом на 02.03.16, тобто станом на час прийняття процесуального рішення у цій справі по суті спору (вказаний період часу склав 6 місяців (або 183 дні), позивач не надав суду доказів на підтвердження сплати ним та зарахування 27 131,30 грн. судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України за його позовом як і не повідомив про причини, які б перешкоджали ПП «Магістр» в особі його керівника чи інших уповноважених представників виконати вимоги викладені в зазначеній ухвалі суду у суду та надати суду докази на підтвердження зарахування 27 131,30 грн. судового збору до Державного бюджету України
Судом прийнято до уваги, що в базі даних «Діловодство спеціалізованого суду» господарського суду Запорізької області інформація з Казначейства про зарахування судового збору за платіжним дорученням від 27.08.15 № 528 на суму 27 131,30 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України не надходила.
У зв'язку із чим, станом на 02.03.16, з причин не залежних від суду, за відсутності доказів сплати позивачем та зарахування за платіжним дорученням від 27.08.15 № 528 - 27 131,30 грн. судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, суд позбавлений можливості в спосіб визначений чинним законодавством України вирішити питання про розподіл господарських витрат в порядку ст. 49 ГПК України.
А тому, судом роз'яснюється, що вирішення питання щодо розподілу судових витрат в порядку ст. 49 ГПК України може бути вирішено судом в порядку ст. 88 ГПК України (додаткове рішення, ухвала) за наявності відповідної заяви ПП “Магістр” та надання останнім суду доказів на підтвердження зарахування судового збору за платіжним доручення від 27.08.15 № 528 на суму 27 131,30 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 44, 49, 55, 69, 75, 82, 821, 84, 85, 123-126 ГПК України, Законом України від 19.10.00 № 2052-Ш, Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладена державами - учасницями СНД у м. Києві 20.03.92, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Гідравліка 2012” (юридична адреса: 105066, Російська Федерація, м. Москва, вул. Спартаківська, буд. 19, стр. 2, прим. 1; поштова адреса: 142301, Російська Федерація, м. Чехів, вул. Літейна, 12, прим. 25; основний державний реєстраційний номер (на русском сокращено ОГРН) - 1127746731815) на користь приватного підприємства “Магістр” (72355, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Семенівка, вул. Північний переїзд, 6, код ЄДРПОУ 25485464) - 55 529 (п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) євро 60 євро центів основного боргу, що еквівалентно - 1 356 565 (один мільйон триста п'ятдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 08 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 04.03.16.
Суддя В.Л. Корсун