25.02.16р. Справа № 904/7152/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК", м. Харків
до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у сумі 25 831,09 грн.
Головуючий колегії ОСОБА_1
Суддя Панна С.П.
Суддя Петрова В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2 - представник (дов. № 4495 від 23.12.2015)
від відповідача: не з'явився
Публічне акціонерне товариство "УКРСИББАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.11.2010 у розмірі 25 831,09 грн., з яких 18 400,80 грн. заборгованість по орендній платі, 1 148,67 грн. пеня, 1 011,60 грн. інфляційні втрати, 161,31 грн. 3% річних, 4 611,91 грн. заборгованість по відшкодуванню комунальних послуг, 449,66 грн. інфляційні втрати, 47,14 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.11.2010, в частині повної та своєчасної оплати орендних та комунальних платежів.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2015 у позові відмовлено (головуючий колегії ОСОБА_3, суддя Рудь І.А., суддя Рудовська І.А.).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 рішення господарського суду Дніпропетровської від 14.05.2015 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 та рішення господарського суду Дніпропетровської від 14.05.2015 скасовано, справу № 904/7152/14 направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Скасовуючи судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне:
Суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки. З урахуванням наведених положень законодавства та договірних умов, не з'ясували умови щодо звільнення сторони для якої виникли обставини неможливості виконання зобов'язань від відповідальності за його невиконання, умови щодо тривалості форс-мажорних обставин та умови дії чи призупинення дії спірного договору під час таких обставин, строки виконання зобов'язання сторонами при настанні форс-мажорних обставин, права та обов'язки сторін після спливу строку дії форс-мажорних обставин, порядок розрахунків між сторонами та випадки припинення договору при неможливості виконання зобов'язань та відповідальність за невиконання цих зобов'язань.
Крім того, судами не було враховано прийняття 06.05.2014 правлінням Національного банку України постанови №260 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя", якою унормовано, що банки, перелік яких додано до постанови, мають протягом місяця забезпечити закриття таких підрозділів.
Також, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано чи були виконані Публічним акціонерним товариством "Акцент-Банк" приписи викладені у постанові Національного банку України, та чи використовував відповідач орендоване ним приміщення за цільовим призначенням у період заявлений позивачем у позові, чи був підписаний між сторонами у встановленому договором або законом порядку акт прийому-передачі про повернення або звільнення приміщення.
Крім цього, як вбачається з позовної заяви, позивач, крім позовних вимог про стягнення заборгованості по орендній платі на суму 18 400,80 грн., заявляв вимогу про стягнення комунальних послуг на суму 4 611,91 грн.
Зазначені вимоги ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судами всупереч положень визначених ст.ст. 82, 84 Господарського процесуального кодексу України розглянуті не були.
З огляду на вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
10.12.2015 системою автоматичного розподілу справ, справу № 904/1516/15 передано на розгляд судді Золотарьовій Я.С.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2015 прийнято справу до провадження та призначено колегіальний розгляд.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями від 14.12.2015 колегіальний розгляд справи призначено у складі: головуючий колегії - ОСОБА_1, суддя Кеся Н.Б., суддя Колісник І.І.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.12.2015 справу № 904/7152/14 прийнято до розгляду колегіально у складі трьох суддів, призначено розгляд справи на 13.01.2015.
12.01.2016 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що договором оренди передбачено звільнення тільки від відповідальності за невиконання зобов'язання за цим договором внаслідок обставин непереборної сили, якщо обставини вплинули на виконання сторонами цього договору. Отже, обставини непереборної сили, які засвідчені сертифікатом № 3921, виданим Дніпропетровською Торгово-промисловою палатою 06.04.2015, ніяким чином не впливають на виконання відповідачем обов'язку щодо оплати орендних та комунальних платежів за договором та не звільняють відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання.
Позивач зазначає, що відповідач не скористався своїм правом, передбаченим п.4.3.4 договору, на дострокове розірвання договору у зв'язку з неможливістю використання приміщення та не повідомив позивача про неможливість виконання зобов'язань за договором внаслідок обставин непереборної сили відповідно до п. 5.2 договору.
