25 лютого 2016 року м. Київ К/800/48212/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Квант" до Запорізької митниці Міндоходів визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів (далі - Запорізька митниця) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року
У квітні 2012 року ТОВ "Квант" в Запорізькому окружному адміністративному суді пред'явило позов до Запорізької митниці визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22 лютого 2012 року №112000003/2012/000306/1;
- зобов'язати Запорізьку митницю визначити митну вартість імпортованих на митну територію України товарів, вказаних в рішенні про визначення митної вартості товарів від 22 лютого 2012 року №112000003/2012/000306/1 за методом 1 визначення митної вартості товарів, передбаченим статтями 266, 267 Митного кодексу України, - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року, залишеною без зміни ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької митниці про визначення митної вартості товарів від 22 лютого 2012 року №112000003/2012/000306/1.
В інший частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Запорізька митниця подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 20 жовтня 2011 року між Компанією "Pengyu Group (H.K) Company Limited" (Постачальник) та ТОВ "Квант" (Покупець) укладений контракт №7753194/11/VN, за умовами якого продавець зобов'язується поставляти з моменту підписання Контракту і до кінця 2012 року на погоджених умовах, а Покупець приймати та оплачувати вогнетривку та іншу продукцію, що надходить, в кількості і за цінами згідно специфікацій (додатків), що є невід'ємною частиною цього Контракту.
20 жовтня 2011 року сторонами був підписаний додаток № 1 до Контракту від 20 жовтня 2012 року № 7753194/11/VN на постачання вогнетривкої продукції.
07 листопада 2011 року між ТОВ "Квант" (Замовник) та "Damco Eastern Europe ApS" (Перевізник) був укладений договір № VN-888/12 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторговельних вантажів, предметом договору є міжнародне морське, авіаційне та інтермодальне перевезення зовнішньоторговельних вантажів Замовника. Поставка здійснювалась відповідно до коносаменту від 23 листопада 2011 року DMCQHSK0188348.
Зазначений у додатку №1 до Контракту від 20 жовтня 2011 року №7753194/11/VN товар був заявлений ТОВ "Квант" для митного оформлення за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 18 січня 2012 року №112000009/2012/000324.
ТОВ "Квант" при декларуванні товару визначено його митну вартість відповідно до статей 266, 267 Митного кодексу України у розмірі відповідно до ціни договору (метод визначення митної вартості № 1): ціна товару 541 долар США - 4322,48 грн. та визначена декларантом митна вартість товару 741 долар США - 5920,46 грн., з урахуванням транспортних витрат.
Запорізькою митницею прийнято рішення від 22 лютого 2012 року №112000003/2012/000306/1 про визначення митної вартості товару за методом № 6 (резервним), яким відкоригована загальна митна вартість товару і визначена у розмірі 1950 доларів США - 15 568,80 грн.
Підставою для прийняття рішення послужив висновок у графі 33 рішення: "Відмова від подання декларантом додаткових документів у повному обсязі, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження (Постанова КМУ від 20 грудня 2006 № 1776). Метод визначення митної вартості №1 неможливо застосувати у зв'язку із відмовою декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару у повному обсязі. З декларантом проведено консультацію, за результатами якої прийнято рішення про неможливість застосування методів визначення митної вартості № 2, 3, у зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, відповідно до статей 268, 269 Митного кодексу України. При визначенні митної вартості застосована наявна у митного органу інформація щодо митної вартості товарів. Застосовано метод визначення митної вартості № 6 у відповідності з вимогами статті 273 Митного кодексу України. ВМД від 30 січня 2012 року №110070000/2012/301292; ВМД від 18 січня 2012 року №700000011/2012/163; ВМД від 21 лютого 2012 року №700200000/2012/950".
Задовольняючи частково позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем надано повний пакет необхідних документів відповідачу для підтвердження вартості придбаного позивачем товару та для заявленої позивачем до митного оформлення митної вартості товару, в зв'язку з чим посилання відповідача та той факт, що позивачем не надано всі документи на їх вимогу, не прийнято до уваги, оскільки позивач об'єктивно не мав можливості надати такі документи через їх відсутність.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 259 Митного кодексу України (2002 року, у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (далі - Порядок № 1766), яким визначено, що визначення митної вартості - сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено частиною другою статті 265 Митного кодексу України, митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Відповідно до статті 88 Митного Кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Пунктом 7 Порядку № 1766 передбачено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 1766 відомості, на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. Декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми-виробника товару; калькуляція фірми-виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.
З матеріалів справи вбачається, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару надано пакет документів, які у повному обсязі підтверджують вартість товару.
Крім того, із затребуваних додаткових документів позивачем для підтвердження митної вартості товару митному органу були надані лише копії первинних бухгалтерських документів (рахунків), згідно з якими товар було знято з обліку (балансу) виробником.
При цьому колегія суддів вважає вірним посилання судів попередніх інстанцій на те, що позивач об'єктивно не мав можливості надати витребувані документи через їх відсутність, оскільки такі документи є внутрішніми документами виробника і умовами контракту не передбачено надання таких документів ТОВ "Квант". Митницею не доведено, яким чином відсутність (чи наявність) бухгалтерських документів (рахунків), згідно з якими товар було знято з обліку (балансу) виробником, мала б впливати на правильність визначення митної вартості товару за першим методом визначення митної вартості товару.
Подані позивачем документи відповідають вимогам Порядку № 1766.
Надані відповідачу документи містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували заявлену позивачем митну вартість товару саме за ціною договору, на підставі якого цей товар імпортується (перший метод), а тому є достатніми для митного оформлення товару за визначеним позивачем методом. Відповідно, визначення митної вартості товарів, які імпортувалися позивачем, мало бути здійснено за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність і необґрунтованість відмови Запорізької митниці у митному оформленні імпортованого позивачем товару та самостійного визначення відповідачем митної вартості товару за шостим резервним методом визначення митної вартості товару.
Судами прийнято обґрунтоване рішення про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 червня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант" до Запорізької митниці Міндоходів визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.