"03" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/63470/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Латишева Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області
та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року
у справі № 2а-8333/10/1570
за позовом Приватного малого підприємства «Зета»
до 1. Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області),
2. Державної податкової адміністрації в Одеській області
про визнання дій та бездіяльності протиправною, скасування податкових повідомлень-рішень, -
Приватне мале підприємство «Зета» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації в Одеській області (далі - відповідач-2) про: визнання протиправними дій працівників ДПА в Одеській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки і складанню акта документальної перевірки № 67/35-02/22510457 від 17 лютого 2010 року «Про результати документальної перевірки ПМП «Зета» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Сабстрой-НК» за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року; визнання протиправною бездіяльності працівників ДПА в Одеській області щодо невстановлення товарності господарських операцій, здійснених ПМП «Зета» з ТОВ «Сабстрой-НК», ТОВ «Прокс-М», ТОВ «Шерус» та ТОВ «Гамма-Плюс», при проведені перевірки; визнання протиправними (неправомірними) дій працівників ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області щодо прийняття повідомлень-рішень від 01 березня 2010 року № 0000292301/0 та № 0000302301/0, від 07 травня 2010 року № 0000292301/1 та № 0000302301/1, від 01 червня 2010 року №0000292301/2 та №0000302301/2, від 18 червня 2010 року № 0000292301/3 та №0000302301/3 та визнання вище вказаних податкових повідомлень-рішень нечинними.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року було скасовано. Прийнято нову постанову, якою позов був задоволений. Визнано протиправними дії працівників ДПА в Одеській області щодо проведення документальної невиїзної перевірки і складанню акта документальної перевірки від 17 лютого 2010 року. Визнано протиправною бездіяльність працівників ДПА в Одеській області щодо невстановлення товарності господарських операцій при проведенні перевірки. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 01 березня 2010 року № 0000292301/0 та № 0000302301/0, від 07 травня 2010 року № 0000292301/1 та № 0000302301/1, від 01 червня 2010 року №0000292301/2 та №0000302301/2, від 18 червня 2010 року № 0000292301/3.
В касаційній скарзі ДПА в Одеській області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року.
В касаційній скарзі ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року.
У запереченні на касаційну скаргу ПМП «Зета», посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача-1 - ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області його правонаступником - ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 11, пункту 5 частини 6 статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Одеській області від 06 серпня 2009 року по кримінальній справі №201200900015 ДПА в Одеській області була проведена документальна невиїзна перевірка ПМП «Зета» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Прокс-М», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Сабстрой-НК» за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складений акт № 66/35-0207/32727230 від 17 лютого 2010 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені: вимоги пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період, який перевірявся, на загальну суму 488527,00 грн. у тому числі по періодах: за 4 квартал 2006 року - 3741,00 грн., за 1 квартал 2007 року - 2917,00 грн., за 2 квартал 2007 року - 93548,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 38873,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 73072,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 54323 та завищення на суму 648,00 грн.; за 2 квартал 2008 року - 25969,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 103662,00 грн., за 4 квартал 2008 року - 81955,00 грн., за 1 квартал 2009 року - 11115,00 грн.; вимоги підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 390823,00 грн., у тому числі: за грудень 2006 року - 2993,00 грн., за березень 2007 року - 2333,00 грн., за квітень 2007 року - 37210,00 грн., за травень 2007 року - 24157,00 грн., за червень 2007 року - 13472,00 грн., за липень 2007 року - 7931,00 грн., за серпень 2007 року - 16782,00 грн., за вересень 2007 року - 6386,00 грн., за жовтень 2007 року - 22653,00 грн., за листопад 2007 року - 12786,00 грн., за грудень 2007 року - 20084,00 грн., за січень 2008 року - 2324,00 грн., за лютий 2008 року - 17917,00 грн., за березень 2008 року - 25635,00 грн., за квітень 2008 року - 13439,00 грн., за травень 2008 року - 3962,00 грн., за червень 2008 року - 3374,00 грн., за липень 2008 року - 33261,00 грн., за серпень 2008 року - 43202,00 грн., за вересень 2008 року - 3467,00 грн., за жовтень 2008 року - 6127,00 грн., за листопад 2008 року - 48934,00 грн., за грудень 2008 року - 10502,00 грн., за січень 2009 року - 8892,00 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Прокс-М», ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Сабстрой-НК» на підставі усних домовленостей та шляхом обміну документами, оскільки: у матеріалах кримінальної справи № 201200900015 є пояснення громадян ОСОБА_2 (яка значилась засновником та директором ТОВ «Гамма-Плюс» у період до липня 2008 року), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ «Гамма-Плюс» у період з липня 2008 року), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ «Шерус»), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ «Сабстрой-НК»), ОСОБА_6 (який значився засновником та директором ТОВ «Прокс-М»), в яких зазначені фізичні особи пояснили, що зареєстрували вказані товариства на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписували; вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09 ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме за фіктивне підприємництво - створення ТОВ «Прокс-М» з метою прикриття незаконної діяльності; ТОВ «Гамма-Плюс» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зі станом 8 «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням», податкову звітність не подає з травня 2009 року; ТОВ «Шерус» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зі станом 5 «Порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію)», остання податкова звітність товариством була подана 10 листопада 2009 року; ТОВ «Сабстрой-НК» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва зі станом 8 «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; ТОВ «Прокс-М» перебуває на податковому обліку у ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва зі станом «до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; згідно інформаційних баз та відповідно до поданої вказаними суб'єктами господарювання податкової звітності було встановлено, що з моменту створення зазначених підприємств та до даного часу кількість штатних працівників, зареєстрованих у ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус» та ТОВ «Сабстрой-НК», складає 1 особу (директора), у ТОВ «Прокс-М» штатних працівників немає. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Сабстрой-НК», є нікчемними у розумінні положень статті 228 Цивільного кодексу України, а виписані зазначеними контрагентами первинні бухгалтерській документи не дають позивачу права на формування валових витрат та податкового кредиту.
