29.02.16 Справа № 904/4094/15
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Східна Нафтогазова компанія", м. Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "Крок", м. Дніпропетровськ
про стягнення 19 116,71 грн.
Суддя: Євстигнеєва Н.М.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 25 березня 2015 року, представник
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 16 червня 2015 року, представник
У травні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Східна Нафтогазова компанія" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "Січ" заборгованість у розмірі 19 116,71 грн., з яких: основний борг у розмірі 15 800,00 грн., пеня у розмірі 2 355,72 грн., 20% річних у розмірі 960,99 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Східна Нафтогазова компанія", як продавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним центром "Крок", як покупцем, було укладено договір № 0412/3 купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього бігу. Згідно видаткової накладної № СН-0002241 від 15.12.2014 на виконання умов вказаного договору позивач передав, а відповідач отримав партію товару, а саме: бензин А-92 (талони) (1000 літрів) на суму 15 800 грн., проте відповідач у встановлений п. 4.3 договору строк протягом 30 календарних днів із дня складання видаткової накладної після отримання ним 15.12.2014 рахунку № СН-0000207 на суму 15 800 грн., не здійснив оплату шляхом перерахунку грошових коштів на поточний банківський рахунок позивача. 31.03.2015 товариству з обмеженою відповідальністю "Східна Нафтогазова компанія" стало відомо, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним центром "Крок" змінило назву на товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного центру "СІЧ", тому позивач просив стягнути з останнього 15 800 грн. основного боргу, а також нарахованих на суму боргу на підставі п. 8.3 договору № 0412/3 від 04.12.2013 - 2 355,72 грн. пені та 960,99 грн. 20% річних.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, просить в позові відмовити, посилаючись на те, що надана позивачем видаткова накладна від 15 грудня 2014 року № СН-00022411 не може бути належним доказом, оскільки невірно вказане найменування відповідача, не вказані посада і прізвище особи, яка є відповідальною за здійснення господарської операції з боку покупця. У період між серпнем 2014 року та липнем 2015 року, керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "КРоК" здійснювалося незаконно, особою, яка була зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців директором відповідача на підставі підроблених документів, що встановлено судовими рішеннями, а отже всі юридично зазначені дії, які здійснювалися у цей період від імені відповідача вказаними особами, є незаконними.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) від 28 липня 2015 року замінено відповідача ТОВ виробничо-комерційний центр "Січ" на ТОВ виробничо-комерційного центру "Крок", позов задоволено.
10 серпня 2015 року на виконання рішення господарського суду від 28 липня 2015 року було видано наказ № 904/4094/15.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 липня 2015 року залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 07 грудня 2015 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 скасовано, а справу № 904/4094/15 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 грудня 2015 року справу № 904/4094/15 (вх. №4-10801/15) передано на розгляд судді Євстигнеєвій Н.М.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року (суддя Євстигнеєва Н.М.) прийнято справу 904/4094/15 до свого провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 січня 2016 року.
21 січня 2016 року відповідачем надано до господарського суду відзив на позовну заяву мотивований тим, що видаткова накладна №СН-00022411 від 15.12.2014 була оформлена з порушенням норм чинного законодавства та не є належним доказом по справі, а отже позивачем не було підтверджено належними доказами факт поставки пального за договором.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21 січня 2016 року розгляд справи відкладено у судове засідання на 15 лютого 2016 року.
Ухвалою господарського суду від 15.02.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів, оголошено перерву на 29.02.2016.
У судовому засіданні 29.02.2016 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться у матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -
04 грудня 2013 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Східна Нафтогазова компанія" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним центром "КРоК" (покупець), укладено Договір купівлі-продажу пального та його передачі за бланками-дозволами внутрішнього обігу №0412/3 (надалі-Договір), відповідно до умов якого, в порядку і на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати певну кількість пального у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти пальне і сплатити за нього певну грошову суму (пункт 1.1 Договору).
Відповідно до пункту 5.1 Договору цей договір вступає в дію з моменту його підписання обома сторонами та є чинним протягом 1 (одного) календарного року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Згідно пункту 2.1 Договору ціна та загальна вартість пального визначається у рахунках на оплату його вартості та у видаткових документах, що надаються продавцем покупцю в порядку та на умовах, визначених Договором, котрі являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину даного Договору. Сторони дійшли взаємної згоди вважати, що в день підписання покупцем видаткових документів - він отримав від продавця оригінал рахунку на оплату вартості прийнятого пального.
