04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"01" березня 2016 р. Справа№ 910/29793/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баранця О.М.
суддів: Сітайло Л.Г.
Пашкіної С.А.
при секретарі Матюхін І.В.
за участю представників:
від позивача: Швед Я.О.
від відповідача: Беспала О.Г.
розглянувши
апеляційну скаргу Малого підприємства "Бест"
на рішення
господарського суду міста Києва
від 17.12.2015 року
у справі № 910/29793/15 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"
до Малого підприємства "Бест"
про розірвання договору № 223У(Ор)-11 від 15.10.2011,
виселення, зобов'язання вчинити дії, стягнення 43330,09 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року позов задоволено повністю.
Розірвано договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 223У(Ор)-11 від 15.10.2011, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Малим підприємством "Бест".
Виселено Мале підприємство "Бест" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 17-а, кв. 98, код ЄДРПОУ 23575105) з орендованого майна, а саме частини вестибюлю загальною площею 20,0 кв. м., що знаходиться за адресою станція метро "Героїв Дніпра".
Стягувач - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913).
Зобов'язано Мале підприємство "Бест" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 17-а, кв. 98, код ЄДРПОУ 23575105) у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту набрання рішення суду законної сили демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції, що належать Малому підприємству "Бест" та знаходяться за адресою станція метро "Героїв Дніпра" (вестибюль № 2).
Стягувач - Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913).
Стягнуто з Малого підприємства "Бест" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 17-а, кв. 98, код ЄДРПОУ 23575105) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35, код ЄДРПОУ 03328913) 40898 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 43 коп. боргу по орендній платі, 2289 (дві тисячі двісті вісімдесят дев'ять) грн. 86 коп. пені, 141 (сто сорок одна) грн. 80 коп. - 3% річних, 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Мале підприємство "Бест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 року апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року прийнято до провадження та призначено до розгляду.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 15.10.2011 між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) та Малим підприємством "Бест" (орендар) було укладено договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва № 223У(Ор)-11 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю) за адресою: станція метро "Героїв Дніпра" (вестибюль № 2) для торгівлі непродовольчими товарами.
Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект" тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендар), загальною площею 20, 0 кв. м.
Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен" (п. 2.4. договору).
Пунктом 4.1 договору передбачено, що орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.
Згідно акту приймання-передачі приміщання від 01.11.2011 орендодавець передав, а орендар прийняв частину вестибюлю станції метро "Героїв Дніпра" визначену тимчасовим огороджуючими конструкціями (кіосками), загальною площею 21,0 кв. м.
Пунктом 9.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 15.10.2011 до 14.10.2013 (два роки).
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Сторонами належних доказів в підтвердження виявлення не бажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір в силу ч. 2 статті 17 Закону "Про оренду державного та комунального майна" є пролонгованим.
У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату. розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради № 917/2986 від 24.12.2009 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва та на дату підписання договору місячний розмір якої становить 329,15 грн. за 1 кв. м., що в цілому за об'єкт станом на липень 2011 складає 6 583,08 грн. без ПДВ.
За умовами п. 3.2. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно з п. 3.4. двору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендодавцем разом з орендною платою.
Оплата по договору проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п. 3.5. договору).
Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав основного обов'язку орендаря, орендну плату за серпень, вересень та жовтень 2015 року повністю не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 40898,43 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 4.2. договору відповідач зобов'язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 40898,43 грн. боргу по орендній платі обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за оренду майна повністю не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.
Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобов'язання щодо внесення орендної плати.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до умов договору, розмір якої становить 2289,86 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2289,86 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендної плати, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просив стягнути з відповідача 141,80 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 141,80 грн. - 3% річних.
Позивач в обґрунтування вимоги про розірвання договору оренди посилався на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати та наявності боргу за 3 (три) місяці оренди.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема розірвання договору.
Відповідно ст. 651 Цивільного кодексу України розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Орендна плата згідно ст. 284 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" є істотною умовою договору оренди.
Відповідно до п. 5.2. договору при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.
На вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України (п. 9.7. договору).
Матеріали справи містять докази порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо повної і своєчасної оплати орендної плати (не сплачено підряд за 3 (три) місяці оренди за серпень, вересень та жовтень 2015 року).
В силу приписів ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 651 Цивільного кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частинами 2-3 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, змінити договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні, яка у двадцятиденний строк після одержання такої пропозиції повідомляє іншу сторону про результати її розгляду.
Доказів того, що орендодавець зверталось до відповідача з вимогою розірвати договір не подано.
При цьому, недотримання позивачем вимог положень ст. 188 Господарського кодексу України, яка передбачає обов'язок попереднього направлення іншій стороні договору пропозиції про його розірвання, не може бути підставою для відмови у позові про розірвання договору, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України № 15-пр/2002 від 09.07.2002 направлення такої пропозиції є правом, а не обов'язком особи, яка добровільного його використовує виходячи з власних інтересів, та не позбавляє позивача права на звернення за захистом своїх порушених прав до суду з позовом про розірвання договору.
Оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання внаслідок порушення термінів здійснення орендної плати, а також з урахуванням того, що несплата орендних платежів є істотним порушенням договору оренди, позовні вимоги про розірвання договору правомірно визнаються судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Передбачений ст. 783 Цивільного кодексу України перелік випадків в яких наймодавець має право вимагати розірвання договору найма, не виключає права сторін згідно ст.ст. 6, 627, 628, 651 Цивільного кодексу України встановлення в договорі інших підстав для розірвання договору, що знайшло своє відображення в п. 5.2. договору. Доказів визнання договору в цій частині недійсним матеріали справи не містять.
Згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 7.5. договору у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які не можливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.
Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі орендодавцю (п. 4.14. договору).
Пунктом 8.5.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 15.10.2011) визначено, що у разі припинення дії цього договору орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю станції метро "Героїв Дніпра" (вестибюль № 2) в термін, визначений в п. 4.14. договору, від своїх огороджуючи конструкцій.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтвердження права користування спірними приміщеннями не має, то вимоги позивача про виселення відповідача з приміщень та зобов'язання демонтувати тимчасові огороджуючи конструкції підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальними громадами сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
У відповідності до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.
Згідно з п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва і знаходиться на балансі КП «Київський метрополітен».
На підставі Наказу № 98 від 23.04.2003 року Головного управління комунальної власності м. Києва за Комунальним підприємством «Київський метрополітен» на праві повного господарського відання було закріплено, в тому числі, частину вестибюлю станції метро «Героїв Дніпра».
Колегія суддів, вважає за можливе долучити до матеріалів справи додаткові докази, а саме, копію наказу від 23.04.2003 року №98 про закріплення основних засобів та перелік основних засобів, які закріплені на праві повного господарського відання за комунальним підприємством «Київський метрополітен».
Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2015 року у справі №910/29793/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 910/29793/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя О.М. Баранець
Судді Л.Г. Сітайло
С.А. Пашкіна