На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення (т.1 арк. справи 53-62), за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін (т.1 арк. справи 63).
01 березня 2010 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000292301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПМП «Зета» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 732791,00 грн., у тому числі: 488527,00 грн. - за основним платежем, 244264,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
01 березня 2010 року ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000302301/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПМП «Зета» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 586235,00 грн., у тому числі: 390823,00 грн. - за основним платежем, 195412,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що: перевірка позивача ДПА в Одеській області була проведена у спосіб, порядку та в межах повноважень, наданих податковому органу законодавством України; висновки ДПА в Одеській області, викладені у акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Сабстрой-НК», є правомірними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказані суб'єкти господарювання не могли виконати такі роботи, оскільки в них відсутні необхідні трудові ресурси та основні фонди, необхідні для виконання зазначених робіт, з урахуванням того, що недотримання податковим органом вимог законодавства під час проведення перевірки (якщо таке й мало місце) не звільняє платника податків від передбаченої чинним законодавством відповідальності за допущені ним порушення вимог податкового та іншого законодавства; позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами факту виконання робіт саме ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Сабстрой-НК», з урахуванням встановлених перевіркою обставин, а також зважаючи на обставини, встановлені у вироку Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: у податкового органу були відсутні підстави для проведення перевірки, оскільки на його запит позивач надав письмові пояснення у порядку та у строки, передбачені законодавством; податковий орган дійшов неправомірного висновку про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки такі висновки спростовуються матеріалами справи; позивач правомірно сформував валові витрати та податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Сабстрой-НК», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість.
Однак, повністю погодитись з такими висновками судів колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість, валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ТОВ «Гамма-Плюс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Прокс-М» та ТОВ «Сабстрой-НК», позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів (які були надані ним на перевірку, що знайшло своє відображення у акті перевірки), виписаних належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, з урахуванням того, що виконані вказаними суб'єктами господарювання роботи були передані позивачем (підрядником) у складі виконаних ним робіт перед його замовниками, що підтверджено відповідними договорами та належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами (т.2 арк. справи 2-105, т.3 арк. справи 2-197, т.4 арк. справи 2-327, т.5 арк. справи 2-89).
В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що: вироком Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09 ОСОБА_6 було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, а саме за фіктивне підприємництво - створення ТОВ «Прокс-М» з метою прикриття незаконної діяльності (т.5 арк. справи 133-135); у матеріалах кримінальної справи № 201200900015 є пояснення громадян ОСОБА_2 (яка значилась засновником та директором ТОВ «Гамма-Плюс» у період до липня 2008 року) (т.5 арк. справи 136-138), ОСОБА_3 (який значився засновником та директором ТОВ «Гамма-Плюс» у період з липня 2008 року) (т.5 арк. справи 139-141), ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ «Шерус»), ОСОБА_5 (який значився засновником та директором ТОВ «Сабстрой-НК») (т.5 арк. справи 145-148), ОСОБА_6 (який значився засновником та директором ТОВ «Прокс-М»), в яких зазначені фізичні особи пояснили, що зареєстрували вказані товариства на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписували; постановою старшого слідчого СВ Овідіопольського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 02 червня 2010 року була порушена кримінальна справа № 79201000051/2 відносно директора ПМП «Зета» ОСОБА_7 за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України (т.5 арк. справи 169-171).
Колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
В свою чергу, колегія суддів вказує, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 02 листопада 2009 року у справі № 1-1363/09, копія якого знаходиться в матеріалах справи, містить напис про те, що він не набрав законної сили.
Також, матеріали справи містять постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 травня 2010 року у справі № 1-1150/10 про прийняття до провадження та призначення до розгляду матеріалів кримінальної справи по обвинуваченню: ОСОБА_8 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358, частинами 1, 2 статті 209 Кримінального кодексу України;ОСОБА_16 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; ОСОБА_9 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; ОСОБА_10 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України; ОСОБА_11 у скоєнні злочинів, передбачених частинами 1, 2 статті 358 Кримінального кодексу України; ОСОБА_12 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_3 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_13 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_14 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України; ОСОБА_15 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (т.5 арк. справи 217-220), проте суди попередніх інстанцій не перевірили, чи був постановлений вирок, або інше процесуальне рішення у цій кримінальні справі щодо вчинення (не вчинення) вказаними особами злочинів, у скоєнні яких їх було обвинувачено.
Крім іншого, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували обставини щодо надання ОСОБА_4 (який значився засновником та директором ТОВ «Шерус») пояснень про те, що він зареєстрував ТОВ «Шерус» на прохання малознайомих та незнайомих осіб за винагороду без мети здійснювати підприємницьку діяльність, документів фінансової та податкової звітності, а також інших документів не підписував.
Колегія суддів вказує, що вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової адміністрації в Одеській області та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 січня 2011 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна