24 лютого 2016 року м. Київ К/9991/35118/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Кочан В.М., Пасічник С.С.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р. у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування постанови, -
У жовтні 2011 року ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до суду з позовом про скасування постанов про стягнення виконавчого збору від 30.09.2011р. та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 30.09.2011р. у виконавчому провадження ВП №27767341.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Відповідно до частиною 1 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.
Згідно частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.
Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.
В ході розгляду справи судами встановлено, що постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у Львівській області від 22.07.2011р. відкрито виконавче провадження ВП №27767341 з виконання виконавчого листа №2а-1099/10, виданого 14.07.2011р. Кам'янка-Бузьким районним судом Львівської області про стягнення з позивача на користь ОСОБА_1 1000 грн. моральної шкоди. Позивачу надано строк для добровільного виконання рішення суду до 29.07.2011р.
У наданий державним виконавцем строк судове рішення позивачем виконано не було.
Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у Львівській області від 30.09.2011р. ВП №.27767341 за невиконання у наданий строк виконавчого листа з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 100 грн.
Постановою державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУ юстиції у Львівській області від 30.09.2011р. ВП №.27767341 з боржника стягнуто витрати на проведення виконавчих дій у розмірі 30, 61 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що у наданий строк позивачем рішення суду виконано не було, причини невиконання судового рішення визнані неповажними, а тому постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій прийняті відповідачем в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
З висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог в частині скасування постанови про стягнення виконавчого збору колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів в цій частині не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивачем у встановлений йому строк рішення суду виконано не було, оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій прийняті відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про відмову у задоволенні позову.
Крім того, посилання позивача в обгрунтування касаційної скарги на те, що виконавчий збір не підлягає стягненню, оскільки виконувалося судове рішення про компенсацію моральної шкоди внаслідок нездійснення перерахунку пенсії, що є періодичним платежем, є безпідставним, оскільки у виконавчому листі №2а-1099/10 не передбачалося стягнення платежів, натомість зобов'язано боржника вчинити певні дії - компенсувати моральну шкоду, тобто мало місце виконання рішення зобов'язального характеру.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та постановлено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.11.2011р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.М. Кочан
С.С. Пасічник