25 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Саліхова В.В.
суддів - Прокопчук Н.О., Шкоріної О.І.
при секретарі: П'ятничук В.Г.
за участю:
представника позивача Кормушиної О.І.
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 на заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Солом'янська районна в м. Києві державна адміністрація, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні житлом, виселення та вселення,
У квітні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та з урахуванням уточнених позовних вимог просив усунути йому перешкоди в користуванні кім. 11 квартири АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_2 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з їх особистими речами з зазначеної кімнати та вселити позивача у спірне житлове приміщення.
Заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.09.2015 позов задоволено. Усунуто перешкоди в користуванні кімнатою АДРЕСА_5 ОСОБА_6 Виселено ОСОБА_2 разом з залежною від неї неповнолітньою донькою ОСОБА_4, ОСОБА_5 з вказаної кімнати без наданя іншого житлового приміщення. Вселено ОСОБА_6 в кімнату АДРЕСА_5. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_2та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 витрати на оплату судового збору в сумі 243,60 грн.
Справа № 760/9109/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/37/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Лазаренко В.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неповне та неправильне встановлення судом обставин справи, дослідження доказів та їх оцінку, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що для виселення з житла разом з неповнолітніми дітьми потрібна згода органу опіки та піклування. Зазначила, що судом неправомірно було застосовано ст. 116 ЖК.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановленому законом порядку набув права користування спірним житловим приміщенням, в той час як відповідачі продовжують самоправно його займати та чинять перешкоди позивачу у здійсненні ним права користування.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено при розгляді справи в суді першої інстанції, що кімната 11 у комунальній квартирі за адресою АДРЕСА_3, яка належить Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва, була передана у користування ОСОБА_9 на родину з 2-х осіб відповідно до договору (найму) оренди житлового приміщення №3 для тимчасового проживання на 12 місяців - з 01.01.2008 до 31.12.2008. Згідно пункту 1.7. розпорядження Солом'янської районної в м. Києві ДА «Про продовження терміну дії договорів найму (оренди) на кімнати у будинках комунальної власності АДРЕСА_1» від 17.12.2008 №2142 строк указаного договору між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради та ОСОБА_9 було продовжено до 31.12.2011. Після закінчення в 2011 році строку дії договору (найму) оренди спірного житлового приміщення, вказаний договір продовжений не був. 26.12.2013 Солом'янською РДА в м. Києві на підставі розпорядження від 25.12.2013 №840 ОСОБА_6 видано ордер серії Б №018668 на право зайняття житлового приміщення житловою площею 18,50 кв. м, яке складається з однієї кімнати у комунальній квартирі за адресою АДРЕСА_4 кімн. 11 (а. с. 9). Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.06.2015, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ДА, ОСОБА_6 про визнання вищевказаного ордеру недійсним, зобов'язання укласти договір найму житлового приміщення. Позивач ОСОБА_6 зареєстрований в спірному житловому приміщенні з 28.12.2013. Відповідач та її діти в спірній кімнаті ніколи не були зареєстровані. (а. с. 10). Враховуючи те, що позивач набув право користування спірним житловим приміщенням, але не може їм користуватися, звернувся до суду з відповідним позовом.
Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України, держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до п. 5 ст. 12, ст.ст. 31, 43 ЖК України жилі приміщення в будинках державного і громадського жилого фонду надаються громадянам у встановленому законодавством порядку. В тому числі з додержанням черговості.
Згідно ч. 2 ст. 810 ЦК Українипередбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.
Таким чином, відносини, які виникають у зв'язку з наймом житла, що перебуває у державній або комунальній власності, регулюються Житловим кодексом України та іншими актами житлового законодавства (частина перша статті 3 ЖК України).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.
Матеріали справи свідчать, що підставою заселення відповідача для тимчасового проживання у спірне приміщення було розпорядження Солом'янської РДА в м. Києві «Про надання громадянам житлової площі у будинках АДРЕСА_1» від 28.01.2008 №87. Строк вказаного договору закінчився 31.12.2011 і Солом'янська РДА в м. Києві відмовила відповідачу у його продовженні.
