25 лютого 2016 року м. Київ К/800/62147/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого, суддіГорбатюка С.А.
СуддівМороз Л.Л.
Шведа Е.Ю.
провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Старко Київ" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень за касаційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року
У квітні 2013 року ТОВ "Старко Київ" у Окружному адміністративному суді міста Києва пред'явило позов до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень.
Просило:
- визнати протиправними дії Харківської митниці Міністерства доходів і зборів України щодо відмови у застосуванні митної вартості, заявленої за першим (основним) методом митної вартості товару - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
- визнати недійсною картки відмови у прийнятті декларації, митному оформленні товару від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/00400;
- скасування рішення про коригування митної вартості від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/300257/2.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року, залишеною без змін Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, позовні вимоги частково задоволено.
Рішення від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/300257/2 та картку відмови від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/00400 скасовані.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Фірмою SIA "Starco Eastern Group" (Латвія) (Продавець) і позивачем (Покупець) укладено договір №SK-SEG-01/2011 від 23 січня 2012 року, згідно з яким Продавець продає, а Покупець купує шини, камери і запасні частини (колеса) для несамохідних транспортних засобів (Товар), номенклатура, ціна і кількість яких вказано в рахунках - додатках до цього договору, що є невід'ємними його частинами.
На підставі вказаного договору та згідно з рахунком Фірми SIA "Starco Eastern Group" від 01 березня 2013 року № 313088 до нього позивачем придбано товар (шини пневматичні, камери резинові, колесо стальне, ступиця), визначеної номенклатури, кількості і ціни, на загальну вартість 21 035,50 Євро.
Даний товар і відповідні товаросупровідні документи подано до митного оформлення згідно з вантажною митною декларацією (далі - ВМД) від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/154140 та задекларовано його митну вартість відповідно до статті 58 Митного кодексу України за першим методом (за ціною договору) у розмірі 233 213,84 грн., яка складається з контрактної вартості товару в сумі 21 035,50 Євро (219 149,44 грн.) та транспортних витрат в сумі 1 350 Євро (14 064,40 грн.).
На підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною договору позивач надав:
- ДМВ від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/154140;
- зовнішньоекономічний договір від 23 січня 2012 року № SK-SEG-01/2011 з додатковими угодами до нього;
- комерційний інвойс від 01 березня 2013 року № 313088 на суму 21 035 Євро;
- міжнародну товарно-транспортну накладну СМR LV-000722 від 01 березня 2013 року;
- транспортний документ на перевезення САRNET ТІR ХZ67922424 від 01 березня 2013 року;
- транспортний документ на перевезення Кravas Тrаnsportesanas pasutijums - Ligums Nr. від 27 лютого 2013 року № 142/13;
- довідку про транспортні витрати від 04 березня 2013 року № 04/142.13 - І на суму 1550 Євро (у тому числі: 1350 Євро по маршруту Рига (Латвія) - кордон України, 200 Євро по маршруту кордон України - смт Чабани (Україна));
- експортну декларацію 13 LV 00021020250994 на суму 21 035,50 Євро;
- пакувальний лист від 01 березня 2013 року № 313088;
- договір доручення від 14 червня 2012 року № 03-12/ХН;
- договір від 24 січня 2012 року № SK-TL S-01/2012 транспортно-експедиційного обслуговування при перевезенні вантажів автомобільним транспортом;
- рішення органу з сертифікації від 04 березня 2013 року № 185/20-Л (код документа 9000)
Судом встановлено, що відповідачем скориговано митну вартість товарів позицій № 1 і № 10 та визначено її на наступному рівні: товар №1 - 1410,53 Євро, товар № 10 - 980,53 Євро, про що прийнято рішення від 06 березня 2013 № 100270000/2013/300257/2 про коригування митної вартості товарів.
Як зазначено в графі 33 цього рішення, його прийнято у зв'язку з тим, що надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності), а наявна у митного органу інформація щодо митної вартості товарів призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів. Визначена митним органом митна вартість ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення яких вже здійснено (МД від 22 січня 2013 року № 100270000/2013/149470, від 05 березня 2013 року № 11010000/2013/206412).
Відповідачем також винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06 березня 2013 року № 100270000/2013/00400, оскільки прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, що потребує подання нової ВМД.
Судом встановлено, що виходячи з митної вартості, визначеної відповідачем, позивач подав нову ВМД від 07 березня 2013 року № 100270000/2013/154218, на підставі якої здійснено митне оформлення, а товар випущений у вільний обіг.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, який імпортується на митну територію України.
Задовольняючи позов суди першої та апеляційної інстанццій виходили з того, що ТОВ "Старко Київ" до митного органу подало всі документи, які необхідні для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Належними документами, наявними в матеріалах справи, підтверджено ціну товару, який імпортований позивачем на митну територію України на підставі контракту від 23 січня 2012 року, а відповідач не надав таких доказів та не довів, що митна вартість товару, заявлена позивачем, нижче вартості товару та вартості ідентичних та подібних товарів, оформлених іншими митницями України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками судів.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, митний, орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною третьою статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно із частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1-им методом визначення митної вартості товару, митний орган послався на наявність сумніву в правильному визначенні заявленої митної вартості та на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів. Відповідно до положень Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Окрім того, в рішенні про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.
Щодо посилання скаржника на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України стосовно іншої вартості подібних товарів, то, як правильно зазначили суди, самі по собі відомості згаданої системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості, за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.
Водночас, митниця може витребувати, а декларант зобов'язаний надати лише ті документи, які здатні такі сумніви усунути. При цьому законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Однак всупереч вказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати, чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем для митного оформлення товару були надані митному органу належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх данні піддаються обчисленню, тоді як митним органом не підтверджено, що додаткові документи, які ним були витребувані, є необхідними для визначення митної вартості задекларованих товарів.
Судові рішення у цій справі є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.
Доводи касаційної скарги правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старко Київ" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішень - без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Судді Горбатюк С.А.
Мороз Л.Л.
Швед Е.Ю.