13.01.2016 представник відповідача подав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у зв'язку з тим, що відповідач підлягає звільненню від сплати орендних та комунальних послуг, на період дії форс-мажорних обставин.
Відповідач зазначає, що 02.04.2014 він направляв позивачу лист, в якому вказував про настання форс-мажорних обставин та призупинення дії договору оренди. Однак за строком зберігання реєстр на відправлену кореспонденцію не зберігся.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.01.2016 на 03.02.2016.
03.02.2016 автоматизованою системою документообігу було проведено повторний розподіл справи між суддями, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кесі Н.Б. та перебуванням судді Колісника І.І. у відряджені.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 03.02.2016 колегіальний розгляд справи призначено у складі: головуючий колегії - ОСОБА_1, суддя Панна С.П., суддя Петрова В.І.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2016 справу № 904/7152/14 прийнято до розгляду колегіально у складі трьох суддів, призначено розгляд справи на 25.02.2016.
Представник відповідача у судове засідання 25.02.2016 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду спору, у зв'язку з неможливістю прибуття його представника у судове засідання.
Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача, оскільки відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Крім того, відповідач скористався своїм правом та надав суду пояснення та докази.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”).
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.02.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.11.2010 між Публічним акціонерним товариством "УКРСИББАНК" (орендодавець) та Публічним акціонерним товариством "АКЦЕНТ-БАНК" (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 2 (т.1 а.с.7).
Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку літер "А", розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 53, загальною площею 74,8 кв. м., укомплектовані обладнанням, перелік якого зазначений у додатку № 2 до договору, для використання з метою розміщення відділення орендаря, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування.
Пунктом 2.1.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний надати приміщення орендарю 02.09.13 по акту прийому-передачі (додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього договору, в якому вказується технічний стан приміщення та інженерного устаткування, перелік та вартість обладнання, яким укомплектоване приміщення, в момент здачі приміщення в оренду.
На виконання умов договору, позивач передав у тимчасове користування нежитлове приміщення, визначене п. 1.1 договору, що підтверджується актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 02.09.2013, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками товариств (т.1 а.с.13).
Згідно з пунктом 3.1 договору, за орендоване приміщення, укомплектоване обладнанням, орендар сплачує орендну плату з розрахунку 90,00 грн. за 1 кв. м, в тому числі ПДВ, в місяць. Загальна сума орендної плати в місяць - 6 732,00 грн., в тому числі ПДВ.
Пунктом 3.4 договору, орендна плата вноситься один раз на місяць, починаючи з моменту фактичної передачі приміщення орендареві по акту прийому-передачі, не пізніше 15 числа розрахункового місяця.
Пунктом 8.5 договору встановлено, що строк дії договору: з моменту його підписання сторонами і до закінчення строку оренди за цим договором.
Строк оренди приміщення встановлюється: з 02.09.13 по 31.01.14 (пункт 1.3 договору).
Частиною 1 статті 761 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази заперечень позивача (наймодавця) та відсутні докази повернення майна з оренди, строк дії договору оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором, тобто до 01.07.2014.
Відповідно до пункту 3.7 договору, нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі приміщення. Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата підписання обома сторонами акта прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця або звільнення приміщення здійснене відповідно до п.2.2.4 цього договору.
Акт прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря в матеріалах справи відсутній.
Пунктом 2.2.4 договору передбачено, що орендодавець має право відмовитись від договору в односторонньому порядку у випадку, передбаченому п. 6.3 цього договору, письмово повідомити про це орендаря за 10 календарних днів, а з інших підстав або незалежно від причин - письмово повідомивши про це орендаря за 90 календарних днів. Після спливу вказаного строку договір вважається розірваним і дія договору припиняється.
