24 лютого 2016 року м. Київ К/800/54922/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого:Штульман І.В. (доповідач),
суддів:Олексієнка М.М.,
Рецебуринського Ю.Й., -
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд справи за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про скасування наказу від 6 листопада 2012 року № 2559-К в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Міністерства доходів і зборів України та Чернівецької митниці Міндоходів на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року,-
У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України від 6 листопада 2012 року № 2559-к щодо припинення перебування його на державній службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця (далі - Присяга), поновити на посаді інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 7 листопада 2012 року по день поновлення на посаді.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано наказ Державної митної служби України від 6 листопада 2012 року № 2559-к в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_4 Поновлено позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці. Стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_4 заробітну плату за час вимушеного прогулу.
У касаційній скарзі Міністерство доходів і зборів України та Чернівецька митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просять скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем подано письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 30 грудня 1997 року ОСОБА_4 проходив державну службу на різних посадах в митних органах України. Присягу позивач прийняв 30 грудня 1997 року. З 22 січня 2012 року ОСОБА_4 займав посаду інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Вадул-Сірет» Чернівецької обласної митниці.
Наказом Державної митної служби України від 25 січня 2012 року № 107-к «По особовому складу Чернівецької обласної митниці» припинено з 26 січня 2012 року перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_4 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII) за порушення Присяги.
28 вересня 2012 року постановою Чернівецького окружного адміністративного суду визнано протиправним і скасовано наказ Державної митної служби України від 25 січня 2012 року № 107-к в частині припинення перебування позивача на державній службі в митних органах України та поновлено його на вказаній посаді з 27 січня 2012 року. 1 листопада 2012 року Державна митна служба України видала відповідний наказ.
Наказом Державної митної служби України від 6 листопада 2012 року № 2559-к за порушення Присяги відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII припинено з 7 листопада 2012 року перебування ОСОБА_4 на державній службі в митних органах.
Підставою для прийняття даного наказу стало подання Чернівецької обласної митниці про припинення перебування на державній службі в митних органах України інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Вадул-Сірет» ОСОБА_4 у зв'язку з виявленням численних порушень нормативно-правових актів з питань митної справи та несумлінним виконанням ним своїх службових обов'язків. Зокрема, було встановлено, що у період з 9 лютого 2011 року по 13 березня 2011 року ОСОБА_4 проведено митний контроль та митне оформлення 10 транспортних засобів по смузі руху «червоний коридор» та 3 транспортних засобів по смузі руху «зелений коридор» з порушенням часових нормативів.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачами не доведено факту несумлінного виконання позивачем своїх службових обов'язків, що призвело б до порушення закону і давало б підстави для припинення перебування його на державній службі. Маючи можливість кваліфікувати дії посадової особи митного органу як дисциплінарне правопорушення, митним органом неправомірно кваліфіковано його як порушення Присяги, що призвело до істотного обмеження юридичних гарантій прав особи від незаконного звільнення, яке закріплено статтею 43 Конституції України.
Так, відповідно до статті 413 Митного кодексу України (який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - МК) посадові особи митної служби України, вперше прийняті на службу до митних органів, приймають Присягу.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII передбачено, що державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої у статті 17 цього Закону.
Текст Присяги наведено у частині 2 статті 17 Закону № 3723-XII: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм, а дисциплінарне правопорушення пов'язується лише з порушенням правових вимог щодо проходження публічної служби.
Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 3723-XII за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює, до державного службовця застосовуються дисциплінарні стягнення.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що до службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону № 3723-XII регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів митного контролю, здійснюється згідно з цим Законом, якщо інше не передбачено законами України.
Згідно зі статтею 408 МК правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом і лише в частині, що ним не регулюється, - Законом № 3723-XII.
Відповідно до частини 2 статті 410 зазначеного Кодексу у митній службі України діє Статут, який затверджується законом.
В абзаці 1 преамбули Статуту зазначено, що цей Статут визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, яким присвоєно спеціальні звання, у тому числі керівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.
При цьому в абзаці 2 преамбули Статуту зазначено, що регулювання правового становища державних службовців, що працюють у митних органах, здійснюється з урахуванням вимог Закону № 3723-XII.
Відповідно до статті 21 Статуту порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема, невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.
Згідно зі статтею 22 Статуту до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать: 1) порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників; 2) порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 31 Статуту з метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.
Наказом Державної митної служби України від 13 серпня 2010 року № 918 затверджено Інструкцію про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України (далі - Інструкція).
Пунктом 1.1 Інструкції визначено приводи, підстави, мета, порядок призначення і проведення службового розслідування, прийняття за ним рішень, виконання цих рішень, формування матеріалів службового розслідування у справі, а також права та обов'язки посадових осіб митної служби України під час їх проведення.
Згідно з абзацом 9 пункту 1.2 Інструкції службове розслідування - це комплекс заходів, що здійснюються в межах компетенції відповідно до цієї Інструкції з метою повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин вчинення посадовою особою дисциплінарного або іншого правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, виявлення причин і умов, що сприяли його вчиненню, встановлення наявності (відсутності) вини, її ступеня, а також установлення інших подій, обставин, що потребують з'ясування під час проведення таких заходів. З'ясування обставин порушення трудової дисципліни посадовими особами митної служби здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України, Закону № 3723-XII, Статуту та правил внутрішнього трудового розпорядку митного органу (пункт 1.4 Інструкції).
Системний аналіз спеціальних і загальних норм, наведених у статті 21, частині 1 статті 22, статті 31 Статуту, статтях 14, 17, 30 Закону № 3723-XII, свідчить, що за вчинення посадовими особами митної служби України порушень службової дисципліни, дисциплінарних правопорушень допускається застосування дисциплінарних стягнень, визначених у частині 2 статті 22 Статуту, частині 2 статті 9 Закону № 3723-XII, найбільш суворим з яких є звільнення. У пункті 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби. Саме ж припинення державної служби відбувається у формі звільнення.
Отже, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби. Таким чином, припинення державної служби у зв'язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність державних службовців може бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення державним службовцем достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушення.
Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з митного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарна відповідальність посадових осіб митної служби врегульована спеціальним законодавством, у тому числі й нормами Статуту. Норми Закону № 3723-XII можуть застосовуватися щодо посадових осіб митної служби у тій частині, що не врегульована спеціальним митним законодавством, у тому числі й нормами Статуту, оскільки припинення державної служби на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII є крайнім заходом відповідальності державного службовця за порушення службової дисципліни, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, тому неможливість застосування до посадової особи митної служби дисциплінарних стягнень аж до звільнення з митного органу повинно бути мотивованим.
Розділом 4 Статуту визначено види дисциплінарних стягнень та порядок їх застосування, чітко врегульована процедура їх застосування, внаслідок чого забезпечується належний захист законних прав та інтересів працівників при вирішенні питань їх дисциплінарної відповідальності.
Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов'язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстав припинення державної служби за порушення Присяги, мають бути встановлені внаслідок ретельного службового розслідування, яке регулюється Інструкцією. При цьому необхідно враховувати, що у разі вчинення дисциплінарного правопорушення, наслідком якого може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення з митного органу є санкціями різних рівнів відповідальності, які не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення Присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.
Враховуючи викладене, звільнення позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів та встановлених обставин справи, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України та Чернівецької митниці Міндоходів - залишити без задоволення.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної митної служби України, Чернівецької обласної митниці про скасування наказу від 6 листопада 2012 року № 2559-К в частині припинення перебування на державній службі в митних органах та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та в порядку, визначеними статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Олексієнко М.М.
Рецебуринський Ю.Й.