25 лютого 2016 року м. Київ К/800/35862/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (судді-доповідача),
Головчук С.В.
Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_4 до Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, директора Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсною постанови про накладення адміністративного стягнення
за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року,
встановив:
У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, директора Львівської міської виконавчої дирекції Львівського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання постанови № 160 від 11 червня 2013 року такою, що не відповідає вимогам статті 40 Конституції України та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, необґрунтованою та недійсною; визнання дій відповідача щодо неприйняття до уваги при складанні постанови всіх письмових заперечень, пояснень та правових аргументів позивача та не відображення їх в описі обставин справи такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та недійсними (нікчемними).
Постановою Городоцького районного суду Львівської області від 09 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Городоцького районного суду Львівської області від 09 жовтня 2013 року з тих підстав, що згідно приписів частини 2 статті 171-2 КАС України постанова суду першої інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
23 квітня 2015 року позивач звернувся до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року за нововиявленими обставинами, в обґрунтування якої послався на те, що рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року № 3-рп/2015 положення частини 2 статті 171-2 КАС України визнано нечинними.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року заяву позивача залишено без задоволення.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 09 липня 2015 року, а справу направити до Львівського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та обмеження його конституційного права на судовий захист.
В запереченні на касаційну скаргу Львівське обласне відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить відмовити в задоволенні касаційної скарги і залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 06 листопада 2013 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положення частини 2 статті 171-2 КАС України втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, а тому рішення судів, прийняті до 08 квітня 2015 року, апеляційному оскарженню не підлягають.
Ухвала суду апеляційної інстанції від 06 листопада 2013 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, про перегляд якої позивач звернувся із заявою до апеляційного суду, постановлена на підставі частини 2 статті 171-2 КАС України, згідно з якою рішення місцевого загального суду як адміністративного суду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 квітня 2015 року N 3-рп/2015 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 2 статті 171-2 КАС України.
В силу статті 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.
Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 245 КАС України підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.
Суд апеляційної інстанції не обговорив питання про застосування зазначеної норми закону до спірних правовідносин і не дав ніякої правової оцінки доводам ОСОБА_4 про наявність нововиявленої обставини.
Відповідно до частини 1 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Скасувати ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2015 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.