Відповідно до пункту 6.3 договору, в разі прострочення виконання орендарем його зобов'язання щодо сплати орендної плати, визначеного п.п.3.3, 3.4 цього договору, та зобов'язання щодо відшкодування орендарем сплачених орендодавцем комунальних послуг (у випадки якщо орендар не уклав прямі договори на комунальні послуги), визначеного п.3.2 даного договору, на строк понад 10 календарних днів орендодавець має право застосувати оперативно-господарську санкцію до орендаря шляхом відмови в односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань за цим договором, а також відмовитись від встановлення господарських відносин з орендарем в майбутньому. Наслідком такої відмови є припинення дії цього договору після спливу 10 календарних днів після письмового повідомлення.
Листом №44-3/19795 від 12.06.2014 (т.1 а.с.20) позивач повідомив відповідача про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 2 від 01.11.2010 на підставі п.п. 2.2.4, 6.3 договору. Даний лист отриманий відповідачем 16.06.2014, про що свідчить відмітка про вручення даного листа працівнику ПАТ "Акцент-Банк" (т.1 а.с.21).
Відповідь на вищезазначений лист відповідач не надав.
Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 235 Господарського кодексу України, за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання.
Статтею 236 Господарського кодексу України встановлено види оперативно-господарської санкції, але згідно ч. 2 цієї статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.
Оскільки лист було направлено 12.06.2014, а вручено (повідомлено) відповідачу 16.06.2014, відповідно до п.6.3 договір є припиненим з 26.06.2014.
Натомість, позивач припинив нарахування орендної плати з 22.06.14. За розрахунком позивача, заборгованість відповідача перед позивачем за несплату орендних платежів за період квітень-червень 2014 становить 18 400,80 грн.
Крім заборгованості по орендній платі, позивач на підставі п. 3.2 договору просить стягнути з відповідача заборгованість за комунальні платежі за період березень-травень 2014 у розмірі 4 611,91 грн.
Причиною виникнення спору є наявність у відповідача заборгованості по зазначеному договору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 3.4 договору, строк оплати орендних платежів за період квітень-червень 2014 є таким, що настав.
Щодо вимоги позивача про стягнення заборгованості за комунальні платежі, суд зазначає наступне.
В розмір орендної плати не входить вартість спожитої орендарем електричної енергії, опалення, водопостачання, водовідведення, вивезення побутових відходів, тощо (абз. 1 пункту 3.2 договору)
Відповідно до абзацу 3 пункту 3.2 договору, з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення до укладення орендарем прямих договорів з відповідними організаціями про надання комунальних послуг (електроенергію, палення, водовідведення і водопостачання, вивезення побутових відходів, тощо), відшкодування сплачених орендодавцем комунальних послуг здійснюватиметься орендарем орендодавцю відповідно до фактичного споживання та показань лічильників (якщо вони встановлені), пропорційно займаній площі і діючим тарифам, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, розрахунків та актів наданих послуг протягом п'яти робочих днів з дня отримання орендарем таких рахунків та актів наданих послуг.
Орендар повинен щомісячно повідомляти показники лічильників (якщо вони встановлені), або допускати працівників орендодавця для самостійного знаття показників, до укладення прямих договорів з відповідними організаціями.
В матеріалах справи міститься рахунки-акти надання послуг за березень 2014 на суму 2 293,70 грн. та за квітень 2014 на суму 2 123,44 грн. (а.с.24-25). Рахунки-акти з боку відповідача не підписані.
Докази направлення позивачем на адресу відповідача вищезазначених рахунків-актів в матеріалах справи не містяться.
Відповідно до пункту 3.2 договору, строк оплати комунальних послуг за період березень-квітень 2014 не настав, оскільки доказів надсилання відповідачу рахунків, актів надання послуг, відповідно до п. 3.2 договору до матеріалів справи не надано. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази сплати позивачем комунальних послуг за травень 2014 на суму 194,77 грн.
Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на Сертифікат №3921 від 06.04.2015 Дніпропетровської торгово-промислової палати (т.2 а.с.20) та те, що він не мав змоги користуватись орендованим приміщенням за призначенням, про що направляв на адресу позивача лист № Э.52.0.0.0/4-341 від 02.04.2014 (т.2 а.с.21) про зупинення дії договору оренди.
