264/1432/16-ц
2-о/264/93/2016
"29" лютого 2016 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Харитонової Г. Л. , при секретарі Алексіогу Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, зацікавлена особа : Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення,
29 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила встановити факт смерті її матері ОСОБА_2, яка настала 01.01.2015 року на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що 01.01.2015 року її мати ОСОБА_2 померла в м. Донецьку від хронічної судово-мозкової недостатності третього ступеню та церебрального атеросклерозу з гіпертензією, що підтверджується довідкою про причину смерті. Після смерті матері вона виїхала з Донецьку та на теперішній час мешкає в м. Маріуполі. Звернувшись до Іллічівського відділу РАЦС Маріупольського міського управління юстиції з метою отримання свідоцтва про смерть, їй було відмовлено на підставі невизнання документів, які були видані . Просила встановити факт смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка настала 01 січня 2015 року у м. Донецьку, Україна..
Заявник у судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи за його відсутності, заяву підтримує у повному обсязі.
Заінтересована особа Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області, до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Аналізуючи надані суду документи, суд прийшов до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Зі змісту ст.3 ЦПК України вбачається, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорювальних прав.
Згідно п.5 ч.2 ст.234 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У відповідності до п.8 ч.1 ст.256 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» заяви про встановлення факту смерті особи в певний час (п.7 ст.273 ЦПК України) приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. При цьому слід мати на увазі, що встановлення з зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті (яке провадиться на підставі п.4 ст.273 ЦПК і полягає у з'ясуванні, насамперед, обставин не самої події смерті, а її реєстрації в органах реєстрації актів громадянського стану) та від оголошення особи померлою, яке провадиться за правилами глави 35 ЦПК.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1. є донькою ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища. Після державної реєстрації шлюбу заявниця змінила прізвище ОСОБА_2 на Федірко, в подальшому змінила прізвище з Федірко на ОСОБА_1 (а.с. 9,10 ). На час смерті, що настала 01 січня 2015 року, її мати - ОСОБА_2 мешкала за адресою: м. Донецьк, вул. Заовражна буд 40.
Згідно свідоцтва про смерть серія 1- НО № 814662 від 06.01.2015 року, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Будьонівського районного управління юстиції у м. Донецьку , ОСОБА_2 померла 6 січня 2015 року у віці 92 роки у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області, Україна . Згідно довідки за № 330 від 2 січня 2015 року причина смерті : хронічна судинно- мозкова недостатність третього ступеню. Церебральний атеросклероз з гіпертензією. (а.с.7).
Після смерті ОСОБА_2 , заявниця у лютому 2016 році звернулася до Іллічівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану за видачею свідоцтва про смерть, однак їй було відмовлено через те, що державна реєстрація смерті відповідно до діючого законодавства проводиться на підставі медичного свідоцтва про смерть, за формою затвердженою наказом МОЗ України, а документи видані державними органами на окупованій території є недійсними і не створює правових наслідків. У зв'язку із чим заявнику було відмовлено у видачі свідоцтва про смерть та запропоновано звернутися до суду для встановлення факту смерті.
Як встановлено, заявниця ОСОБА_1 має намір встановити факт смерті ОСОБА_2., оскільки це має юридичне значення, а саме для реєстрації органами державної реєстрації актів цивільного стану України факту її смерті та видачі свідоцтва про смерть.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
На сьогоднішній час лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2. видане медичними закладами тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті на території України.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.
Пунктом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України №52/2 від 18 жовтня 2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть).
Оскільки заявник ОСОБА_1 є громадянкою України, та мешкає в Іллічівському районі АДРЕСА_1 , а ОСОБА_2 1 січня 2015 року померла на тимчасово непідконтрольній Україні території в м. Донецьк , після її смерті заявник не може отримати лікарське свідоцтво про смерть відповідного зразку, а отримане медичне свідоцтво про смерть не може бути використане заявником для реєстрації смерті на території України.
Відтак з метою захисту законних прав та інтересів громадянина України ОСОБА_1 суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка настала 01.01.2015 року в м. Донецьку Донецької області , Україна.
Керуючись ст.ст. 212-214, 234, 235, 256-259 ЦПК України, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»,Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Іллічівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції в Донецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , яка мешкала за адресою: Україна, Донецька область, м. Донецьк, Будьоннівський район,вул.. Заовражна буд. 40 , померла 1 січня 2015 року в Будьонівському районі м. Донецька, Донецької області, Україна, причина смерті: хронічна судинно- мозкова недостатність третього ступеню. Церебральний атеросклероз з гіпертензією .
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Г. Л. Харитонова