02 березня 2016 року Справа № 910/23660/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,
суддів:Дунаєвської Н.Г.,
Мележик Н.І.
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р.
у справі№910/23660/15 господарського суду міста Києва
за позовомActiv Solar GmbH
до 1. Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 2. Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників"
провизнання припиненим договору поруки
за участю представників:
позивача: Шемелін Д.А., дов. від 23.12.2015р.
відповідача1: Беседін В.І., дов. від 06.11.2014р. №010-01/7331; Глоба В.В. дов. від 01.04.2014р. №010-01/2075
відповідача 2:не з'явились.
Activ Solar GmbH звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" та Приватного акціонерного товариства "Завод напівпровідників" про визнання договору поруки припиненим.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/23660/15 (суддя Лиськов М.О.) провадження у справі № 910/23660/15 припинено на підставі п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Ропій Л.М., суддів: Калатай Н.Ф., Рябухи В.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі № 910/23660/15 скасовано повністю. В решті апеляційну скаргу Activ Solar GmbH залишено без задоволення, а справу №910/23660/15 передано на розгляд господарського суду міста Києва.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій зазначаючи про порушення судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. у справі №910/23660/15 скасувати та залишити в силі ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у цій справі.
У відзиві на касаційну скаргу Activ Solar GmbH зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі та просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. - без змін.
У судовому засіданні, що відбулось 02.03.2016р. представники заявника касаційної скарги підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити, зазначивши при цьому про наявність рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29.09.2015р. за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Activ Solar GmbH про стягнення з позивача у даній справі, як поручителя, заборгованості за кредитно-розрахунковими операціями, за наслідком розгляду спірних правовідносин за договором поруки №151109Р6, яке свідчить про невірність висновку суду апеляційної інстанції стосовно неможливості виконання письмової угоди сторін про передачу спору на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.
Представник позивача заперечував проти задоволення вимог касаційної скарги та просив залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції, як таку, що прийнята у відповідності та на підставі норм чинного в Україні законодавства.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2009р. сторонами у даній справі укладено договір поруки №151109Р6, згідно із п.п. 3.1, 3.2 ст. 3 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Актив Солар" (поручитель), зобов'язується перед Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (кредитором), солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання Відкритим акціонерним товариством "Завод напівпровідників" (позичальником), основного зобов'язання. У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та/або позичальника, як у солідарних боржників.
Відповідно до ст.1 договору поруки № 151109Р6, в редакції додаткової угоди від 27.05.2010р., основне зобов'язання - це зобов'язання позичальника, передбачені кредитною угодою, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, пов'язаних з наданням та обслуговуванням кредиту.
Як встановлено судами та вбачається у п.п.5.2, 5.3 ст.5 договору поруки №151109Р6, сторони погодили, що не передбачені цим договором правові відносини між сторонами, які випливають із предмета та умов договору, регулюються нормами матеріального права України; усі спори та непорозуміння сторін по даному договору, які не врегульовуються шляхом переговорів, будуть остаточно вирішені шляхом арбітражу в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його регламенту у складі трьох арбітрів; мовою арбітражного судочинства буде українська, місце арбітражу - Київ, Україна.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Статтею 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися зокрема спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном.
Згідно п.2 Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, яке є додатком №1 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", до Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України. Зовнішньоекономічні відносини, спори з яких можуть бути передані на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду, стосуються, зокрема, відносин купівлі-продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами та/чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійних операцій, інвестицій, кредитно-розрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації.
Згідно з розділом 1 Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого Рішенням президії Торгово-промислової палати України від 17.04.2007р. № 18(1) із змінами, внесеними рішенням президії Торгово-промислової палати України від 25.10.2012р. № 24 (6) Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України є самостійною, постійно діючою установою (третейським судом), здійснюючою свою діяльність відповідно до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994р., Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України і даного Регламенту.
У пар.2 "Компетенція МКАС" статті 1 Регламенту встановлено, що у МКАС за угодою сторін можуть передаватись: спори із договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України; до компетенції МКАС відносяться, зокрема, спори, які стосуються відносин торгового характеру, включаючи наступні угоди та не обмежуючись ними: купівля-продаж (поставка) товарів, виконання робіт, надання послуг, обмін товарами та/або послугами, перевезення вантажів та пасажирів, торгове представництво та посередництво, оренда (лізинг), науково-технічний обмін, обмін іншими наслідками творчої діяльності, спорудження промислових та інших об'єктів, ліцензійні операції, інвестиції, кредитно-розрахункові операції, страхування, спільне підприємництво та інші форми промислової і підприємницької кооперації.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спір у даній справі про визнання договору поруки №151109Р6 розірваним (припиненим) не відноситься до компетенції Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, у зв'язку із тим, що Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України не є компетентним третейським судом у вирішенні спору, а письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду не може бути виконана.
Проте колегія судів касаційної інстанції вважає зазначений висновок суду апеляційної інстанції помилковим, оскільки з аналізу норм Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та зазначеного вище Регламенту МКАС, не вбачається неможливість розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України вказаних спірних правовідносин. При цьому, стверджуючи про неможливість виконання спірної арбітражної угоди, апеляційний господарський суд безпідставно не врахував подане суду апеляційної інстанції та наявне у матеріалах справи прийняте Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України рішення від 29.09.2015р. про стягнення з позивача у даній справі, як поручителя, заборгованості за кредитно-розрахунковими операціями, за наслідком розгляду спірних правовідносин за договором поруки №151109Р6, яким встановлено вищезазначене арбітражне застереження.
А відтак, з огляду на встановлення судами попередніх інстанцій дійсності та чинності зазначеної арбітражної угоди, а також помилковість висновку апеляційного господарського суду стосовно неможливості її виконання арбітражним судом, та з огляду на наявність клопотання першого відповідача до подання своєї першої заяви по суті, про припинення провадження у справі з посиланням на ч.1 ст.8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для припинення провадження у даній справі з підстав, визначених у п.5 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на що оскаржувана постанова суду апеляційної підлягає скасуванню на підставі ст.ст.1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга - задоволенню.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016р. у справі №910/23660/15 скасувати, ухвалу господарського суду міста Києва від 28.10.2015р. у справі №910/23660/15 залишити в силі.
Головуючий суддя: С.В. Владимиренко
Судді: Н.Г. Дунаєвська
Н.І. Мележик