Дослідивши доводи відповідача, суд зазначає наступне.
Сертифікатом №3921 від 06.04.2015 Дніпропетровської торгово-промислової палати засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема: окупацію території Автономної Республіки Крим внаслідок збройної агресії. Відповідно до цього сертифікату форс-мажорні обставини настали для ПАТ "АКЦЕНТ-БАНК" щодо користування нежитловим приміщенням на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку площею 74,8 кв., що розташоване за адресою Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 53, сплати орендної плати та виконання інших обов'язків, виконання яких наступило 01 березня 2014 року за Договором №2 оренди нежитлового приміщення, укладеним 01.11.2010 з Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк". Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): настання: 27 лютого 2014; закінчення: тривають.
У листі № Э.52.0.0.0/4-341 від 02.04.2014 (т.2 а.с.21), відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та просив зупинити дію договору оренди.
Але, докази направлення відповідачем та отримання позивачем вищезазначеного листа в матеріалах справи відсутні.
Суд не приймає доводи відповідача про те, що він підлягає звільненню від сплати орендних та комунальних послуг, на період дії форс-мажорних обставин, з огляду на наступне.
У відповідності до положень ч.1 ст.3 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", територія Автономної Республіки Крим визначена як тимчасово окупована територія України. Закон набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування у газеті Голос України 2014, N83 (Спецвипуск) від 26.04.2014.
За наслідками окупації, Національний банк України, Постановою №260 від 06.05.2014 "Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя" постановив заборонити банкам України відкривати відокремлені підрозділи на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Банкам, перелік яких додається до цієї постанови, припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.
Будь-які докази, з яких би вбачалось строки та порядок виконання відповідачем цієї постанови він до матеріалів справи не надав.
Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо). До таких обставин відносяться, зокрема, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Але лише наявність обставин непереборної сили не є підставою для звільнення особи від зобов'язань за договором та відповідальності за невиконання таких зобов'язань. Особа повинна довести, що через ці обставини не мала можливості належно виконувати свої зобов'язання за договором.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач мав намір повернути орендодавцю приміщення у зв'язку з неможливістю його використання, або повідомляв його про таку неможливість.
При цьому, користування орендованим приміщенням є правом орендаря, а не його обов'язком. Обов'язок орендаря полягає лише у тому, щоб використовувати приміщення за цільовим призначенням. Також слід зазначити, що сертифікат, як в ньому зазначено розповсюджується лише на ті зобов'язання, строк виконання яких настав 01.03.2014.
Водночас, строк виконання зобов'язань щодо оплати орендних платежів за період квітень-червень 2014 настав після 01.03.2014, тобто після дати, яка зазначена у сертифікаті.
У даній справі у відповідача виникло грошове зобов'язання щодо сплати заборгованості по орендним платежам, стосовно виконання яких він послався на те, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили.
Але відповідач зареєстрований у м. Дніпропетровську, має банківські рахунки на території України, яка не окупована. Позивач зареєстрований у м. Харкові, має банківські рахунки на території України, яка не окупована, тому відповідач мав можливість виконувати грошові зобов'язання без будь-яких обмежень.
Твердження відповідача про те, що він не використовував приміщення не підтверджується належними та допустимими доказами.
Та обставина, що відповідач з певного часу припинив здійснювати банківську діяльність в орендованому приміщенні (хоча це й не доведено відповідачем) не звільняє його від обов'язку сплачувати орендну плату, оскільки відповідно до п.1.1 договору,орендодавець зобов'язується передати орендарю в тимчасове користування нежитлові приміщення на 1-му поверсі багатоквартирного житлового будинку літер "А", розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Балаклавська, буд. 53, загальною площею 74,8 кв. м., укомплектоване обладнанням, перелік якого зазначений у додатку № 2 до договору, для використання з метою розміщення відділення орендаря, а орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування. В договорі оренди не зазначено, що відповідач має право використовувати орендоване приміщення виключно для здійснення банківської діяльності.
