ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.02.2016Справа № 908/5648/15
За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»
до Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс»
про виселення з орендованого приміщення та зобов'язання вчинити дії
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача: Кошман Р.Є. (представник за довіреністю);
від відповідача: Зінченко Я.А. (представник за довіреністю);
У грудні 2015 року з Господарського суду Запорізької області за підсудністю до Господарського суду м. Києва надійшов позов УДППЗ «Укрпошта» в особі Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» до Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» про виселення з орендованого приміщення та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, всупереч умовам укладеного між ним і позивачем договору № 06-1112 суборенди нежитлового приміщення від 20.06.2012, своєчасно не звільнив займане ним приміщення після припинення дії договору, внаслідок чого позивач просить у примусовому порядку виселити відповідача із орендованого приміщення.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що спірний договір не припинив своєї дії з огляду на те, що відповідач з 01.09.2014 добросовісно використовує спірне приміщення, своєчасно та у повному обсязі сплачуючи орендну плату за його використання. Крім того, відповідач зазначив, що з огляду на положення ч. 1 ст. 777 ЦК України, він наділений переважним правом на продовження строку користування спірним приміщенням.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.06.2012 між УДППЗ «Укрпошта» в особі Запорізької дирекції УДППЗ «Укрпошта» (далі - позивач, орендар) та ПрАТ «Запоріжзв'язоксервіс» (далі - відповідач, суборендар) укладено договір № 06-1112 суборенди нежитлового приміщення в будинку № 54 по вулиці Союзній в м. Запоріжжя (далі - договір суборенди), відповідно до умов якого орендар, на підставі договору оренди № 470/4 від 01.10.2003 зобов'язався передати суборендареві, а суборендар - прийняти в строкове платне володіння та користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 43,0 кв.м., за адресою: м. Запоріжжя, вул. Союзна, 54, що перебуває на балансі КП «ВРЕЖО № 4», для розміщення пункту прийому грошових переказів від населення за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до п. 1.2 договору суборенди - договір суборенди набирає чинності з 20.06.2012 та діє протягом строку дії основного договору оренди № 470/4 від 01.10.2003 по 01.09.2014, або до розірвання даного договору сторонами.
Підпунктом 8.3.1 договору суборенди передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, в разі закінчення терміну, на який він був укладений, і відмови сторін або однієї з них продовжити його.
Факт передачі об'єкта суборенди за договором підтверджується актом приймання-передачі від 20.06.2012, підписаним повноважними представниками сторін та скріпленим їх печатками.
Листом від 09.07.2014 (вих. № 06/2-332) позивач заздалегідь попередив відповідача про припинення дії договору суборенди у зв'язку із закінченням терміну його дії.
Відповідач, в свою чергу, листом від 14.07.2014 (вих. № 0654) повідомив позивача про намір використовувати займане приміщення у подальшому та укладений між сторонами договір припиненим не визнав.
Крім того, листом від 11.08.2014 (ви. № 0832) відповідач звернувся до позивача із пропозицією про продовження строку дії договору суборенди.
У подальшому, позивач неодноразово повідомляв відповідача про відмову від продовження строку дії договору та пропонував останньому звільнити займане приміщення (листи вих. № 06/2-401 від 18.08.2014, вих. № 06/2-457 від 29.08.2014, вих. № 06/2-511 від 29.09.2014, вих. № 06/2-534 від 16.10.2014, вих. № 06/2-12 від 08.01.2015).
Як зазначено у п. 6.2 договору оренди нежитлового приміщення № 470/4 від 01.10.2003, укладеного між позивачем, як орендарем, та Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради, як орендодавцем, орендар має право передавати частину орендованого приміщення в суборенду за згодою орендодавця.
В той же час, 20.06.2012 між орендодавцем та позивачем, на підставі звернення позивача від 22.05.2012 (вих. № 06/2-106), укладено додаткову угоду до договору оренди, п. 1.4 якої сторони погодили продовжити строк дії договору суборенди від 01.01.2007 частини нежитлового приміщення площею 43,00 кв.м., укладений з відповідачем, на термін дії договору оренди (до 01.09.2014) під пункт прийому платежів.
23.12.2014 року між орендодавцем та позивачем укладено додаткову угоду, відповідно до п. 1.1 якої призначення нежитлового приміщення по вул. Союзна, 54 змінено з «поштового відділення № 67 та відділу з продажу друкованої продукції та товарів народного споживання площею 176,25 кв.м. та пункту прийому платежів площею 43,0 кв.м.» на «відділення поштового зв'язку Запоріжжя № 67 та відділу продажу друкованої продукції та товарів народного споживання площею 219,25 кв.м.».
Відтак, як вбачається з умов зазначеної додаткової угоди, орендар та позивач не погодили продовження договору суборенди, укладеного із відповідачем.
Згідно з положеннями ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 774 ЦК України передбачено, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України, договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон), термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору оренди він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічне положення закріплене сторонами у п. 8.2 договору суборенди.
Пунктом 8.5 договору суборенди визначено, що у разі закінчення строку дії цього договору або його розірвання суборендар зобов'язаний повернути орендарю приміщення в належному стані.
Приміщення вважається повернутим орендарю після підписання сторонами акту прийому-передачі, що підтверджує звільнення і передачу в належному стані приміщення (п. 2.2 договору суборенди).
Доказів звільнення відповідачем займаного приміщення та повернення його позивачеві сторонами не надано.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
З урахуванням викладеного, вимоги про виселення відповідача з орендованого приміщення та накладення на нього обов'язку передати займане приміщення позивачеві за актом приймання-передачі, є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно заперечень відповідача, слід зазначити таке.
Положеннями ст. 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України, наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.
Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо плати та інших умов договору переважне право наймача на укладення договору припиняється.
Таким чином, як вбачається зі змісту наведених норм, наймач, який добросовісно виконує умови договору оренди, наділений переважним перед іншими особами правом на подальше використання займаного приміщення.
В той же час, зазначені законодавчі положення не є імперативними для наймодавця, а відтак, не накладають на нього обов'язку продовження строку дії договору оренди поза межами його волі.
Вирішення питання щодо продовження строку дії договору оренди має вирішуватися сторонами договору шляхом досягнення взаємної згоди.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач неодноразово повідомляв відповідача про свою незгоду продовжувати строк дії договору суборенди, у тому числі, до закінчення строку його дії.
Продовження використання відповідачем спірного приміщення поза межами строку дії договору та проти волі позивача, в свою чергу, свідчить про порушення ним умов зазначеного договору, а не про його пролонгацію.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, суперечать положенням чинного законодавства, а відтак, судом до уваги не приймаються.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідач не надав суду належних доказів на спростування обставин, викладених у позові.
На підставі положень ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Виселити Приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 21; ідентифікаційний номер 22116499) з частини займаного нежитлового приміщення, загальною площею 43,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Союзна, 54.
Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Запоріжзв'язоксервіс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 21; ідентифікаційний номер 22116499) передати Українському державному підприємству поштового зв'язку «Укрпошта» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133; ідентифікаційний номер 20509800) за актом приймання-передачі частину нежитлового приміщення, загальною площею 43,0 кв.м., розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Союзна, 54.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запоріжзв'язоксервіс» (69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 21; ідентифікаційний номер 22116499) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (69005, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 133; ідентифікаційний номер 20509800) витрати на сплату судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписано 29.02.2016
Суддя Я.В. Маринченко