Справа № 307/2900/15-ц
Іменем України
02 березня 2016 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
судді-доповідача - Кеміня М.П.,
суддів - Боднар О.В., Джуги С.Д.
за участю секретаря - Маринець Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тячівського районного суду від 29 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ОСОБА_2 у вересні 2015 року звернулася в суд із вищезгаданою позовною заявою в якій просила зобов'язати ОСОБА_3, усунути перешкоди у користуванні нею, ОСОБА_2, під'їзною дорогою до земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі, яка перекриває під'їзну дорогу. Вимоги мотивує тим, що в її власності знаходиться земельна ділянка площею 0,113 га. Суміжним землекористувачем є ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вчиняє перешкоди у користуванні їй під'їзною дорогою, перекриває її не дозволяючи їй проходити та проїжджати до своєї земельної ділянки, шляхом самовільного встановлення огорожі просила задовольнити її позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги в суді першої інстанції заперечив.
Рішення Тячівського районного суду від 29.10.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 відмовлено.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема зазначає, що актом комісії від 27.07.2015 року встановлений факт перекриття відповідачем під'їзної дороги до її земельної ділянки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та її представника перевіривши матеріали цивільної справи і обговоривши підстави апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції констатував, що належних та допустимих доказів позивач ОСОБА_2 про ту обставину, що ОСОБА_4 перекрив під'їзну дорогу до земельної ділянки позивача не надано і позовні вимоги є недоведеними.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
У системному зв'язку з п.6 ч.3 ст. 295 та ч.2 ст. 303 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини в тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи, які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з причин, доведених нею.
Оскільки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавств Державної інспекції сільського господарства в Закарпатської області від 29 лютого 2016 року появився після рішення суду першої інстанції, а як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_2 хоч і брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції (без участі адвоката), але судом на порушення вимог ст. 167, ч. 4 ст.10 ЦПК України, не роз'яснено особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки не попереджено про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій та не вжито заходів щодо сприяння здійсненню їхніх прав, а як вбачається із журналу судового засідання, суд обмежився тільки роз'ясненням права заявляти відвід складу суду (а.с.35). В силу чого колегія суддів вважає що вказані процесуальні порушення з боку суду першої інстанції слід визнати як поважну причину щодо не реалізації ОСОБА_2 свого права на отримання та надання даного доказу в суд першої інстанції і в даному випадку у позивача ОСОБА_2 відсутній умисел чи недбалість з її боку, що до неотримання та ненадання вказаних доказів до суду першої інстанції в передбаченому ЦПК України порядку, ще й з огляду на те, що судом на порушення вимог ст.129-131 ЦПК України по даній справі - не проведено попереднє судове засідання. В силу чого колегія приймає наданий ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції акт перевірки дотримання вимог земельного законодавств Державної інспекції сільського господарства в Закарпатської області від 29 лютого 2016 року, як новий письмовий доказ по справі.
Як встановлено судом першої и ОСОБА_2, має у власності земельну ділянку площею 0,113 га, згідно державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1, яку вона отримала у спадок від ОСОБА_5
Судом також встановлено, що згідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки НОМЕР_2 по лінію ділянки від «Д» до «А» суміжним землекористувачем є ОСОБА_3.), а земельна ділянка від «А» до «Б» зазначена яка межова із землями загального користування - проїзд (а.с.5).
Також судом встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наявний земельний спір щодо користування під'їзною дорогою, яка проходить до земельної ділянки ОСОБА_2 з АДРЕСА_1. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 вчиняє перешкоди у користуванні ОСОБА_2 даною під'їзною дорогою, перекриває її не дозволяючи ОСОБА_2 проходити та проїжджати до своєї земельної ділянки, в силу чого ОСОБА_2 зверталася із з відповідною заявою до Нересницької сільської ради для вирішення вказаного земельного спору.
27.07.2015 року на засіданні постійної комісії з питань охорони навколишнього середовища, раціонального використання природних ресурсів та рекреації, та з питань агропромислового комплексу, земельних ресурсів та розвитку села було винесено пропозицію гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_6 відпустити частину земельної ділянки гр. ОСОБА_7 відповідно до площі земельної ділянки, яку займає під'їзна дорога за згодою ОСОБА_3, яка не була реалізована.
Згідно державного акту на право приватної власності на землю виданого громадянці України ОСОБА_5 на плані зовнішніх меж земельної ділянки позначена дорога шириною 3,5 метра від точки «А» до точки «Б» у напрямку АДРЕСА_1 що межує із землекористувачем ОСОБА_3
Право власності на земельну ділянку суміжного землекористувача ОСОБА_3 не встановлено.
14.05.2015 року ОСОБА_2 уклала договір № 156 з суб'єктом підприємницької діяльності на проведення геодезичних робіт. Згідно матеріалів польових та топографо-геодезичних робіт від земельної ділянки Позивача проходить проїзд, що позначено точками А, Б та визначено як землі загального користування, у напрямку вул. Залізнична через земельну ділянку гр. ОСОБА_3
При встановлені (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за межами населеного пункту на території Нересницької сільської ради в урочищі «Луги» між спадкоємницею ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_3 виник земельний спір щодо користування землями загального користування, а саме під'їзною дорогою шириною 3.5 метра та довжиною 53 метри яка проходить до земельної ділянки спадкоємниці ОСОБА_2 із вул. Залізничної у зв'язку з чим суміжний землекористувач ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_2 у користуванні вказаної під'їзною дорогою шляхом безпідставної відмови в погодженні меж суміжного землекористування та перешкоджання шляхом облаштування огорожі для унеможливлення доступу до отриманої у спадок земельної ділянки ОСОБА_2 що стверджено Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавств Державної інспекції сільського господарства в Закарпатської області від 29 лютого 2016 року, та доданою до нього план-схеми розташування земельних ділянок.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).
Статтею 106 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
За встановлених обставин колегія суддів приходить висновку про задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 з підстав, що ОСОБА_4, як суміжний землекористувач порушує її права як власника земельної ділянки, зокрема, перешкоджає ОСОБА_2 у користуванні вказаної під'їзною дорогою шляхом облаштування огорожі для унеможливлення доступу до отриманої у спадок земельної ділянки ОСОБА_2 в силу чого рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову.
У відповідності до ч.5 ст. 88 ЦПК України підлягають зміні і розподіл судових витрат між сторонами, із з відповідача ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь ОСОБА_2 понесенні нею судові витрати по оплаті судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 243.60 грн. (а.с.3) та за подачу апеляційної скарги в розмірі 536 грн. (а.с.53) а всього на загальну суму 779.60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 303, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 29 жовтня 2015 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2, усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2, мешканкою АДРЕСА_3 під'їзною дорогою до земельної ділянки, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі, яка перекриває під'їзну дорогу.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 60коп. понесених нею судових витрат.
Рішення набирає законної сили з дня його постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач: Судді: