Справа № 595/1841/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Федорончук В.Б.
Провадження № 22-ц/789/127/16 Доповідач - Костів О.З.
Категорія - 48
29 січня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Костіва О.З.
суддів - Жолудько Л. Д., Кузьма Р. М.,
при секретарі - Баляс Т.І.
з участю представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,-
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Бучацького районного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна, а саме: приміщення автомийки та кафе, що знаходяться в м.Бучач, Тернопільської області, вул.Залізнична, 5 «а» та вул.Залізнична, 5 «б».
В обгрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що спірне майно належить їй та відповідачу на праві спільної часткової власності - по ? частині кожному. Оскільки між співвласниками не досягнуто згоди щодо використання спільного майна, позивачка просила провести його реальний поділ, а саме: визнати право власності та виділити їй в натурі приміщення автомийки:
- приміщення 1-2. Мийка пост №2 - 41.2 м.кв.;
- приміщення 1-3. Сходова на горище 11.64 м.кв.;
- приміщення 1-6. Кімната персоналу 5.29 м.кв.;
- приміщення 1-7. Санвузол 2.78 м.кв.
Кафе:
1 поверх:
- 1-1. Зал 39.6 м.кв.;
- 1-2. Кухня 14.2 м.кв.;
- 1-3. Тамбур 3.2 м.кв.;
- 1-4. Коридор 1.8 м.кв.
2 поверх:
2-1. Приміщення 63.0 м.кв.
Визнати право власності та виділити в натурі ОСОБА_3 приміщення автомийки:
- приміщення 1-2. Мийка пост №2;
- приміщення 1-4. Технічне приміщення 8.70 м.кв.;
- приміщення 1-6. Паливна 7.35 м.кв.
Кафе:
1 поверх:
- 1-5. Тамбур 1.6 м.кв.;
- 1-6.Санвузол 2.8 м.кв.;
- 1-7. Зал 72.5 м.кв.
2 поверх:
- 2-2 приміщення 39.5 м.кв.
Крім того, просила призначити проведення будівельно-технічної експертизи для визначення вартості спірного майна та варіантів його розподілу.
Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року у відкритті провадження в справі відмовлено з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав на неї апеляційну скаргу, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, порушення норм процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши за матеріалами справи доводи скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, з приводу яких виник спір, носять господарський характер, а тому дана справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Відповідно до пункту 1 ч.2 статті 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.1 ГПК підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Зокрема, п.14 вказаної постанови передбачено, що спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли.
Крім цього, згідно пунктів 2, 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер. У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:
- участь у спорі суб'єкта господарювання;
- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані як суб»єкти підприємницької діяльності - фізичні особи.
Нерухоме майно, яке є предметом спору, належить сторонам на праві спільної часткової власності, по 1\2 частині кожному, як фізичним особам, оскільки такого суб»єкта права власності, як суб»єкт підприємницької діяльності - фізична особа чинним законодавством не передбачено.
Вказане нерухоме майно створено та використовується для здійснення підприємницької діяльності.
Наведене підтверджується даними, які містяться в свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 18 березня 2010 року, згідно якого нежитлова будівля по вул.Залізнична, 5 «а» в м.Бучач, загальною площею 238.2 м.кв., зареєстрована як кафе «Левекс»; експлікацією приміщень, які знаходяться на земельній ділянці по вул.Залізничній, №5 «а», згідно якої на вказаній земельній ділянці розташовані приміщення автомийки та кафе; дозволом №080.03.61.71.33.0 від 03 березня 2003 року на початок роботи бару в м.Бучачі по вул.Залізничній, який видано Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Тернопільській області приватному підприємцю ОСОБА_3,
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що вказаний спір виник у зв'язку з господарською діяльністю сторін, в зв»язку із чим вірно відмовлено у відкритті провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що ухвала Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.ст.307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 - відхилити.
Ухвалу Бучацького районного суду Тернопільської області від 30 листопада 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_5