25 лютого 2016 року м. Київ К/800/30590/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі,
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року,
У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів та підрозділів ГУ МВС» від 24 січня 2015 року № 184 в частині накладення на заступника начальника слідчого відділення Личаківського РВ Львівського міського управління ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади; визнання протиправним та скасування наказу відповідача «По особовому складу» від 20 лютого 2015 року № 95 о/с в частині звільнення позивача з посади; поновлення на посаді заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області; зобов'язання відповідача надати звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на незаконність оскаржуваних наказів відповідача про звільнення її з посади, оскільки вони прийняті без проведення всебічного та об'єктивного службового розслідування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області від 24 січня 2015 року №184 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів та підрозділів ГУМВС» в частині накладення на заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області капітана міліції ОСОБА_4 дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській області від 20 лютого 2015 року №95 о/с «По особовому складу» в частині увільнення ОСОБА_4 з посади заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.
Поновлено ОСОБА_4 на посаді заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 01 березня 2015 року.
Зобов'язано ГУ МВС України у Львівській області, у відповідності до ст. 267 КАС України, подати до Львівського окружного адміністративного суду у строк до 30 квітня 2015 року звіт про виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.
У касаційній скарзі ГУ МВС України у Львівській області просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків судів обставинам справи. Зазначає, що судами не прийнято до уваги функціональні обов'язки позивача та не враховано, що позивачем не надано доказів особистого проведення роботи щодо ознайомлення особового складу слідчого відділу та дотримання слідчими вимог законодавства України. Зазначає, що перед зверненням до суду позивач повинна була оскаржити дії посадових осіб ГУ МВС України у Львівській області до вищестоящих службових осіб чи органу.
В запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_4 просить залишити судові рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 перебуває на службі в органах внутрішніх справ з серпня 2005 року, а з березня 2014 року обіймає посаду заступника начальника слідчого відділення Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області.
23 січня 2015 року о 20:10 год. біля Приміського вокзалу на вул. Городоцькій у м. Львові працівниками УСБУ у Львівській області та УВБ у Львівській області ДВБ МВС України в межах розслідування кримінального провадження № 42015140000000010, розпочатого прокуратурою Львівської області за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 14 Кримінального кодексу України, під час отримання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США у громадянина ОСОБА_5 за не притягнення його до кримінальної відповідальності було затримано старшого слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_6
За фактом розпочатого кримінального провадження та затримання старшого слідчого ОСОБА_6 ГУ МВС України у Львівській області проведено службове розслідування, за результатами якого складено висновок від 24 січня 2015 року.
Службовим розслідуванням встановлено, що старшим слідчим ОСОБА_6. розслідувалось кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 03 січня 2015 року за № 12015140040000035, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 342 КК України, за фактом вчинення громадянином ОСОБА_5 опору працівникам ДАІ м. Львова, що мало місце 02 січня 2015 року на Митній площі у місті Львові.
Згідно з висновком службового розслідування старший слідчий ОСОБА_6., отримавши матеріали щодо вчинення опору працівникам ДАІ громадянином ОСОБА_5, 03 січня 2015 року вніс до ЄРДР завідомо неправдиву інформацію про скоєння кримінального правопорушення невідомими особами, а у подальшому вимагав у громадянина ОСОБА_5 за не притягнення його до кримінальної відповідальності за скоєння даного правопорушення неправомірну вигоду в сумі 2000 доларів США, під час отримання якої був затриманий працівниками УСБУ у Львівській області та УВБ у Львівській області ДВБ МВС України.
За наведених обставин, 24 січня 2015 року ГУ МВС України у Львівській області прийнято наказ № 184 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників органів та підрозділів ГУ МВС», пунктом 2 якого звільнено ОСОБА_4 із займаної посади на підставі статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України за відсутність дієвого повсякденного контролю за службовою діяльністю підпорядкованих працівників, зокрема, суворим дотриманням законності при розслідуванні кримінальних проваджень, що призвело до надзвичайної події, належним оформленням та порядком зберігання речових доказів.
20 лютого 2015 року відповідачем прийнято наказ «По особовому складу» № 95 о/с, яким позивача призначено на посаду старшого слідчого СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, увільнивши її від посади заступника начальника СВ Личаківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області з 01 березня 2015 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що висновок службового розслідування в частині, що стосується ОСОБА_4, не містить жодних відомостей про наявність причинного зв'язку між діями позивача та скоєним майором міліції ОСОБА_6 проступком та їх наслідками; відомостей про вимоги законодавства або посадових обов'язків, які було порушено позивачем. Суд зазначив, що факт відсутності з боку позивача дієвого повсякденного контролю за належним оформленням та порядком зберігання речових доказів даними службового розслідування не підтверджено, крім того, сам проступок, за результатами якого було призначене службове розслідування, мав місце в неробочий час та поза межами Личаківського РВ ЛМУ ГУМВС; обґрунтованих доказів того, що позивач знала або могла знати про злочинні наміри ОСОБА_6 в матеріалах розслідування не зібрано.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту встановлено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Крім того, попередня поведінка особи та її ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків повинні підтверджувати, що накладене стягнення забезпечить необхідний рівень службової дисципліни.
Суди правильно зазначили, що матеріали службового розслідування не містять жодних обґрунтованих відомостей про наявність причинного зв'язку між діями позивача і скоєним майором міліції ОСОБА_6 проступком та їх наслідками, так як і не містять посилань на положення законодавства, які було порушено позивачем.
Як вбачається із послужного списку ОСОБА_4, за час проходження служби в органах внутрішніх справ вона була неодноразово заохочена, до дисциплінарної відповідальності не притягувалася, жодне з передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ стягнення до неї не застосовувалось.
У свою чергу, в матеріалах справи відсутні відомості, які б свідчили про попередню протиправну чи незадовільну поведінку позивача, про її негативне ставлення до виконання своїх службових та функціональних обов'язків, або ж незадовільний рівень кваліфікації.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів вважає, що під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади факт скоєння ОСОБА_4 дисциплінарного проступку, за який її було притягнуто до дисциплінарного відповідальності, під час службового розслідування не доведено.
Викладені в касаційній скарзі доводи відповідача про відсутність доказів особистого проведення позивачем заходів щодо дотримання слідчими особового складу вимог законодавства України та інші доводи, наведених обставин не спростовують.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді: Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.