23 лютого 2016 року м. Київ К/800/554/15
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області на постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, -
У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області (далі - УПФУ) в якому просила визнати неправомірними дії та зобов'язати відповідача, починаючи з 1 січня 2014 року, здійснити їй перерахунок та виплату пенсії у відповідності до вимог статей 49, 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), статей 10, 15 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ), а також статті 1 Закону України від 16 березня 2004 року № 1603-ІV «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни» (далі - Закон № 1603-ІV).
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що має право на спірний перерахунок пенсії згідно вимог вищевказаних правових норм, однак відповідач здійснює її виплату без урахування таких, у розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - постанова КМУ № 1210) і від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (далі - постанова КМУ № 1381).
Вважаючи це порушенням своїх прав ОСОБА_4 просила про задоволення позову.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року, позов задоволено частково, визнано неправомірними дії та зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії, починаючи з 23 березня 2014 року у розмірі 50 відсотків основної державної пенсії померлого годувальника, обчисленої за правилами статті 54 Закон № 796-ХІІ, а також щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника згідно статті 52 цього ж Закону у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум. В решті позову відмовлено, а вимоги за період з 1 січня по 22 березня 2014 року залишені без розгляду.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, в частині задоволених позовних вимог, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову повністю.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги з таких підстав.
Задовольняючи частково позов суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідач, відмовляючи позивачу у здійсненні спірного перерахунку пенсії з урахуванням вимог статей 52, 54 Закону № 796-ХІІ діяв всупереч вимог чинного законодавства, при цьому підстави для задоволення позову в іншій частині відсутні, оскільки виплата підвищення до пенсії, передбаченого статтями 10, 15 Закону № 3551-ХІІ здійснюється позивачу згідно вимог закону. Водночас, суди зазначили, що виплати, встановлені статтею 1 Закону № 1603-ІV, не здійснюються позивачу на законних підставах, оскільки вона не належить до осіб, які мають на них право, окрім цього, фінансування таких виплат має здійснюватись за рахунок коштів Державного та місцевого бюджетів, а не за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Судами встановлено, що позивачу, починаючи з 2008 року призначена та виплачується пенсія у зв'язку з втратою годувальника на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ.
15 вересня 2014 року позивач звернулась до відповідача з завою про перерахунок пенсії в розмірі та на умовах, наведених у її позовній заяві, однак УПФУ у здійсненні такого відмовило посилаючись на відсутність для цього правових підстав.
Так, відповідно до абзацу 1 частини і частини 3 статті 54 Закону № 796-ХІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповідності до частини 1 статті 37 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як правильно встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, померлий годувальник позивача мав статус інваліда 2 групи, учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії.
У відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 54 Закону № 796-ХІ в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.
В свою чергу, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 52 Закону № 796-ХІ щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.
Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону № 1058-ІV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Окрім цього, відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджету систему України становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня до 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період (стаття 96 Конституції України).
Так, на час розгляду справи у суді першої інстанції, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не було встановлено обмеження щодо виплат, передбачених статтями 52, 54 Закону № 796-ХІІ та не внесено змін до цього Закону, а тому висновок судів про те, що з 1 січня 2014 року слід застосовувати положення вищезазначених статей Закону № 796-ХІІ у зазначеній редакції є правильним.
В свою чергу, статтею 67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31 липня 2014 року № 1622-VІІ (далі Закон № 1622-VІІ) встановлено, що норми і положення статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Оскільки зміни, внесені Законом № 1622-VІІ набули чинності 3 серпня 2014 року, відповідач, до цього часу, повинен був здійснювати нарахування та виплату спірної пенсії у розмірі, встановленому статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, а не постановами Уряду.
Саме з таких критеріїв і повинен був виходити відповідач, здійснюючи обчислення розміру пенсії позивача, а тому висновки судів про наявність підстав для задоволення позову в цій частині ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Правильними є також і висновків про відмову у задоволенні позову, в частині зобов'язання УПФУ здійснити позивачу перерахунок і виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 у відповідності до приписів статті 50 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 названої норми Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах, зокрема, інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Буквальне тлумачення змісту вищевказаної правової норми дає підстави колегія суддів для висновку, що такий вид пенсії призначається лише особам, зазначеним у її диспозиції за шкоду, яка завдана здоров'ю цих осіб і пов'язана з негативними наслідками, які настали для них у зв'язку з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Отже, позивач, як особа, яка одержує пенсію у зв'язку з втратою годувальника у відповідності до Закону № 796-ХІІ, не має права на такий вид пенсії, оскільки не є особою, віднесеною до 1 категорії, інвалідом 2 групи, а у матеріалах справи відсутні відомості про наявність шкоди, завданої її здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи.
За наведених обставин, відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії позивачу з урахуванням її розміру, обчисленого у відповідності до вимог статей 52, 54 Закону № 796-ХІІ, суперечить чинному у період спірних правовідносин законодавству, а тому висновок судів про наявність підстав для часткового задоволення позову є правильним.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегія суддів не вбачає.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську та Красноармійському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 жовтня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і оскарженню не підлягає.
Судді: Я.Л. Іваненко
М.І. Мойсюк
В.В. Тракало