61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
29.02.2016 Справа № 905/3039/15
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 905/3039/15
за позовом
Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів»
до
Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»
про
стягнення 233 075,98 грн
за участю представників:
від позивача (стягувача)
не з'явились
від відповідача (боржника)
не з'явились
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі №905/3039/15 позов Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» пеню у розмірі 168416,19 грн , 3% річних у розмірі 22555,74 грн та судовий збір у розмірі 3496,14 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2016 рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/3039/15 залишено без змін.
01.02.2016 на виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/3039/15 видано відповідний наказ.
16.02.2015 до суду від Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду строком на 6 місяців, шляхом погашення наступним чином: суму 32411,35 грн - до 31.03.2016, суму 32411,35 грн - до 30.04.2016, суму 32411,35 грн - до 31.05.2016, суму 32411,35 грн - до 30.06.2016, суму 32411,35 грн - до 31.07.2016, суму 32411,32 грн - до 31.08.2016.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.02.2016 призначено судове засідання з розгляду вказаної заяви на 29.02.2016.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 29.02.2016, не з'явились.
В обґрунтування заяви відповідач посилається на знаходження у м. Маріуполь (місце знаходження та місце реєстрації відповідача) населеному пункті, в якому проводиться антитерористична операція, внаслідок чого у відповідача виникли труднощі при веденні господарської діяльності. Відповідач посилається на понесення ним значних додаткових витрат на поновлення м-ну Східний, поновлення залізничних мостів після підриву їх на ст. Волноваха та ст. Розівка, знаходженням підприємства у скрутному фінансово-економічному становищі, у зв'язку з чим знижені обсяги виробництва на підприємстві. Відповідач також вказує на наявність заборгованості Державного бюджету перед відповідачем у розмірі 607 721 тис. грн та заборгованості підприємств-контрагентів перед відповідачем у розмірі 19 839 453 тис грн.
23.02.2016 до суду від відповідача (заявника) надійшла заява про виправлення технічної описки в прохальній частині заяви про розстрочення виконання рішення, в якій заявник правильним просить вважати «розстрочення виконання рішення, ухваленого господарським судом Донецької області 14.12.2015» замість «розстрочення виконання рішення, ухваленого господарським судом Донецької області 26.01.2016».
Судом прийнято вказану заяву та заява про розстрочення виконання рішення суду у справі №905/3039/15 розглядається судом з урахуванням заяви боржника про виправлення описки.
22.02.2016 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів існування у заявника виняткових обставин, які ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять його неможливим. Відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковою обставиною, що ускладнює виконання рішення. Також позивач вважає, що посилання боржника на проведення антитерористичної операції на території Донецької області як на обставину, що значно ускладнює ведення господарської діяльності, не може братися до уваги, оскільки сам договір був укладений сторонами в кінці 2014 року, а його виконання відбулося в 2015 році, тобто коли проведення антитерористичної операції давно для всіх є загальновідомим фактом, проте не зважаючи на вказані обставини, відповідач приймав на себе зобов'язання, які повністю виконує, однак з порушенням строку.
Розглянувши матеріали заяви та доданих до неї документів, заперечення позивача, господарський суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення не підлягає з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити ти розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд приймає до уваги можливі негативні наслідки, які можуть настати для позивача, держави.
У відповідності до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» №14 від 26.12.2003 при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Як вбачається судом з матеріалів справи, станом на момент звернення заявником не вжито заходів хоча б часткового виконання рішення суду в добровільному порядку.
Відповідно до ст. 42 та абз. 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.
При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в металургійній сфері не є підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед стягувача.
Тому посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан підприємства судом не приймається, оскільки даний факт є результатом господарської діяльності заявника, і ні в якому разі не склався внаслідок надзвичайних обставин, та не може бути прийнятий в якості доказів для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені в параграфі 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини» (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004).
При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що «затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції” (див. § 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бакай та інші проти України» від 09.11.2004).
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає відсутність коштів, тяжкий фінансовий - економічний стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та не є підставою для розстрочки виконання рішення.
Окрім того, заявником не надано належних доказів на підтвердження того, що у заявника з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк, а також належних доказів на підтвердження того, що така можливість у заявника з'явиться, доказів на підтвердження спроможності дотримання запропонованого графіку погашення заборгованості. Заявником не надано доказів на підтвердження наявності обставин пов'язаних із виникненням загрози банкрутства заявника, відсутність коштів на його банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Судом не приймаються посилання відповідача на проведення антитерористичної операції на території Донецької області, як на обставину, що значно ускладнює ведення господарської діяльності, оскільки заборгованість відповідача виникла на підставі договору укладеного сторонами в кінці 2013 року, а його виконання відбулось в жовтні-листопаді 2014 року, тобто коли проведення антитерористичної операції давно для всіх є загальновідомим фактом, проте не зважаючи на вказані обставини, відповідач бере на себе зобов'язання, які виконує проте з порушенням строку.
Також судом враховано, що тривале невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем та невиконання рішення суду порушує матеріальні інтереси стягувача, а також може призвести до негативних наслідків для нього.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про розстрочення виконання рішення у справі № 905/3039/15.
Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Публічному акціонерному товариству «Металургійний комбінат «Азовсталь» у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2015 у справі № 905/3039/15.
Суддя М.В. Сажнева