Частиною 4 ст. 14 Цивільного кодексу України передбачено, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання тільки у випадках, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, п.5.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо воно стало наслідком обставин непереборної сили, таких як: стихійні лиха, пожежа, повені, страйки, інші обставини, якщо вони вплинули на виконання сторонами цього договору (форс-мажорні обставини). Під обставинами непереборної сили треба розуміти обставини, що виникли після укладання цього договору в результаті непередбачених, надзвичайних або невідворотних сторонами подій. У цих випадках термін виконання сторонами зобов'язань за договором відкладається відповідно до часу, протягом якої діють такі обставини та їх наслідки.
Тобто, відповідач може бути звільнений саме від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання цивільного обов'язку.
Таким чином, в будь-якому випадку сертифікат про форс-мажорні обставини може звільнити від відповідальності за невиконання зобов'язання щодо оплати орендних платежів та комунальних послуг, а не від самого виконання покладених на особу обов'язків, за умови, що особа (відповідач) здійснював своє право на оренду приміщення.
Але, оскільки сертифікат виданий щодо зобов'язань, строк виконання яких настав 01.03.2014, він не може бути підставою для звільнення від відповідальності по зобов'язанням, строк яких виник після цієї дати.
Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті орендних платежів у сумі 18 400,80 грн. підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що відповідно до пункту 3.2 договору, відшкодування сплачених орендодавцем комунальних послуг здійснюється орендарем орендодавцю на підставі виставлених орендодавцем рахунків, розрахунків та актів наданих послуг протягом п'яти робочих днів з дня отримання орендарем таких рахунків та актів наданих послуг, докази направлення позивачем відповідачу таких рахунків та актів наданих послуг за період березень-травень 2014 в матеріалах справи не містяться, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по оплаті комунальних послуг у сумі 4 611,91 грн. не підлягають задоволенню, оскільки строк оплати комунальних послуг не настав та ці вимоги є передчасними.
Відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення оплати комунальних послуг за період з 07.04.2014 по 27.08.2014 у сумі 47,14 грн. та інфляційних втрат за прострочення оплати комунальних послуг за період березень-липень 2014 у сумі 449,66 грн., оскільки вони є похідними від вимоги про стягнення заборгованості по відшкодування комунальних послуг, яка не підлягає задоволенню.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів, позивачем нараховано пеню за період з 16.04.2014 по 27.08.2014 у сумі 1 148,67 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 6.2 договору, стягнення заборгованості по орендній платі проводиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.15), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 1 148,67 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання по оплаті орендних платежів, позивачем нараховано 3% річних за період з 16.04.2014 по 27.08.2014 у сумі 161,31 грн. та інфляційні втрати за період квітень-липень 2014 у сумі 1 011,60 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача (т.1 а.с.15), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 161,31 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат (т.1 а.с.15), судом встановлено, що позивачем, при нарахуванні інфляційних втрат, не було враховано положення ч. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Здійснивши перерахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат за прострочення оплати орендних платежів, яка підлягає стягненню з відповідача становить 468,18 грн.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У пункті 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 № 7 зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
За подання позовної заяви до господарського суду Дніпропетровської області позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 03.09.2014 (т.1 а.с.6).
За подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 913,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 18.05.2015 (т.2 а.с.73).
За подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 278,90 грн., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_3 від 22.07.2015 (т.2 а.с.170).
Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 141,17 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" (49074, м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (61001, м. Харків, пр-т. Московський, 60; ідентифікаційний код 09807750) - 18 400,80 грн. заборгованість по орендній платі, 1 148,67 грн. пеня за прострочення оплати орендних платежів, 468,18 грн. інфляційні втрати за прострочення оплати орендних платежів, 161,31 грн. 3% річних за прострочення оплати орендних платежів, 3 141,17 грн. судовий збір, про що видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено 04.03.2016.
Головуючий колегії ОСОБА_1
Суддя С.П. Панна
Суддя В.І. Петрова