"03" лютого 2016 р. м. Київ К/9991/64830/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Латишева Л.П.,
за участю:
представника позивача - Купка І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Господарь»
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року
у справі № 2а-5787/09/1570
за позовом Приватного підприємства «Господарь»
до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне підприємство «Господарь» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі міста Одеси (далі - відповідач) про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2007 року № 0000602350/0.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року було залишено без змін.
В касаційній скарзі ПП «Господарь», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засідання представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
02 квітня 2007 року між ПП «Господарь» (постачальником) та ПП «Добродій» (покупцем) був укладений договір поставки № 02/04-2007, відповідно до умов якого (в редакції додаткової угоди від 02 квітня 2007 року) постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти і оплатити товари народного споживання і продукцію виробничо-технічного призначення (товар) окремими партіями згідно письмової заявки покупця протягом двох календарних днів з моменту перерахування покупцем на поточний рахунок постачальника грошових коштів згідно виставленого постачальником рахунку і цього договору (пункт 1.1 статті 1) (т.1 арк. справи 40-41).
16 квітня 2007 року ПП «Добродій» направив на адресу позивача заявку за вих. №16/04-1 про поставку товару згідно наведеного у заявці переліку (т.1 арк. справи 42), а позивач виставив ПП «Добродій» рахунок-фактуру № 002 від 16 квітня 2007 року на суму 3181830,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 530305,00 грн.) (т.1 арк. справи 43).
У період з 18 по 24 квітня 2007 року ПП «Добродій» перерахувало на рахунок позивача попередню оплату за товару у сумі 3181830,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість 530305,00 грн.), що підтверджується банківськими виписками (т.1 арк. справи 57-59), а позивач, в свою чергу, виписав на користь ПП «Добродій» податкові накладні: № 0025 від 23 квітня 2007 року на загальну суму 164000,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 27333,33 грн., № 0026 від 24 квітня 2007 року на загальну суму 3017830,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 502971,67 грн.) (т.1 арк. справи 46-47).
Виходячи з дати першої з подій (дати зарахування коштів на рахунок), позивач включив до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2007 року податок на додану вартість у сумі 530305,00 грн. (рядок 1 колонка Б) (т.1 арк. справи 139-140).
03 травня 2007 року ПП «Добродій» звернулось до позивача із претензією за вих. № 82, у якій повідомило про те, що відмовляється від договору поставки № 02/04-2007 від 02 квітня 2007 року у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань по вказаному договору, з огляду на що просило повернути у термін до 10 червня 2007 року перераховану позивачу передоплату у сумі 3181830,00 грн. (т.1 арк. справи 45).
Листом від 04 травня 2007 року ПП «Господарь» повідомило ПП «Добродій» про те, що не заперечує стосовно повернення покупцю (ПП «Добродій») грошових коштів у розмірі 3181830,00 грн., оскільки ПП «Добродій» відмовилось від договору (т.1 арк. справи 44).
У період з 07 по 30 травня 2007 року позивач повернув ПП «Добродій» грошові кошти на загальну суму 2289100,00 грн. (у тому числі податок на додану вартість - 381516,67 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 60-65).
Також, 30 травня 2007 року позивач виписав розрахунок № 1 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 24 квітня 2007 року № 0026 за договором від 02 квітня 2007 року № 02/04-2007, згідно з яким провів коригування своїх податкових зобов'язань на загальну суму 381516,67 грн. (т.1 арк. справи 66).
У зв'язку з викладеним, у рядку 8 «Коригування на основі попередніх звітних періодів (+ чи -)» податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року позивач задекларував суму «-» 381517,00 грн. (до зменшення) (т.1 арк. справи 48-49). Також, позивачем був доданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2007 року (т.1 арк. справи 50).
20 липня 2007 року ПП «Господарь» подало до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2007 року, у якій підприємство звітувало з такими показниками: усього податкових зобов'язань - 524107,00 грн. (рядок 9); усього податкового кредиту - 892518,00 грн. (рядок 17); різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду склала від'ємне значення - 368411,00 грн. (рядок 18.2); залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду - 368411,00 грн. (рядок 23); у рядку 25 податкової декларації позивач вказав суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, 442828,00 грн. (рядок 25), в тому числі на рахунок платника у банку - 442828,00 (рядок 25.1); у рядку 26 позивач відобразив залишок відємного значення, якийц після бюджетного відшкодування включається до складу податковог окредиту наступного податкового періоду, 96764,00 грн. (рядок 26). Разом з декларацією позивачем був поданий розрахунок суми бюджетного відшкодування і заява про повернення суми бюджетного відшкодування (т.1 арк. справи 52-56).
ДПІ у Малиновському районі м. Одеси провела позапланову виїзну перевірку ПП «Господарь» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника банку по декларації за червень 2007 року, за результатами якої був складений акт № 100/23-210/31390566 від 09 жовтня 2007 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за червень 2007 року на 284753,00 грн.
Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року, яке по декларації складає 539592,00 грн., за рахунок включення в податкові зобов'язання травня 2007 року суми коригування на основі попередніх звітних періодів («-» 381517,00 грн.), які не можуть враховуватись при бюджетному відшкодуванні. У з в'язку з цим, сума податкових зобов'язань травня 2007 року без урахування суми коригування повинна становити 286445,00 грн., а значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року повинна становити 158075,00 грн. При цьому, при перевірці правильності визначення від'ємного (позитивного) значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2007 року та за червень 2007 року податковим органом не було встановлено відхилень між даними платника та даними перевірки.
15 жовтня 2007 року ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000602350/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зменшила ПП «Господарь» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за червень 2007 року на 284753,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акту перевірки не були спростовані позивачем належними та допустимими доказами.
Однак, погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Отже, сам факт виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість під час здійснення попередньої оплати підтверджує набуття одержувачем платежу статусу постачальника (продавця) товарів, а особою, яка здійснює такий платіж, - статусу отримувача (покупця) таких товарів для цілей застосування Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктом 7.3.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари постачальником (ПП «Господарь») нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість та виписується податкова накладна, яка дає право покупцю (ПП «Добродій») на податковий кредит.
Відповідно до пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.
Підпунктом 4.5.1 пункту 4.5 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів вказує, що Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок постачальника (ПП «Господарь») зменшити суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок (травня 2007 року), і не передбачено обов'язку платника податку коригувати від'ємне значення попереднього періоду (травня 2007 року) у випадку повернення попередньої оплати у наступному податковому періоді.
Разом з цим, судами попередніх інстанцій не була надана належна оцінка обставинам справи та вказаним вище правовим нормам.
В свою чергу, матеріали справи містять декларацію з податку на додану вартість за квітень 2007 року, у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту» у колонці Б якої вказана загальну сума податку на додану вартість 7501967,00 грн., проте не містять реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2007 року, що не дає можливості перевірити та достовірно встановити факт включення позивачем до складу податкових зобов'язань квітня 2007 року податку на додану вартість за податковими накладними № 0025 від 23 квітня 2007 року та № 0026 від 24 квітня 2007 року, виписаними на користь ПП «Добродій», коригування яких було здійснене позивачем у травні 2007 року згідно розрахунку № 1 від 30 травня 2007 року. Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт включення позивачем до складу податкових зобов'язань квітня 2007 року податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Добродій» матеріали справи також не містять.
Вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом.
Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Господарь» задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна