29 лютого 2016 року м. Київ К/800/5266/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги громадянина Афганістану ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі за позовом громадянина Афганістану ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року позов громадянина Афганістану ОСОБА_2 було залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем було правомірно прийнято рішення про відмову в наданні статусу біженця, оскільки позивач не переслідувався урядом Узбекистану (де проживає його сім'я) чи урядом Афганістану, не був причетний до політичних партій, не приймав участь у політичному житті, як країни походження Афганістану так і Узбекистану, до інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які пов'язані із расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами не причетний.
Крім того, відсутні докази, які б підтверджували факт переслідування позивача вказаними у Конвенції про статус біженців 1951 року ознаками.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції було залишено без змін.
У касаційній скарзі громадянин Афганістану ОСОБА_2 не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обгрунтування своєї касаційної скарги зазначає, що безпечна ситуація в країні походження є неконтрольованою, практикується загальнопоширене насильство в умовах внутрішнього конфлікту та систематичне порушення прав людини, а отже відправлення його до Афганістану буде порушенням статті 3 Європейської Конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Ознак необґрунтованого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в касаційній скарзі не зазначено та викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Крім того, доводи та зміст касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права, які відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для зміни чи скасування рішень.
З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою громадянина Афганістану ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2016 року у справі за позовом громадянина Афганістану ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя М.М. Заїка