"04" березня 2016 р.
№ 01-39/903/115/16
Суддя господарського суду Волинської області Якушева І.О., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технотек", м. Рівне
до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІО Продукт", м. Луцьк
про захист прав інтелектуальної власності,
01.03.2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Технотек" звернулось до господарського суду з позовною заявою б/н від 25.02.2016р., в якій просить заборонити відповідачу у будь-який спосіб здійснювати використання знаку для товарів та послуг «ПВЕК»; заборонити Сумській митниці ДФС вчинення митного оформлення контрольно-вимірювальних пунктів КИП.ПВЕК 4.2.0-0 - 105 штук, КИП.ПВЕК 4.2.12-6.БЗС 30-1 - 21 штука, електроди порівняння неполяризаційні мідно-сульфатні із допоміжним електродом (провід L - 5м) ЭСМС-Э.ПВЕК.L-5 - 142 штуки, що знаходяться на митному контролі Сумської митниці ДФС України за електронною митною декларацією від 29.10.2015р. №205070000/2015/020709 в митному режимі "експорт".
Відповідно до п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Згідно з ч.2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як передбачено ч.1 ст.4, п.2 ч.2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру, справляється судовий збір в розмірі 1 мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст. Закону України “Про Державний бюджет України на 2016 рік” мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 1 січня становить 1378 грн.
Як вбачається з тексту поданої позовної заяви, позивачем заявлено 2 немайнові вимоги: заборонити відповідачу у будь-який спосіб здійснювати використання знаку для товарів та послуг «ПВЕК»; заборонити Сумській митниці ДФС вчинення митного оформлення контрольно-вимірювальних пунктів КИП.ПВЕК 4.2.0-0 - 105 штук, КИП.ПВЕК 4.2.12-6.БЗС 30-1 - 21 штука, електроди порівняння не поляризаційні мідно-сульфатні із допоміжним електродом (провід L - 5м) ЭСМС-Э.ПВЕК.L-5 - 142 штуки, що знаходиться на митному контролі Сумської митниці ДФС України за електронною митною декларацією від 29.10.2015р. №205070000/2015/020709 в митному режимі "експорт".
Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 2.11 постанови №7 від 21.02.2013р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Отже, позивачу при звернені до суду слід було сплатити судовий збір окремо з кожної немайнової вимоги в розмірі 2756 грн. (1378+1378).
З доданого до позовної заяви платіжного доручення №1588 від 23.02.2016р. вбачається, що позивачем сплачено лише 1378 грн. судового збору, тобто за розгляд однієї немайнової вимоги.
Таким чином, всупереч вимог п.3 ч.1 ст.57 Господарського процесуального кодексу України позивачем до позовної заяви не додано документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Наведена обставина є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.
Слід також звернути увагу позивача на те, що одна із вимог спрямована до Сумської митниці ДФС, проте позивач не вказав її відповідачем та не обґрунтував пред'явлення вимоги до неї та звернення з нею до господарського суду з огляду на приписи ст. 12 ГПК України.
Разом з цим, об'єднуючи дві вимоги в одній позовній заяві, одна з яких стосується ТзОВ "ВІО Продукт", м. Луцьк, а інша - Сумської митниці ДФС, позивачем з огляду на положення ст.58 ГПК України, не обґрунтовано їх об'єднання для спільного розгляду.
Керуючись п. 4 ч.1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
позовну заяву з матеріалами на 68 арк., в т.ч. платіжне доручення №1588 від 23.02.2016р., повернути позивачу без розгляду.
Суддя І. О. Якушева