Справа № 487/9098/15-ц
Провадження № 2/487/530/16
Іменем України
(заочне)
15.02.2016 року Заводський районний суд м. Миколаєва
у складі головуючого судді: Корнешової Т.В.,
при секретарі: Демиденко Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, Заводського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції
про звільнення майна з-під арешту, -
10.12.2015року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до відповідачів, в якому просив звільнити майно з-під арешту, посилаючись в обґрунтування вимог на те, що 29.12.2007 р. між банком та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15МА/2007, згідно якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 170000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік, терміном повернення 27.12.2022р., в забезпечення виконання зобов'язань по кредиту, згідно договору іпотеки від 27.12.2007р. ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №52-1 по №52-13, розташовані на першому поверсі в лит.А-5, загальною площею 115,30кв.м., за адресою: м.Миколаїв, вул.Галини Петрової,17/1, що належать ОСОБА_1 на праві власності; зобов'язання за кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не виконувались; 15.11.2011р. державним виконавцем Заводського ВДВС ММУЮ постановою накладено арешт на вказане майно. Посилаючись на те, що на даний час Банк не може скористуватися своїм правом - звернути стягнення на заставлене майно, шляхом його реалізації, позивач просив зняти арешт з нежитлових приміщень.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, причину неявки суду не повідомили, про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином.
За таких обставин суд за згодою позивача ухвалив провести заочний розгляд справи та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 29.12.2007 р. між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (надалі ПАТ КБ "ПриватБанк") та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №15МА/2007, згідно якого позивач надав позичальнику кредит у розмірі 170000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16% на рік, терміном повернення 27.12.2022р.
В забезпечення виконання зобов'язань по кредиту, згідно договору іпотеки нерухомого майна від 27.12.2007 р. ОСОБА_1 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення №52-1 по №52-13, розташовані на першому поверсі в лит.А-5, загальною площею 115,30кв.м., за адресою: м.Миколаїв, вул.Галини Петрової,17/1, що належать йому на праві власності.
Проте позивачем було отримано інформацію про те, що вказане нерухоме майно знаходиться в арешті, заборонені відчуження, а саме за: Постановою Заводського відділу державної виконавчої служби ММУЮ від 15.11.2011р. (виконавче провадження №29809142). Запис про накладення обтяження було зареєстровано в Державному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна від 16.11.2011р. за №11848284.
Таким чином, зазначений арешт не дає змоги позивачу здійснити продаж предмету застави.
Так, відповідно до ч.4 cm. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Згідно Закону України «Про заставу», застава це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих про строчкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувала на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувала на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує прав і обовязків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувала і боржника виникають права і обовязки, встановлені законом та /або договором.
Згідно зі статтею 14 вищевказаного Закону пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до cm. 16 ЗУ «Про заставу» право застави виникає з моменту укладання договору застави.
Судом встановлено, що право застави у Банка виникло 27.12.2007року, а постанова про накладення арешту на рухоме майно була винесена у 2011році, т.б. пізніше, ніж нерухоме майно було передано в заставу Банку. Станом на 13.11.2015року заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед банком складає 376872,25 доларів США, що значно перевищує вартість предмету застави.
Згідно cm. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з- під арешту.
Статтею 54 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено право заставодержателя звернутися до суду про звільнення заставленого майно з під арешту.
Таким чином, враховуючи вище викладене та приймаючи до уваги, що право ПАТ КБ «ПриватБанк» як заставодержателя заставленого автомобіля виникло 27.12.2007року, тобто ще до накладення арешту на спірне нерухоме майно державним виконавцем, суд вважає, що саме ПАТ КБ «ПриватБанк» має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження, а отже позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212,213,215 ЦПК України, суд
Позов Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Зняти арешт, заборону відчуження з предмету іпотеки: нежитлові приміщення за №52-1 по №52-13, розташовані на першому поверсі в лит.А-5, загальною площею 115,30кв.м., за адресою: м.Миколаїв, вул.Галини Петрової,17/1, накладеного за: - постановою про арешт майна, оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем Заводського ВДВС Миколаївського МУЮ 15.11.2011року по виконавчому провадженню №29809142, що належать на праві власності ОСОБА_1.
Рішення набирає законної сили через десять днів з дня його проголошення та може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк та у порядок передбачений ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: Т.В.Корнешова