61022, м. Харків, пр-т Науки, 5
23.02.2016 Справа № 905/218/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське м'ясопереробне підприємство»
до
Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт»
про
стягнення 106 573,24 грн
за участю представників:
від позивача
не з'явились
від відповідача
не з'явились
На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське м'ясопереробне підприємство» до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» про стягнення заборгованості у розмірі 106573,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №1 поставки товару від 14.01.2013 щодо здійснення повної оплати вартості поставленого товару.
Відповідач повноважних представників в судові засідання не направив, відзив на позов не надав, своїм процесуальним правом не скористався.
Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином, про що свідчать матеріали справи, зокрема, повідомлення про вручення рекомендованих поштових відправлень, які повернулись на адресу суду.
Оскільки про час та місце судових засідань відповідач був належним чином повідомлений, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області
14.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сватівське м'ясопереробне підприємство» (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» (покупець, відповідач) підписано договір № 1 поставки товару (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується постачати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.
Згідно з п. 1.2. Договору предметом поставки є наступний товар: м'ясо яловичина, м'ясо свинина.
Асортимент товару передбачається у специфікації (накладній), яка додається до даного Договору (п. 1.3 Договору).
Специфікацією від 14.01.2013 до Договору №1 сторонами визначено вид, одиницю, ціну товару, що поставляється.
Згідно умов Специфікації позивач зобов'язався поставити відповідачу м'ясо яловичини та м'ясо свинини.
Відповідно до п. 5.1 Договору даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013.
У випадку, якщо жодна зі сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний Договір вважається пролонгованим на 2014 рік (п. 5.2 Договору).
Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії Договору не надано.
Оскільки в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про розірвання Договору, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було продовжено на 2014 рік та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110883,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними: №15 від 05.12.2013 на суму 4633,80 грн, №26 від 12.12.2013 на суму 20674,80грн, №44 від 19.12.2013 на суму 19104,60 грн, №1 від 02.01.2014 на суму 16039,80грн, №12 від 09.01.2014 на суму 15628,50 грн, №39 від 20.03.2014 на суму 5369,40грн, №54 від 27.03.2014 на суму 5218,92 грн, №8 від 07.04.2014 на суму 7763,40грн, №34 від 17.04.2014 на суму 8208,00 грн, №62 від 29.04.2014 на суму 8242,20грн.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видаткових накладних, підтверджується підписом його представника на зазначених накладних та довіреностями відповідача на отримання товару від позивача.
Відповідачем отримано товар за вказаними документами та підписано вищезазначені накладні без будь-яких зауважень та заперечень.
Висновок стосовно того, що товар за вищезазначеним видатковими накладними був поставлений позивачем відповідачу саме на виконання Договору №1 поставки товару від 14.01.2013, суд робить виходячи з того, що найменування товару, зазначеного у вищезазначених видаткових накладних, повністю відповідає тому, що вказаний у Договорі та Специфікації.
Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі Договору, не надано.
Крім того, згідно видаткової накладної №15 від 05.12.2013 позивач поставив відповідачу товар (нирки яловичі), поставка яких не була погоджена у Договорі №1 від 14.01.2013 та Специфікації до нього, на суму 388,80 грн з ПДВ.
Отримання відповідачем товару, зазначеного у видатковій накладній №15 від 05.12.2013, підтверджується підписом його представника на зазначеній накладній та довіреністю відповідача на отримання товару від позивача.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставами виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).
Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи викладене, суд вважає також доведеним факт вчинення сторонами правочину та здійснення поставки позивачем і отримання відповідачем товару - нирки яловичі згідно накладної №15 від 05.12.2013 на суму 388,80 грн.
При цьому суд відзначає, що підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Таким чином, в даній справі підставою позовних вимог є факт поставки товару на підставі договорів, укладених у певній формі, і до предмету доказування входить як доказування факту укладення сторонами письмового договору у певній формі, так і факту здійснення поставки у певній кількості по певній ціні.
Позивач в позовній заяві та письмових поясненнях посилався як на обставини своїх вимог на факт здійснення поставки відповідачу певної кількості товару на певну суму, що в тому числі ним підтверджувалось посиланням на дані видаткових накладних.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 3.2 Договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, в термін до 30 днів з моменту поставки.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором з поставки відповідачу товару виконав належним чином, тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати отриманого товару.
Щодо настання у відповідача обов'язку з оплати товару на суму 388,80 грн (нирки яловичі), отриманого за видатковою накладною №15 від 05.12.2013, суд зазначає наступне.
Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (ч.ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 4 ст. 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Отже, внаслідок приписів закону про зустрічне виконання зобов'язань та ст. 692 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар (нирки яловичі) за видатковою накладною №15 від 05.12.2013 на суму 388,80 грн виник з дати отримання товару за правочином поставки (видатковою накладною).
Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначає позивач та не спростовано відповідачем, відповідач не здійснив повну оплату отриманої за накладними продукції, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась непогашена заборгованість в сумі 106573,24 грн, зі сплати якої відповідачем допущено прострочення.
Крім того, в матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2015, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 106573,24 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за отриманий товар у розмірі 106573,24 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» (84110, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Пушкінська, 2, ідентифікаційний код 30708792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сватівське м'ясопереробне підприємство» (92600, Луганська обл., м. Сватове, вул. Ново-Старобільська, 18, ідентифікаційний код 35130344) заборгованість у розмірі 106573 (сто шість тисяч п'ятсот сімдесят три) 24 коп та судовий збір у розмірі 1598 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім) грн 60 коп.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено: 29.02.2016
Суддя М.В. Сажнева