18 лютого 2016 року м. Київ К/800/23726/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії,
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області звернулась до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання допустити фахівця Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області до проведення перевірки на об'єкті, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовано неможливістю проведення позапланової перевірки відповідача у зв'язку з не допуском відповідачем перевіряючих на об'єкт перевірки.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області не доведено факту не допуску перевіряючих на об'єкт перевірки.
Колегія суддів, погоджуючись із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.
Відповідно до частини першої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Порядок №553).
Згідно з частиною четвертою статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 11 Порядку №553 посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.
Відповідно до пункту 14 Порядку №553 суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, зобов'язаний: допускати посадових осіб інспекції до проведення перевірки за умови дотримання порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю; виконувати вимоги інспекції щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; подавати документи, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю. У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб інспекції до проведення перевірки складається відповідний акт.
Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність суб'єктів містобудування за недопущення посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, на об'єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій, невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (п.п.1, 2 ч.6 ст.2).
Отже, позивач не позбавлений можливості належного реагування у разі виявлення порушень у сфері містобудівної діяльності, зокрема щодо винесення припису з вимогами про усунення порушень, накладення штрафу тощо.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2014 року у справі №805/13715/13 визнано протиправними та скасовано постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про накладення на відповідача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 10.09.2013 №№225, 226, 227, 228, 229 та від 12.09.2013 №232, 233, 234, 235, 236 у зв'язку з не доведеністю з боку Інспекції факту вчинення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушення пункту 1 частини четвертої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" в частині не допуску посадової особи Інспекції до проведення позапланової перевірки.
У свою чергу, аналізуючи позицію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області щодо наявності підстав для постановлення судового рішення про зобов'язання суб'єкта містобудівної діяльності допустити позивача до проведення перевірки, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.
Підпунктом 18 пункту 5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 439/2011, передбачено право Держархбудінспекції України для виконання покладених на неї завдань в установленому порядку здійснювати претензійно-позовну роботу, звертатися до суду з позовами щодо захисту своїх прав та законних інтересів, а також інтересів держави з питань державного архітектурно-будівельного контролю та контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 09.10.2012 у справі №21-177а12, суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.
Враховуючи зазначене, зважаючи не те, що законом не передбачено випадків, відповідно до яких органи державного архітектурно-будівельного контролю можуть звертатися до суду з позовом про зобов'язання суб'єкта містобудування допустити уповноважених осіб на об'єкт для проведення перевірки, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, обрала не передбачений законом спосіб захисту та забезпечення виконання покладених на неї законом повноважень.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: