Вищий спеціалізований суд україни з розгляду цивільних і кримінальних справ
17 лютого 2016 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ у складі:
головуючогоГвоздика П.О.,
суддів: Євтушенко О.І., Завгородньої І.М.,
Мартинюка В.І., СитнікО.М.,
представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Тузова В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Болградського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2015 року,
У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки за кредитним договором, виселення з житлового приміщення та зняття з реєстраційного обліку.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував про те, що 29 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, відповідно до умов останній отримав 150 тис. грн на умовах сплати 19 % річних та кінцевим терміном повернення не пізніше 22 грудня 2010 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5 за вищевказаним кредитним договором, 29 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок по АДРЕСА_1.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 свої зобов'язання за кредитним договором не виконує і не здійснив погашення кредиту всупереч умовам укладеного договору, внаслідок чого існує заборгованість у розмірі 432 866 грн 22 коп., банк просив в рахунок її погашення, звернути стягнення на належний ОСОБА_5 предмет іпотеки.
Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 грудня 2007 року у розмірі 432 866 грн 22 коп., яка утворилась станом на 30 березня 2015 року та яка складається із: 105 054 грн 13 коп. - заборгованість за кредитом, 327 812 грн 09 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок загальною площею 248,30 кв. м, житловою площею 90, 90 кв. м, що належить ОСОБА_5, розташований на земельній ділянці площею 490 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_5 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією договору купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отаманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави повноважень, необхідних для здійснення продажу предмету іпотеки. Ціну продажу предмета іпотеки встановити на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладення договору купівлі-продажу. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3 654 грн понесених судових витрат та в дохід держави 675 грн судового збору, а в решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок порушення ОСОБА_5 умов кредитного договору утворилася заборгованість перед позивачем, в рахунок стягнення якої необхідно звернути стягнення на належний йому предмет іпотеки, врахувавши наданий банком розрахунок заборгованості.
Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна.
Відповідно до ч. ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Матеріалами справи підтверджується, що 29 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_5 укладено кредитний договір, згідно із умовами якого відповідач отримав 150 тис. грн, на умовах сплати 19 % річних та кінцевим терміном повернення коштів не пізніше 22 грудня 2010 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором, 29 грудня 2007 року між позивачем і ОСОБА_5 укладено іпотечний договір, за яким останній передав в іпотеку банку житловий будинок по АДРЕСА_1.
Згідно із розрахунком заборгованості станом на 30 березня 2015 року заборгованість ОСОБА_5 перед позивачем за спірним кредитним договором становить 432 866 грн 22 коп., з яких: 105 054 грн 13 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 327 812 грн 09 коп. - заборгованість за процентами.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Пунктом 2.3.1 укладеного між сторонами кредитного договору визначено те, що в разі порушення позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором банк має право змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, виконання інших зобов'язань за договором у повному обсязі.
Поряд із цим, виходячи з вимог ст. ст. 10, 214, 215 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, а також мотивувальної частини із зазначенням встановлених судом обставин і визначених відповідно до них правовідносин; мотивів, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.
Однак, вирішуючи спір, місцевий суд, вищевказаних положень законодавства не врахував та не встановив моменту виникнення заборгованості на підставі допустимих доказів і період нарахування процентів, не визначав з якого часу, з урахуванням конкретних умов кредитного договору, у позичальника виникло право вимагати від відповідача погашення заборгованості, враховуючи період коли ОСОБА_5 перестав виконувати умови кредитного договору і сплачувати кошти в рахунок погашення заборгованості.
Крім того, суд першої інстанції, залишив поза увагою те, що згідно із розрахунком заборгованості наданим банком, дата, з якої не платиться кредит - 25 грудня 2008 року, а період, з якого не платяться проценти - 21 січня 2008 року, при цьому до суду з позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося тільки у червні 2014 року, у зв'язку із чим, всупереч зазначеним вимогам процесуального законодавства, не вжив передбачених законом заходів для попередження сторін про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій та з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, зокрема, не з'ясовано у рішенні факт дотримання чи спливу позовної давності, з урахуванням зміни її тривалості (до 5 років) відповідно до п. 5.7 цього кредитного договору та не роз'яснено сторонам наслідки спливу позовної давності, передбачені ст. 267 ЦК України.
При цьому, за загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, наявності доказів, що їх підтверджують). Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Однак, всупереч вищевказаним нормам процесуального законодавства в рішенні місцевого суду взагалі не міститься підтверджень перевірки достовірності заявленої позивачем суми кредиту і обґрунтованості нарахуванням процентів, розмір яких більш ніж у тричі перевищує тіло кредиту, не наведено у своєму рішенні розрахунків, з яких виходив при ухваленні рішення.
Вказані порушення також залишилися поза увагою й суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської області від 15 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 07 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: О.І. Євтушенко
І.М. Завгородня
В.І. Мартинюк
О.М. Ситнік