За умовами пункту 2.2 Договору ціна на пальне формується на підставі затверджених цін продавця, що діють станом на момент складання видаткових документів на пальне та рахунків на оплату його вартості.
Відповідно до пункту 4.1 Договору порядок оплати: відстрочка платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцю 100% вартості прийнятого пального у строк 30 (тридцяти) календарних днів з дня підписання видаткових документів та отримання відповідного рахунку на оплату, шляхом перерахування грошових кошів на поточний банківський рахунок продавця.
Згідно до пункту 4.2 Договору усі розрахунки за Договором здійсниться в національній валюті України.
Згідно видаткової накладної № СН-0002241 від 15 грудня 2014 року позивач передав, а покупець прийняв у власність товар на загальну суму 15 800 грн. 00 коп.
Відповідач зобов'язання по оплаті поставленого товару у зазначеній позивачем сумі 15 800 грн. 00 коп., не виконав, обставини отримання товару заперечує, що і є причиною спору.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності із статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Доказів оплати поставленого за спірною видатковою накладною товару відповідач не надав, обставини отримання товару заперечує.
Скасовуючи рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.10.2015 та направляючи справу №904/4094/15 на новий розгляд, Вищий господарський суд України в постанові від 07.12.2015 зазначив про необхідність дослідити на новому розгляді: чи відповідає оформлення видаткової накладної № СН-0002241 від 15.12.2014 вимогам, встановленим п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995; ким саме з боку відповідача було здійснено господарську операцію щодо отримання товару, вартість якого стягується.
Вищий господарський суд України вказав на необхідність дослідження первинних документів, які можуть свідчити про отримання товару відповідачем, у тому числі довіреність, на підставі якої представнику відповідача було доручено отримати товар за накладною № СН-0002241 від 15.12.2014.
Вказівка Вищого господарського суду України, в силу ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, є обов'язковою при новому розгляді справи.
Матеріали справи містять видаткову накладну № СН-0002241 від 15.12.2014 (а.с.165, т.1).
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції Закону, що діяв станом на дату оформлення спірної видаткової накладної), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Первинні документи повинні складатися в момент здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану учасників даної господарської операції та повинна бути підтверджена первинним документом, який має бути складений відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 ст.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.
При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Наведене узгоджується з положеннями частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Спірна видаткова накладна містить назву відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "Крок".
Між тим, станом на 15.12.2014 товариство мало назву - товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційний центр "Січ" та відповідну печатку (рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 у справі №904/7213/14, від 26.05.2015 у справі №904/1252/15, а.с.115-120, т.1).
Також на спірній накладній відсутні посада і прізвище особи, яка відповідальна за здійснення господарської операції з боку покупця. Тобто, підпис, який міститься на видатковій накладній з боку покупця, не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, спірна накладна не відповідає вищенаведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, отже не засвідчує факт здійснення господарської операції.
Відтак, у відповідача відсутній обов'язок з проведення розрахунку за вищенаведеною видатковою накладною за відпущений товар, та, відповідно, обов'язок щодо сплати пені за прострочку виконання зобов'язання та процентів річних.
Довіреність, на підставі якої представнику відповідача було доручено отримати товар за накладною № СН-0002241 від 15.12.2014, пред'явлення якої є обов'язковим при отриманні товару відповідно до п.1.4. договору, в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до пункту 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.
Отже, відсутність довіреності та інших належним чином оформлених первинних документів не може свідчити про здійснення такої господарської операції з передачі товару.
Позивач посилається на постанову Верховного Суду України №3-77 гс15 від 29.04.2015 у справі № 903/679/14, в якій Верховний Суд України зазначив, що відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Тобто у справі № 903/679/14 було встановлено наявність інших, крім довіреності, первинних документів, які підтверджували поставку товару відповідно до умов договору.
Суд відхиляє доводи позивача щодо підтвердження факту поставки податковою накладною від 15.12.2014, оскільки податкові зобов'язання формуються саме позивачем і, за відсутності інших первинних документів, що підтверджують поставку товару, не можуть вважатись належним доказом здійснення господарської операції.
Оскільки Звіт, сформований програмою обліку видачі/прийняття бланків-дозволу, що містить інформацію про бланки, які були отримані раніше за спірною накладною від 15.12.2014, не підтверджує факт отримання товару саме відповідачем, доводи позивача щодо Звіту суд вважає необґрунтованими.
З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя Н.М. Євстигнеєва
Повне рішення складено, - 04.03.2016