ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
18.02.2016Справа №910/34/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг»
до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»
про вилучення майна
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін:
від позивача Козак О.Д. - по дов. № 1401/1 від 03.11.2015
від відповідача Хамрай Д.П. - по дов. № 301 від 31.08.2015
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» до Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» про вилучення предмету лізингу, а саме сільськогосподарську техніку - самохідний обприскувач HARDI ALPHA evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску, заводський номер 54600, вартістю 3 851 318,98 грн. в кількості 1 одиниця, внаслідок неналежного виконання останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 141120-3/ФА-Ю-А від 20.11.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2016 порушено провадження у справі № 910/34/16 та призначено її до розгляду на 28.01.2016.
Відповідачем 28.01.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача оригіналів документів.
Судом розглянуто клопотання відповідача про витребування доказів та зобов'язано позивача подати оригінали документів.
Відповідачем 28.01.2016 до відділу діловодства суду подано пояснення, в яких проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що 20.11.2014 відповідач, як продавець та позивач як покупець уклали договір поставки сільськогосподарської техніки №20112014 КV, за умовами якого позивач отримує у власність та сплачує відповідачу за сільськогосподарську техніку самохідний обприскувач HARDI ALPHA evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску, вартістю 3 851 318,98 грн. Право власності згідно п. 5.2. договору поставки переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі. Беручи до уваги, що договір фінансового лізингу укладений 20.11.2014 позивач не набув права власності на товар в день укладення сторонами договору фінансового лізингу, що є предметом цього договору. Відтак договір фінансового лізингу не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним.
Відповідачем 28.01.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю врегулювати спір мирним шляхом.
Позивач в судовому засіданні 28.01.2016 підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 28.01.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.02.2016.
Відповідачем 08.02.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю врегулювати спір мирним шляхом.
Позивач в судовому засіданні 09.02.2016 підтримав клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 09.02.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 18.02.2016.
Позивач в судовому засіданні 18.02.2016 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 18.02.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.
В судовому засіданні 18.02.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва
20.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гратум» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 141120-3/ФА-Ю-А (далі - договір лізингу).
Відповідно до п. 1.1. договору лізингу лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування предмет лізингу (далі - предмет лізингу), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку «Графік сплати лізингових платежів» (далі - Графік) до договору та починається з дати підписання сторонами акту прийняття-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року (п. 1.2. договору лізингу).
Згідно додатку до договору лізингу (Специфікація) предметом лізингу є: сільськогосподарська техніка самохідний обприскувач HARDI ALPHA evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску, вартістю разом з ПДВ - 3 851 318,98 грн.
Спір виник внаслідок того, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим позивач повідомив відповідача (лист № 1596 від 21.12.2015) про відмову від договору з вимогою повернути предмет лізингу. Проте, відповідач досі майно позивачу не повернув.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до п. 3.3. договору лізингу приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання акту.
Техніка, що є предметом фінансового лізингу передано відповідачу 24.11.2014, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі.
Згідно п. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Відповідно до п. 2.2. договору лізингу усі платежі за договором лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку та Загальних умов шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингові платежів включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості предмета лізингу; винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу, з врахуванням коригування, вказаного у пунктах 2.7.-2.9., 3.4. Загальних умов.
Пунктом 2.4. договору лізингу передбачено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, лізингоодержувач сплачує у число сплати, що визначається в порядку п. 2.1.7.1. Загальних умов договору.
Відповідно до п. 2.1.7. договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п. 2.1.7.1 загальних умов договору.
Згідно з п. 2.1.7.1 договору лізингу у випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 1-го по 9-те числа місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця підписання акту. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 10-го по 25-те число місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 5-те число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання предмету лізингу. У випадку, коли дата підписання акту припадає на період з 26-го числа по останній день місяця (включно), то числом сплати чергових лізингових платежів вважається кожне 20-те число кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання предмет лізингу.
У відповідності до п.п. 2.1.6., 2.1.8. загальних умов договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту. Акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.
Додатком до договору визначено графік сплати лізингових платежів.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем виникла заборгованість.
Так, рішеннями Господарського суду міста Києва № 91024021/15 від 19.10.2015 та № 910/27951/15 від 19.11.2015 встановлено, що лізингоодержувачем лізингові платежі за 1-6 лізингові періоди не внесено, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яку присуджено до стягнення.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти встановлені рішенням господарського суд (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до п. 6.6. договору лізингодавець має право у односторонньому порядку відмовитись від договору (розірвати договір) та вилучити предмет лізингу у випадках, передбачених пунктами 6.1.1. - 6.1.4. Загальних умов:
6.1.1. Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу, встановленого в цьому договорі.
Відповідно до п. 6.9. договору лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача (вилучити предмет лізингу у лізингоодержувача), у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або в інший спосіб за вибором лізингодавця, який не суперечить чинному законодавству, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Лізингодавець має право стягувати прострочену заборгованість за цим договором у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Пунктом 6.10. договору сторони погодили, зміна або припинення договору відбуваються, зокрема, в наслідок вчинення лізингодавием часткової або повної відмови від договору у випадках, передбачених Загальними умовами та/або чинніш законодавством, та/або у випадках настання відкладшіьних обставин, передбачених пунктами 6.1.1.-6.1.7 Загальних умов, та наявності (вчинення) лізингодавием відповідного волевиявлення (одностороннього правочину).
Пунктом 6.6.1. договору передбачено, що лізингодавець надсилає лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі лізингодавцю в межах України. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом строку встановленому в повідомленні про вилучення предмета лізингу, повернути предмет лізингу лізингодавцю.
Позивач 21.12.2015 рекомендованою кореспонденцію надіслав відповідачу повідомлення № 1596 від 21.12.2015 про розірвання (відмову від) договору та вимагав в строк до 25.12.2015 повернути майно, передане в лізинг згідно договору.
Відповідно до п. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Згідно з п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що договір фінансового лізингу № 141120-3/ФА-Ю-А від 20.11.2014 є розірваним та припинив свою дію.
Проте, відповідач всупереч вимогам договору об'єкт лізингу не повернув.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 7 п. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо вилучення у відповідача предмета лізингу.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
1. Позов задовольнити повністю.
2. Вилучити у Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В, код ЄДРПОУ 13980201) та передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 літера Б, код ЄДРПОУ 33880354) предмет лізингу, а саме сільськогосподарську техніку - самохідний обприскувач HARDI ALPHA evo 4100л/36м TF, 2012 року випуску, заводський номер 54600, вартістю 3 851 318,98 грн. в кількості 1 одиниця.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 121В, код ЄДРПОУ 13980201) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіЕйБі Лізинг» (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 літера Б, код ЄДРПОУ 33880354) 57 769 (п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят дев'ять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 25.02.2016.
СуддяВ.В. Сівакова