Таким чином, з 31.12.2011 відповідач втратила право на проживання в спірній кімнаті, в зв'язку з чим повинна була звільнити вказане житло добровільно.
За правилами ст. 51 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад народних депутатів надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів Рад, представників громадських організацій, трудових колективів.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЖК Української PCP, ордер виданий громадянинові на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а у разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Таким чином, єдиною законною підставою для заселення у житлове приміщення на підставі договору найму є відповідний ордер.
Матеріали справи свідчать, що такий ордер на спірне житло було видано позивачу. Більш того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06.02.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 09.06.2015, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації, КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ДА, ОСОБА_6 про визнання вищевказаного ордеру недійсним.
Зазначеним рішенням, яке відповідно до вимог ч. 3 ст.61 ЦПК України, має преюдиційне значення для вирішення цього спору, встановлено, що відповідачка на час видачі позивачу вищезгаданого ордеру у спірному житловому приміщенні не мешкала.
За наведених обставин її подальше вселенні в спірну кімнату відбулося самоправно.
Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 3 ст.116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, підлягають виселенню без надання їм іншого жилого приміщення.
Враховуючи те, що позивач має ордер на спірне житло, який в судовому порядку не визнано незаконним, а відповідач проживає у спірній кімнаті без достатніх на те правових підстав та здійснює перешкоди у користуванні останньою позивачем, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції щодо виселення відповідача із спірного житлового приміщення правильними.
За наведених підстав колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо вселення позивача до спірного житла.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що для виселення з житла разом з неповнолітніми дітьми потрібна згода органу опіки та піклування висновків суду не спростовує.
Норма ст. 177 СК України, ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист майнових прав дітей, відтак підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом його батьків є не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки і піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини (Верховний Суд України від 20 січня 2016 року справа № 6 - 2940 цс 15).
При розгляді вказаної справи було встановлено, що при виселенні відповідача з вказаного житла, будь-які майнові права вказаних у позові дітей не порушуються.
При цьому, приймаючи таке рішення, колегія суддів також враховує, що при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідач, з часу заселення в спірну кімнату, була зареєстрована в іншій трьохкімнатній квартирі, яка розташована у м. Києві.
Також необґрунтованим на думку колегії суддів є посилання в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки такі обставини не були встановлені при розгляді справи в порядку апеляційного провадження.
Посилання в апеляційній скарзі на безпідставне застосування судом першої інстанції вимог ч. 3 ст.116 ЖК Українипри виселенні відповідача, колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач заселився до спірної квартири на підставі відповідного договору найму.
Згідно з ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, встановлюються законом. До договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу. якщо інше не встановлено законом.
Матеріали справи свідчать про те, що з відповідним позовом звернулася особа, яка на законних підставах отримала ордер на вказане житло, на той час коли відповідач не проживала в останній. Вказана обставина була зазначена в рішенні суду яке набрало законної сили.
Таким чином відповідач заселилася у спірну кімнату після отримання позивачем вищезгаданого ордеру незаконно.
Враховуючи, що на час розгляду справи у відповідача відсутній ордер на вселення у спірну кімнату, інші документи про досягнення згоди між власником останньої про істотні умови договору найму, колегія суддів вважає неможливим визнати право відповідача на проживання в зазначеної вище кімнаті.
В зв'язку з наведеними обставинами, колегія суддів вважає застосування судом першої інстанції для виселення відповідача саме ч. 3 ст. 116 ЖК України правильним.
Отже, висновки суду відповідають вимогам закону та матеріалам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.
Враховуючи наведені обставини та вимоги ч. 1 ст. 308 ЦПК Україниапеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.303,304,308,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.
Заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Н.О. Прокопчук
О.І.Шкоріна